Храми України ·

Преображенський собор Красногірського монастиря: корабель Барського на Червоній горі

Три бані стоять на ньому в ряд, як щогли, і з-за річки собор справді схожий на корабель, що зайшов на пагорб і лишився там назавжди.

Коротко

АдресаКрасногірський монастир, Червона гора над р. Золотоношкою, біля м. Золотоноша, Черкаська область
Збудованозакладено 7 червня 1767 р.; освячено 1771 р.
АрхітекторІван Григорович-Барський
Типтридільний трибанний храм-триконх, у плані латинський хрест
Матеріалмурований, тинькований; ліпний декор
Статуспам’ятка архітектури національного значення; головний храм Красногірського Свято-Покровського жіночого монастиря

Історія простими словами

Коротка розповідь на 5 хвилин. Повна хронологія з усіма датами, суперечками і джерелами — нижче, у розділі «Хронологія».

Чернець, якому наснилася Русь (XVI–XVII століття)

Початок обителі губиться в переказі. За ним, наприкінці XVI або на початку XVII століття константинопольському ченцеві уві сні явилася Богородиця. Вона вказала йому шлях на Русь, до місця, де ростуть дикі персики.

Чернець оселився в печері на пагорбі. Навесні пагорб ставав островом. Чернець молився перед іконою, вирізаною на корі.

Земля належала козакові Івану Шебету-Слюжці. Він дозволив оселитися тут і іншим ченцям, а ще дав гроші на розбудову обителі. Першу церкву, на честь Георгія Побідоносця, ченці сплели з верболозу. Згодом її замінили дерев’яним храмом. 1637 року запорізькі козаки подарували цій церкві Євангеліє. У 1680–1687 роках звели теплу дерев’яну церкву.

Софроній і кам’яний собор (1730–1771)

У 1730–1742 роках настоятелем був Софроній (Кришталевський). За даними РІСУ, він прийшов сюди послушником, а на єпископа його рекомендувала імператриця Єлизавета. Софроній поїхав до Сибіру, в Іркутськ. Звідти надсилав гроші на розбудову обителі й собору.

Дати його життя джерела подають по-різному: 1703–1771 або 1704–1771. Помер він у тому самому році, коли освятили собор. 1918 року його канонізували. Частина його мощей зберігається в монастирі, а поруч із храмом б’є джерело з його ім’ям.

Хто задумав кам’яний собор, достеменно не відомо. Одні кажуть, що запорозький козак Яків Щербина, інші — що сам Софроній.

7 червня 1767 року на пагорбі над Золотоношкою заклали мурований Преображенський храм. Благословив це переяславський єпископ Гервасій. Будівництвом керував ігумен Іов, а проєкт склав київський архітектор Іван Григорович-Барський. Роботи тривали близько чотирьох років. 1771 року храм освятив єпископ Іов (Базилевич).

Жіноча обитель (1786–1917)

1786 року монастир вивели за штат, бо держава забирала церковні землі. 1790 року сюди з Києва перевели Іоанно-Богословський жіночий монастир. З того часу обитель жіноча.

1859 року збудували кам’яну Покровську церкву. Найбільшого розквіту обитель досягла за ігумені Нонни, у 1900–1917 роках. Тоді тут жили до 750 насельниць.

Закриття й руйнування (1922–1941)

1922 року радянська влада закрила монастир. Частину святинь передали музеям, а багато що просто зникло. У монастирських будівлях відкрили спершу дім інвалідів, потім будинок для людей похилого віку.

У квітні 1941 року, на Великдень, із собору зняли бані. Розібрали бічні притвори й майже повністю збили ліпний декор. Того ж 1941 року монастир відновили: черниці, їх було близько 15, повернулися в келії.

Відбудова (1957 — сьогодні)

Монастирське життя тривало й у радянські десятиліття. 1957 року звели хоровий корпус на десять келій, господарські приміщення й богадільню. 1961 року сюди перевели сестер із Лебединського Свято-Миколаївського монастиря.

