Спасо-Преображенський собор у Житомирі: храм, який довелося почати двічі
Перший житомирський собор упав, не встигнувши стати собором: 1853 року, коли до завершення лишалося зовсім небагато, обвалилася дзвіниця.
Коротко
| Адреса | майдан Перемоги, 14, м. Житомир |
| Збудовано | 1866–1874 рр.; перша спроба — з 1851 р. |
| Архітектори | К. К. Рохау, Е. Жибер, В. Г. Шаламов |
| Тип | хрестовий у плані, тринавовий, п’ятибанний, з дзвіницею біля західного фасаду |
| Матеріал | цегла; оздоблення гранітом і лабрадоритом Житомирщини |
| Висота | 50–53 м (собор), близько 59,6 м (дзвіниця), за різними даними |
| Статус | кафедральний собор Житомирської єпархії |
Історія простими словами
Коротка розповідь на 4 хвилини. Повна хронологія з усіма датами, суперечками і джерелами — нижче, у розділі «Хронологія».
Старий храм на торговій площі (1770-ті — 1840)
Преображенський храм у Житомирі старший за нинішній собор. У 1770-х роках на Торговиці почали зводити кам’яну церкву для греко-католиків. Раніше на цьому місці стояла василіанська церква.
1793 року Волинь відійшла до Російської імперії, і 1796 року цю церкву освятили як православну. Вона стала міським собором. 1804 року Житомир зробили губернським центром. 1 жовтня 1840 року сюди перенесли єпископську кафедру (сайт собору називає 1841 рік). Великому місту потрібен був і великий собор.
Собор, що впав (1844–1858)
Перший проєкт склали в Петербурзі 1844 року. Будівництво почалося близько 1851 року на місці старої церкви. Новий храм мав бути просторим, цегляним, із високою дзвіницею.
1853 року, коли роботи майже скінчилися, дзвіниця обвалилася і понищила значну частину собору. Причини називають різні: надто слабка цегла та помилки в розрахунках. 1858 року поруч із руїнами освятили тимчасовий дерев’яний храм. Самі руїни розібрали 1864 року (за іншим джерелом — 1865-го).
Новий собор (1866–1874)
Новий собор заклали 1866 року, трохи південніше від попереднього. Щоб не повторити помилок, на будову запросили досвідчених майстрів. Одні джерела кажуть, що вони працювали в Петербурзі на Ісаакіївському соборі, інші — що в Москві на храмі Христа Спасителя.
Над проєктом працювали К. К. Рохау, Е. Жибер і В. Г. Шаламов. За іншою версією, первісний задум належав барону фон Міквіцу, а решта його доопрацювали. Будували вісім років, і це коштувало близько 337 тисяч рублів.
30 серпня 1874 року архієпископ Агафангел освятив головний престол. Собор вийшов хрестовим, тринавовим і п’ятибанним, а біля західного фасаду постала висока дзвіниця. Стіни оздобили гранітом і лабрадоритом із Житомирщини.
Усередині поставили різьблений дубовий іконостас за ескізами Шаламова. Його виготовив майстер М. Мурашко. Стіни розписали олійними фарбами, ікони й розписи писав академік Васильєв. Головною святинею вважали давню ікону святого Василія Великого.
Радянські роки (1930–1941)
1930 року з дзвіниці скинули дзвони. Найбільший важив близько 8,2 тонни. За генпланом міста собор мали знести й збудувати на його місці Будинок Червоної Армії, але задум не здійснився.
Дату закриття джерела подають по-різному: 1931 або 1932 рік. Спершу тут планували музей, та врешті влаштували склад. 1932 року знищили іконостас. З 1933 року в будівлі працював державний архів. 1936 року безслідно зникла стародавня ікона святого Василія. Вірні тим часом таємно перенесли останки архієреїв зі склепів.
Богослужіння відновилися 1941 року, під час німецької окупації. Відтоді їх більше не переривали.
Сьогодні (1991 — 2025)
1991 року собор повернули Житомирській єпархії. 1993 року останки архієреїв знайшли й знову поховали в соборі. У напівпідвалі облаштували теплу церкву святої Анастасії. Сьогодні це діючий кафедральний собор Житомирської єпархії.
З землею під собором історія окрема. Міська рада передала її собору в постійне користування, а в 2023 році міський голова повідомив, що самих документів про передачу не знайдено.
Словничок
| Слово | Що означає |
|---|---|
| Уніатський, греко-католицький | Церква, що молиться за східним обрядом, але визнає владу Папи Римського |
| Василіани | Греко-католицький чернечий чин |
| Кафедра | Місце єпископа; «перенести кафедру» — перенести його осідок у інше місто |
| Єпархія | Церковна область, якою керує єпископ |
| Кафедральний собор | Головний храм єпархії, де править єпископ |
| Іконостас | Стіна з іконами між вівтарем і рештою храму |
| Придел | Невеликий вівтар збоку від головного |
| Крипта | Підземне приміщення під храмом, де ховають |
| Лабрадорит | Темний камінь із синюватим відблиском |
| Архієрей | Єпископ або архієпископ |
Хронологія
Цифри в квадратних дужках — номери джерел у списку внизу сторінки. Позначка «за даними …» означає, що факт підтверджено лише одним джерелом. Розділ «Переказують» — перекази й легенди: їх записано в джерелах, але документально не підтверджено.
Передісторія: місце, кафедра
- 1770-ті
На Торговиці, де стояла василіанська церква (за Тумаником, зруйнована ще 1771 р.), почали зводити кам'яний уніатський храм Преображення Господнього. За даними сайту собору; Туманик пише лише про зруйновану василіанську церкву, а не про новий храм. [1, 2, 13]

1770-ті: початок будівництва храму на Торговиці (умовна реконструкція). Ілюстрація IKONASTONE - 1793
Після другого поділу Польщі Волинь і Житомир відійшли до Російської імперії. За даними Енциклопедії України. [11]

1790-ті: перша мурована церква. Ілюстрація IKONASTONE - 1796
Колишній уніатський храм освятили як православний; він став міським собором. За даними сайту собору. [1, 13]

1796: освячення храму як православного (умовна реконструкція). Ілюстрація IKONASTONE - 1797
У Житомирі розмістили штаб губернатора. За даними ВУЕ. [12]
- 1804
24 червня (за деякими джерелами, 26 червня) Житомир став центром Волинської губернії й кафедрою єпархії. [7, 11, 12, 13]
- 1821
Олександр I пообіцяв подумати про гідний соборний храм у Житомирі, але практичних наслідків це не мало. За даними Туманика. [2]
- 1840
1 жовтня єпископську кафедру перенесено до Житомира (сайт собору вказує 1841 р.). Раніше вона була в Острозі, Аннополі й Почаївській лаврі, а собор спершу містився в старій дерев'яній будівлі поштової станції. [1, 2, 7, 13]
Перше будівництво і обвал
- 1844
У Санкт-Петербурзі склали проєкт, що передбачав використання стін давнього храму; автора не названо. [1, 2, 7, 8]
- 1851
Почалося будівництво на Торговиці. [1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 10]

1851–1852: перше будівництво собору. Ілюстрація IKONASTONE - 1853
Майже готовий собор зруйнувався: упала дзвіниця й знищила значну частину храму. Причини за джерелами — помилки в розрахунках і слабка місцева цегла. [1, 2, 3, 6, 7, 8, 10]

1853 рік: після обвалу дзвіниці. Ілюстрація IKONASTONE - 1858
Біля руїн діяв тимчасовий дерев'яний храм: за сайтом собору — Преображенський, за Тумаником і Kiev Tour — церква св. Олександра Невського (Іларіонівська). [1, 2, 7]

1858 рік: тимчасова церква. Ілюстрація IKONASTONE - 1861
Поряд із собором, на Соборній площі, стояла каплиця на згадку про скасування кріпосного права (19 лютого 1861 р.). За даними Телеграфа. [21]
- 1864
Руїни першого собору розібрано (сайт собору вказує 1865 р.). [1, 3, 13]
Новий собор
- 1866
Заклали новий собор трохи південніше за попередній. Будівництво контролювала спеціальна комісія; за Тумаником, її очолив інженер-полковник Оттобальд Глазер. [2, 6, 7]