У серпні 1963 року собор узяли під охорону держави як пам’ятку архітектури. Архітектор тринадцять років робив проєкт реставрації. Гроші й матеріали виділили, але справжні роботи так і не почалися, а цеглу й дошки розікрали.

Відбудова почалася 1988 року. Джерела розходяться: одні кажуть, що роботи йшли наприкінці 1980-х, інші — що на початку 1990-х. В одному зі списків згадано відбудову в 1960-х, але інші джерела цього не підтверджують. 1991 року собор освятили. Стіни потиньковано й пофарбовано в бірюзовий колір, поставили нові бані.

Сьогодні сестри печуть хліб, шиють церковні шати, вирощують квіти й тримають пасіку. 2015 року тут жили 99 черниць і послушниць.

Словничок

СловоЩо означає
ОбительМонастир
Ігумен, ігуменяНастоятель чи настоятелька монастиря
Послушник, послушницяТой, хто живе в монастирі й готується стати ченцем
СекуляризаціяКоли держава забирає у церкви землі й майно
МощіОстанки святої людини, яким вклоняються віруючі
КанонізуватиОфіційно визнати людину святою
ТриконхХрам, що в плані має три півкруглі виступи, схожі на листок конюшини
Ліпний декорПрикраси з гіпсу чи розчину, які лепили на стіні
БогадільняПритулок для старих і немічних
ПритворПрибудова біля входу до храму

Хронологія

Цифри в квадратних дужках — номери джерел у списку внизу сторінки. Позначка «за даними …» означає, що факт підтверджено лише одним джерелом. Розділ «Переказують» — перекази й легенди: їх записано в джерелах, але документально не підтверджено.

Початки обителі

  1. Кінець XVI – початок XVII ст.

    За переказом, обитель заснував чернець із Константинополя, який викопав печеру на Красній (Червоній) горі поблизу Золотоноші. ЕСУ датує початок «наприкінці 16 — на початку 17 ст.», РІСУ — першою чвертю XVII ст., а Travels in UA і Турправда — початком XVII ст. [1, 3, 6, 8]

    Печера ченця в червоному пагорбі над річкою, плетена каплиця поруч
    Кінець XVI — початок XVII ст.: печера на Красній горі. Ілюстрація IKONASTONE
  2. XVII ст.

    Козак Іван Шебет-Слюжка, власник земель, дозволив оселитися на горі й іншим ченцям і, за даними Бароко України, дав кошти на розбудову обителі. Ченці з верболозу (за Бароко України — з очерету) збудували церкву на честь Георгія Побідоносця (Змієборця), згодом замінену дерев'яним, зрубним храмом. [1, 2, 3]

  3. Середина XVII ст.

    За даними Бароко України, Красна Гора вже мала велику шану серед запорожців: козаки приїздили сюди лікуватися після поранень або доживати віку. [2]

  4. 1637

    Запорізькі козаки подарували церкві св. Георгія Євангеліє львівського видання. За даними РІСУ. [3]

  5. 1680–1687

    Звели теплу дерев'яну церкву; Бароко України датує 1687 р. дерев'яну Покровську церкву, поставлену поруч. [1, 2]

    Невеликий дерев'яний монастир на пагорбі, зрубна церква з низькою банею
    1680-ті: дерев'яний монастир. Ілюстрація IKONASTONE

Софроній і кам'яний собор

  1. 1704

    Народився Стефан, майбутній святитель Софроній Іркутський. OrthoChristian і OrthodoxWiki подають 1704 р., РІСУ — 1703 р. [3, 4, 5]

  2. 23 квітня 1730

    У Преображенському монастирі в Красногорську (так назвав обитель OrthoChristian; OrthodoxWiki додає, що пізніше її перейменували на Покровську) Стефана пострижено в ченці з ім'ям Софроній. До 1742 р. він був настоятелем монастиря. [1, 4, 5, 15, 16]

  3. 18 квітня 1753

    Софронія висвячено на єпископа Іркутського і Нерчинського. За даними OrthodoxWiki. [5, 15, 16]

  4. 7 червня 1767

    На пагорбі над річкою Золотоншкою, з благословення переяславського єпископа Гервасія (Линцевського), закладено храм на честь Преображення Господнього. Усім будівництвом (підрядники, майстри, матеріали) займався ігумен Іов. [2]

    Будівельники зводять цегляні стіни трилисного храму, ігумен розглядає план
    1767 рік: закладини мурованого собору. Ілюстрація IKONASTONE
  5. 1767–1771

    Будівництво Спасо-Преображенського собору за проєктом Івана Григоровича-Барського; роботи тривали близько чотирьох років. [1, 2, 6, 7, 13, 14]

  6. 1771

    Собор освятив переяславський єпископ Йов (Базилевич). [2, 3]

    Завершений бароковий собор із трьома банями в ряд, хресна хода духовенства
    1771 рік: освячення собору. Ілюстрація IKONASTONE
  7. 30 березня 1771

    У тому самому році помер Софроній (за OrthodoxWiki — 30 березня; РІСУ подає лише рік). [3, 5, 16]

Розквіт жіночої обителі

  1. 1786

    Після низки царських указів про секуляризацію монастир виведено за штат. [1]

    Урядовець зачитує указ ігумені й черницям біля брами обителі з бароковим собором на пагорбі
    1786: указ про закриття штату обителі (умовна реконструкція). Ілюстрація IKONASTONE
  2. 1789–1795

    Першою настоятелькою жіночої обителі була Мокрина. За даними ЕСУ. [1]

  3. 1790

    До Красногірського монастиря з Києва переведено Іоанно-Богословський жіночий монастир; відтоді обитель жіноча. [1, 2, 6, 7]

  4. 1859

    Збудовано кам'яну церкву Покрови Пресвятої Богородиці. [1]

  5. 1900–1917

    За ігумені (намісниці) Нонни монастир зазнав найбільшого розквіту, число послушниць зросло до 750. [1, 3]

    Великий монастирський двір, черниці йдуть між собором і невеликою цегляною церквою
    1900-ті: розквіт жіночої обителі. Ілюстрація IKONASTONE
  6. 1918

    Софронія Іркутського канонізовано (за OrthodoxWiki — 23 квітня 1918 р.). [1, 5, 16]

Закриття, руйнування й відбудова

  1. 25 березня 1922

    Радянська влада закрила монастир; частину начиння й стародруків передали до музеїв (серед них називають Полтавський обласний і Золотоніський краєзнавчий; ЕСУ — Черкаський міський музей), решту розікрали. [1, 2]

  2. 1925

    За даними РІСУ, собор узяв на облік Археологічний комітет при Академії наук СРСР. [3]

  3. Початок 1930-х

    У монастирських будівлях спершу розмістили дім інвалідів, потім будинок для людей похилого віку. [1, 2]

  4. Квітень 1941

    На Великдень із собору зняли бані, розібрали бічні притвори й майже повністю збили ліпний декор фасадів. [2]

    Собор без бань, голі барабани, обвалена ліпнина на подвір'ї
    1941 рік: собор без бань. Ілюстрація IKONASTONE
  5. 1941

    За ЕСУ, монастир відновлено, у ньому жило близько 15 черниць. За Бароко України, після приходу німців черницям дозволили повернутися до келій і впорядкувати Покровську церкву. [1, 2, 6]

  6. 1957

    На території обителі збудовано півчий корпус на 10 келій, господарське приміщення, будівлю богадільні й баню. [1]

  7. 1961

    До Красногірського монастиря перевели частину насельниць Лебединського Свято-Миколаївського жіночого монастиря. [1]

  8. Серпень 1963

    Собор визнано пам'яткою архітектури й узято під охорону держави. Архітектор Дмитро Криворучко протягом тринадцяти років розробив проєкт реставрації; гроші й матеріали виділили, але повноцінні роботи не розпочалися, а цеглу й дошки розікрали. За даними Бароко України. [2]

  9. 1988

    З благословення ігумені Іларії розпочалося відновлення собору, що постраждав у Другій світовій війні. [1]

    Черниці й робітники починають відновлення пошкодженого собору: ставлять риштування, виносять завали
    1988: початок відновлення собору (умовна реконструкція). Ілюстрація IKONASTONE
  10. 1991