1866–1872: зведення нового собору. Ілюстрація IKONASTONE - 1866–1874
Проєкт розробили К. Рахау (Рохау), Е. Жибер і В. Шаламов; сайт собору називає автором первісного задуму барона фон Міквіца, а Карла Маєвського, Жибера й Рохау — тими, хто його доопрацював. [1, 2, 3, 7]
- 1866–1874
Головним підрядником був житомирський купець першої гільдії Кипріан (Купріян) Ляшков; за Тумаником і Zhytomyr Day, після завершення робіт він отримав особисте дворянство й посаду міського голови. [2, 6]
- 1871
Волинське губернське правління вирішило закрити крамниці поряд і створити навколо собору міський парк; закладено його 1886 р. За даними Kiev Tour. [7]
- 1874
30 серпня архієпископ Волинський Агафангел (Соловйов) освятив головний престол трипрестольного собору. За даними sobory.ru, правий придел освятили наступного дня, лівий — 1 вересня (єпископ Острозький Юстин). [2, 3, 7]

1874 рік: освячення собору. Ілюстрація IKONASTONE - 1874
Будівництво коштувало 336 865 руб. без урахування ікон і начиння. [2, 6, 7]
Імперський розквіт
- 1876
8 березня в Житомирі помер архієпископ Агафангел; похований у соборі. [2, 14]

Преображенський кафедральний собор у Житомирі: приміщення до 1858 р. і собор 1866–1874 рр., гравюра XIX ст. Wikimedia Commons, суспільне надбання - 1885
Помер архієпископ Тихон (Покровський); за даними сайту собору й Туманика, похований у крипті. [1, 2]
- 1888
За описом 1888 р. головний дзвін собору важив 515 пудів 8 фунтів (близько 8,4 т). За даними sobory.ru. [3]
- 1902
13 квітня помер архієпископ Модест (Стрельбицький); за сайтом собору й Тумаником його поховано в крипті, за «Азбукою віри» — у Почаївській лаврі. [1, 2, 15]
- 1902–1903
За сайтом собору, архієпископ Антоній (Храповицький) облаштував у нижньому храмі придел прп. Анастасії Римлянки й переніс туди її главу; за Zhytomyr Day, нижній храм відкрито 1903 р. Азбука віри й Zhytomyr Day пов'язують появу глави з архієпископом Модестом (1860-ті), що не узгоджується з роками його служіння. [1, 6, 16]
Радянський період і війна
- 1930
За генпланом Житомира собор мали знести, а на його місці звести Будинок Червоної Армії; війна завадила здійснити задум. За sobory.ru, того ж року дзвони скинули з дзвіниці й здали на брухт, найбільший важив 8,2 т (Zhytomyr Day відносить це до 1931 р.). [2, 3, 6, 7]
- 1931
Собор закрито для богослужінь (sobory.ru вказує 1932 р.). Планували музей, але влаштували склад; склепи осквернено, а вірні таємно перенесли останки архієреїв. [1, 2, 3, 6]
- 1932
Знищено іконостас і кіот. За даними сайту собору й sobory.ru. [1, 3]
- 1933
Будівлю передано під державний архів. [1, 2]

1933 рік: собор перетворено на архів. Ілюстрація IKONASTONE - 1936
Давня ікона св. Василія Великого безслідно зникла. За даними Via Regia. [5]
- 1941
За німецької окупації богослужіння відновилися й надалі не переривалися. [1, 2, 6, 18]
- 1988
Біля храму встановили пам'ятник на честь 1000-річчя Хрещення Русі. За даними сайту собору. [1]

1988: пам'ятник до 1000-річчя Хрещення (умовна реконструкція). Ілюстрація IKONASTONE
Новітня історія
- 1991
Собор, цокольна частина якого до цього часу правила за склад, передано Житомирській єпархії. [6, 13]
- 1993
Знайдено й перепоховано в соборі останки архієреїв. 22 червня того ж року єпархію перейменовано на Житомирську і Новоград-Волинську (за Тумаником). [1, 2, 13]
- 2011–2018
Міська рада передала під собор у постійне користування земельну ділянку на майдані Перемоги, 14. За даними Суспільного (2023). [17]
- 2023
У квітні міська рада вивчала архіви; міський голова повідомив, що документів про передачу собору не знайдено. [18, 19]
- 2025
13 квітня (Вербна неділя) у соборі відбулася літургія, яку очолив митрополит Житомирський і Новоград-Волинський Никодим; єпархія УПЦ подає собор як діючий кафедральний. [20]
Втрачене й відтворене
| Що | Було | Сталося | Де зараз |
|---|---|---|---|
| Давній храм на Торговиці | Василіанська церква, далі уніатський храм XVIII ст. | Зруйнована (1771) або перебудована; фрагменти мали увійти до нового собору (проєкт 1844 р.) | Не збереглася; місце займає собор [1, 2, 8, 13] |
| Перший собор | Будівництво 1851–1853 | Майже готовий, обвалився 1853 р. | Руїни розібрано 1864 р.; новий збудовано трохи південніше [2, 3, 6, 7] |
| Перша дзвіниця | У складі собору 1851–1853 | Упала 1853 р. | Нова дзвіниця, близько 60 м, чотириярусна (за Тумаником — триярусна) [2, 6, 9, 10] |
| Тимчасовий дерев’яний храм | 1840–1858 / 1858 | Існував до завершення нового собору | Не збережений [1, 2, 7] |
| Іконостас | Дубовий, за ескізами Шаламова, майстер Мурашко | Знищено 1932 р. | Нині діє інший іконостас [1, 3] |
| Дзвони | До революції головний 515 пудів 8 фунтів | За sobory.ru, 1930 р. скинуті, найбільший 8,2 т | Головний дзвін 500 пудів (Via Regia, Zhytomyr Day — 8 т); Turpravda пише про новий дзвін 750 кг [3, 5, 6, 9] |
| Ікона св. Василія Великого | Головна святиня; за переказом, привезена Володимиром (образ з Овруцької Василівської церкви) | Безслідно зникла 1936 р. | Втрачена [3, 5] |
| Глава св. Анастасії Римлянки | Нижній храм, придел | Зникла за радянської влади; за Азбукою віри з’явилася 1941 р. і знову зникла | Місцезнаходження невідоме [1, 16] |
| Поховання архієреїв | Крипта (Агафангел, Тихон; за сайтом — і Модест) | 1931 р. склепи осквернено, останки сховали | 1993 р. знайдено й перепоховано [1, 2, 13] |
| Богослужіння | 1874–1931 | Перервані закриттям | Відновлені 1941 р., без перерв [1, 2, 6] |
| Простір навколо собору | Крамниці на Торговиці | 1871 р. вирішили закрити; 1886 р. закладено парк | Соборна площа й сквер [7, 21] |
Архітектура
Стиль собору — російсько-візантійський в еклектичному трактуванні; Via Regia і travels.in.ua бачать у ньому й мотиви давньоруської архітектури XI–XII століть. У плані храм хрестовий, тринавовий. Над ним підносяться п’ять бань із шатровими завершеннями. До західного фасаду примикає чотириярусна дзвіниця — та сама частина, обвал якої 1853 року зупинив першу будову.
Сферичні бані й мереживні візерунки фасадів, за Discover Ukraine, роблять важку споруду легшою на вигляд. Travels.in.ua називає собор символом Житомира і одним із найбільших православних храмів України. Висоту джерела подають по-різному: 50 або 53 метри для собору, близько 59,6 метра для дзвіниці.
Нижче — два елементи храму: на фото й у кресленні. Креслення показують форму, а не точні розміри.
Дзвіниця


Чотириярусна дзвіниця примикає до західного фасаду і, за даними sobory.ru, сягає близько 59,6 метра — вище за сам собор. Після обвалу 1853 року саме ця частина стала для будівничих головним іспитом.
Бані з шатровими завершеннями


П’ять бань стоять над хрестовим тринавовим планом і мають шатрові завершення. Вони додають силуету гостроти, а сферичні форми бань, за Discover Ukraine, разом із мереживним декором фасадів полегшують масивний об’єм.
Нюанси, які легко пропустити
Підрядник, який вийшов у дворяни. Zhytomyr-day.com пише, що головний підрядник будови, купець Купріян Ляшков, після завершення робіт отримав дворянство і став міським головою. Те саме пишеться в статті А. Туманика у «Віснику ТДАБУ» (2019), але обидва тексти, ймовірно, спираються на спільне джерело, тож документального підтвердження ми не бачили.
Помилку виправляли людьми з великих будов. Після обвалу на будову, за Discover Ukraine, запросили фахівців, які працювали на Ісаакіївському соборі; сайт собору згадує будівничих храму Христа Спасителя. Це рідкісний випадок, коли історія храму прямо зберегла пам’ять про інженерну невдачу та про те, як від неї лікувалися.
Дзвін, який чути за двадцять кілометрів. 1930 року старі дзвони скинули з дзвіниці й пустили на брухт; найбільший, за sobory.ru, важив близько 8,2 тонни. Нині, за Via Regia, головний дзвін собору важить 500 пудів — близько восьми тонн, — і його чути за двадцять кілометрів; Turpravda натомість пише, що новий головний дзвін важить 750 кг, а первісний, понад 8 тонн, зняли. Дзвіниця, через обвал якої колись переробили весь проєкт, знову має голос, хоч вага нового дзвона в джерелах розходиться.
Ікона, привезена Володимиром, — переказ. За переказом, ікону святого Василія Великого привіз із Візантії князь Володимир після хрещення. За Via Regia, вона безслідно зникла 1936 року; sobory.ru згадує, що іконостас і кіот, де вона зберігалася, знищили під час закриття храму. Обидві версії сходяться в одному: ікони більше немає.
Храм під храмом. У напівпідвалі собору облаштовано теплу церкву святої Анастасії. За сайтом собору, придел святої мучениці Анастасії Римлянки облаштував у 1902–1903 роках архієпископ Антоній (Храповицький); тут зберігалася її глава, яка зникла за радянської влади. За sobory.ru, нині в соборі зберігаються частки мощей, серед них — преподобного Федора Острозького.
Нуль на мапі міста. За сайтом собору, південно-західний кут 60-метрової дзвіниці слугує нульовою точкою координат для міських мап Житомира. Вертикаль, яка колись упала, тепер стала точкою відліку.
Крипта, яку берегли вірні. За сайтом собору й статтею А. Туманика, у крипті поховали архієпископів Агафангела, Тихона і Модеста; за «Азбукою віри» (azbyka.ru), Модеста поховано в Почаївській лаврі. Коли на початку 1930-х храм перетворили на склад, гробниці розорили, а вірні таємно перенесли останки в безпечне місце. 1993 року їх знайшли й перепоховали в соборі.
Фотогалерея



Камінь і матеріал
Стіни собору муровані з цегли — і саме цегла, за поясненням Discover Ukraine, підвела першу будову. Друга будова пам’ятала цей урок. Оздоблення ж виконане з гранітів і лабрадоритів Житомирщини. Це рідкісний випадок, коли губернський собор одягнули в камінь, видобутий буквально під ногами: житомирський край відомий саме цими породами.
Лабрадорит має особливу властивість — іризацію: під певним кутом світла на темній поверхні спалахують сині й зелені відблиски. У храмі це означає, що камінь змінюється разом із людиною, яка рухається простором, і разом зі світлом від вікон чи свічок. Граніт поруч із ним працює як спокійний фон, без жодних спалахів. Пара вибрана точно: один камінь говорить, другий тримає паузу. Дубовий різьблений іконостас, про який пишуть джерела, додає до цієї розмови третій голос — теплий матеріал серед холодного.
Камінь має одну незручну рису: він добре пам’ятає помилки. Житомирський собор — історія про те, що помилка в матеріалі чи конструкції коштує десятиліття. Тому в храмі питання каменю варто вирішувати ще до того, як він потрапить на верстат, — від колон і капітелей до підлоги. Про можливості кам’яного вівтарного оздоблення — у статті «Кам’яний іконостас».
Ще один храм Житомирщини, де місцевий камінь видно в самій кладці, — Василівська церква в Овручі. А як працювали з гранітом за тисячу років до Житомира — видно в Софійському соборі в Києві.
Чи знали ви
Другий собор коштував 336 865 руб. за вісім років (1866–1874), без урахування ікон і начиння. [2, 6, 7]
Новий собор поставили трохи південніше за зруйнований перший. [6, 7]
Щоб не повторити помилок, до будови залучили фахівців, які працювали на Ісаакіївському соборі в Петербурзі; сайт собору натомість називає будівничих храму Христа Спасителя в Москві. [1, 3, 10]
Собор трипрестольний: Преображення, св. князя Володимира та св. Олександра Невського; внизу — Анастасіївський. [3, 7]
До 1840 р. єпископська кафедра перебувала в Острозі, Аннополі й Почаєві, а в Житомирі спершу містилася в дерев'яній будівлі поштової станції. [2, 7]
Ще 1821 р. Олександр I сказав, що подумає про гідний собор у Житомирі; практичних наслідків це не мало. За даними Туманика. [2]
1871 р. губернське правління вирішило закрити довколишні крамниці й створити парк; закладено його 1886 р. За даними Kiev Tour. [7]
За сайтом собору, південно-західний кут дзвіниці слугує нульовою точкою координат для міських мап Житомира. [1]
За описом 1888 р., головний дзвін собору важив 515 пудів 8 фунтів, тобто близько 8,4 т. За даними sobory.ru. [3]
Деякі тексти називають архітектора Шаламова Варламом; Туманик і sobory.ru пишуть Володимир Григорович. [2, 3, 6]
Туманик описує дзвіницю як триярусну із граненим шатром, інші джерела — як чотириярусну заввишки близько 60 м. [2, 6, 9, 10]
Поруч із собором стояла каплиця на згадку про скасування кріпосного права. За даними Телеграфа. [21]
У ВУЕ збережено фотографії міста, серед них світлину зі собором від 31 грудня 1941 р. [12]
На сторінці sobory.ru рік побудови подано як «між 1857 і 1874»; ЕСУ та ВУЕ називають 1866–1874. [4, 11, 12]
За sobory.ru, біля правого клироса зберігається рака з частками мощей Федора Острозького, Юліанії Ольшанської та Макарія Овруцького. [3]
Переказують
Ікона від князя Володимира
За переказом, давню ікону св. Василія Великого привіз із Візантії князь Володимир після хрещення; sobory.ru додає, що образ походив з Овруцької Василівської церкви. Via Regia подає це як факт; ікона зникла 1936 р. [3, 5]
Підрядник — міський голова
Купець Кипріан Ляшков, за Тумаником і Zhytomyr Day, отримав дворянство й посаду міського голови за успішне завершення будови. Обидва тексти, імовірно, мають спільне джерело. [2, 6]
Глава Анастасії
За переказом, глава св. Анастасії Римлянки була подарунком Антіохійського патріарха Єроніма (Ієрофея); привіз її, за Азбукою віри, архієпископ Волинський Модест. [6, 16]
Святиня, що з'являлася
За переказом вірян, що його наводить Азбука віри, глава Анастасії зникла в радянські роки, з'явилася 1941 р. і знову зникла. [16]
Останки в тайнику
За сайтом собору, коли 1931 р. склепи розорили, вірні таємно перенесли останки архієреїв в інше місце; 1993 р. їх знайшли й перепоховали. [1]
Дзвін чутно за двадцять кілометрів
За Via Regia, дзвони собору чути на відстані до 20 км. [5]
Постаті
- Агафангел (Соловйов) — архієпископ Волинський і Житомирський, освятив собор 30.08.1874; помер 8.03.1876, похований у ньому.
- Карл Карлович Рахау (Рохау) — академік архітектури, основний автор проєкту другого собору; учень К. Тона.
- Ернест Іванович Жибер — професор архітектури, співавтор проєкту, авторський нагляд.
- Володимир Григорович Шаламов — співавтор проєкту, автор ескізів іконостаса.
- Барон фон Міквіц — за сайтом собору, автор первісного задуму.
- Карл Маєвський — за сайтом собору, доопрацьовував креслення.
- Оттобальд Глазер — інженер-полковник, голова комісії 1866 р. (за Тумаником).
- Кипріан (Купріян) Ляшков — купець першої гільдії, головний підрядник.
- Михайло Васильєв — професор історичного живопису, автор ікон і розписів (у sobory.ru — «Ф. Васильєв»).
- Микола (А.) Мурашко — майстер, що виготовив дубовий іконостас.
- Тихон (Покровський) — архієпископ Волинський, †1885, похований у крипті.
- Модест (Стрельбицький) — архієпископ Волинський з 1889 р., †13.04.1902; місце поховання суперечливе.
- Антоній (Храповицький) — архієпископ; за сайтом собору, облаштував придел св. Анастасії (1902–1903).
- Олександр I — 1804 р. зробив Житомир губернським центром; 1821 р. обіцяв подумати про собор.
- Юстин — єпископ Острозький, за sobory.ru освятив лівий придел 1.09.1874.
Як цитувати
IKONASTONE. Спасо-Преображенський собор у Житомирі // Довідник храмів України. URL: https://ikonastone.com/dovidnyk/spaso-preobrazhenskyi-sobor-zhytomyr/ (дата звернення: ДД.ММ.РРРР).
Що можна зробити з каменю для цього храму
Меморіальні дошкиПро граніт і лабрадорит в оздобленні собору могла б розповідати гранітна табличка з QR на сторінку Довідника.
ПрестолиГранітному оздобленню Житомирського собору міг би відповідати квадратний у плані престол із граніту.
Сходи й підлогаДля погодженого нового підходу до цегляного собору пасували б гранітні сходи, узгоджені з його гранітним оздобленням.
Купелі й чашіДля п'ятибанного собору з оздобленням житомирським гранітом доречна гранчаста гранітна купіль у погодженому місці.
Не знаєте, як називається виріб? Пройдіть храмом від вівтаря до подвір'я →
Хочете подарувати щось храму? Що подарувати храму →
Хочете вшанувати рідних чи воїна-парафіянина? Пам'ять при храмі →
Часті питання
Коли збудовано Спасо-Преображенський собор у Житомирі?
Перший собор почали будувати близько 1851 року, але 1853-го, незадовго до завершення, обвалилася дзвіниця і пошкодила храм. Руїни розібрали 1864 року (за сайтом собору — у 1865–1866 роках), а нинішній собор звели в 1866–1874 роках; дати в джерелах дещо різняться.
Хто архітектор собору?
За sobory.ru, новий проєкт розробили К. К. Рохау, Е. Жибер і В. Г. Шаламов; travels.in.ua називає архітектором Карла Рохау. Сайт собору називає автором проєкту барона фон Міквіца, а Карла Маєвського, Ернеста Жибера і Карла Рохау — тими, хто доопрацьовував креслення; Шаламову належать ескізи іконостасів.
Який камінь використано в соборі?
Стіни муровані з цегли, а оздоблення виконане з гранітів і лабрадоритів Житомирщини — місцевого каменю, яким цей край відомий.
Яка висота собору?
Джерела подають по-різному: 50 або 53 метри для собору і близько 59,6 метра для дзвіниці за даними sobory.ru.
Що сталося із собором за радянської влади?
За даними sobory.ru, 1930 року з дзвіниці скинули дзвони, найбільший важив близько 8,2 тонни. Собор закрили 1931 або 1932 року (джерела різняться), іконостас і кіот знищили. 1941 року богослужіння відновилися.
Джерела 21
- Спасо-Преображенський кафедральний собор: Історія (сайт собору)
- А. Г. Туманик. Архітектура та історія створення Спасо-Преображенського кафедрального собору в Житомирі // Вісник ТДАБУ, т. 21, № 1, 2019, с. 74–84
- Sobory.ru. Кафедральный собор Спаса Преображения, Житомир (стаття на сторінці об'єкта)
- Sobory.ru: фото-сторінка собору («Год постройки: между 1857 и 1874»)
- Via Regia Ukraine: Transfiguration Cathedral
- Zhytomyr Day: Спасо-Преображенський собор — історія, архітектура та факти
- Ukraine Kyiv Tour: Transfiguration Cathedral, Zhytomyr
- Religiana: Transfiguration Cathedral, Zhytomyr
- Turpravda: Spaso-Preobrazhensky Cathedral, Zhytomyr
- Discover Ukraine: Cathedral of the Holy Transfiguration, Zhytomyr
- Encyclopedia of Ukraine. Zhytomyr
- Житомир — Велика українська енциклопедія (ВУЕ)
- Преображенський собор Житомира (zabytki.in.ua)
- Azbyka. Архиепископ Агафангел (Соловьев)
- Azbyka. Модест (Стрельбицкий), еп. Волынский и Житомирский
- Azbyka. Свято-Анастасиевский женский монастырь (Житомир)
- Суспільне Житомир. У Житомирі в постійному користуванні релігійних громад УПЦ перебуває вісім земельних ділянок (10.05.2023)
- Житомир.info (10.04.2023)
- Малин Медіа. У Житомирі почали вивчати архіви, щоб встановити власників храмів УПЦ МП (17.04.2023)
- Житомирська єпархія УПЦ. Вербна неділя. Літургія у Житомирському Спасо-Преображенському кафедральному соборі (13.04.2025)
- Телеграф. Яким був Житомир 120 років тому

- Місто
- м. Житомир, Житомирська обл.
- Збудовано
- 1866–1874 (перша спроба — з 1851 р., обвал 1853 р.)
- Тип
- хрестовий у плані тринавовий п'ятибанний храм із чотириярусною дзвіницею
- Матеріал
- цегла; оздоблення житомирським гранітом і лабрадоритом
- Рівень дослідження
- 29%