    Відбудований собор освячено. Бароко України датує відновлення початком 1990-х років, після передачі монастиря Черкаській єпархії: стіни потиньковано й пофарбовано в бірюзовий колір, встановлено нові бані. [1, 2]

    Собор із новими банями й свіжим тиньком, черниці запалюють свічки біля дверей
    1991 рік: освячення відбудованого собору. Ілюстрація IKONASTONE

Новітній час

  1. 15 квітня 1997

    Ігуменею призначено Агнію (Міняйло, 1930–2019). За її керівництва в обителі відновили інтер'єри, встановили нові бані й дзвіницю, звели господарські та житлові будівлі. За даними OrthoChristian. [9]

  2. 2013

    РІСУ описує обитель як одну з найстаріших в Україні: сестри пекли хліб, шили церковні шати, тримали пасіку, а в храмі, за їхньою давньою традицією, не було електрики. Служби: утреня о 5:00, літургія о 7:30, вечірня о 16:00. [3]

  3. 2015

    В обителі жили 99 черниць і послушниць; діяли церква Покрови та Свято-Преображенський собор. [1]

    Черниці йдуть доріжкою монастирського саду до відновленого барокового собору на пагорбі
    2015: обитель у наші дні (умовна реконструкція). Ілюстрація IKONASTONE
  4. 1 жовтня 2019

    Ігуменя Агнія померла у віці 90 років. За даними OrthoChristian. [9]

  5. Березень 2022

    У Покровському монастирі в с. Бакаївка вчинили постриг 21 послушниці; чин очолив митрополит Черкаський і Канівський Феодосій (повідомлення від 23 березня 2022 р.). За даними OrthoChristian. [10]

  6. 2024–2025 (рік не встановлено)

    За повідомленням СПЖ (видання, близьке до УПЦ), Золотонізька районна прокуратура звернулася до суду щодо майна церкви Преображення в Красногірському монастирі, вважаючи, що воно вибуло з державної власності без належних підстав; пам'ятка внесена до державного реєстру 2024 р.; провадження триває. Позиції прокуратури в першоджерелі немає. [11]

Втрачене й відтворене

ЩоБулоСталосяДе зараз
Бані соборуТри двозаломні, вкриті бляхою, пофарбовані в зелений колір і всіяні зірочкамиЗняті в квітні 1941 р.Нові позолочені бані (початок 1990-х) [2]
Ліпний декор фасадівРокайльні завитки, рослинні орнаменти, путті над круглими вікнамиМайже повністю збитий 1941 р.Не відновлено; частина ліпнини збереглася всередині, зокрема на капітелях пілястр [2]
Бічні притвориПрибудови соборуРозібрані 1941 р.У джерелах про відбудову не згадані [2]
Дубенська ікона Божої МатеріГоловна святиня обителіЗа Бароко України — зникла після закриття 1922 р.; за РІСУ — втрачена під час війни, пізніше знайдена в іншому селіДубенська ікона «Угамуй мої печалі» названа серед святинь обителі [1, 2, 3]
Церковне начиння й стародрукиМонастирське майно до 1922 р.Частину передали музеям (Полтава, Золотоноша, Черкаси), частину розікралиМісце окремих речей не встановлено [1, 2]
Георгіївська церкваНайдавніший храм, спершу з верболозу чи очерету, потім зрубнийІмовірно замінена собором; один із вівтарів на хорах присвячено св. ГеоргіюБароко України вважає, що її «вочевидь» замінив собор [2]
Тепла дерев’яна церкваДерев’яна, 1680–1687Кам’яну церкву Покрови збудовано 1859 р.Діє кам’яна Покровська церква [1, 2]
Зовнішній вигляд соборуТиньковані стіни, барокові й рокайльні деталіВідбудова початку 1990-х: стіни потиньковано й пофарбовано в бірюзовий колірБірюзові стіни; Бароко України вважає, що потрібне ретельніше доопрацювання за авторським задумом [2]
Мощі свт. СофроніяСвятитель помер 1771 р.Частки мощей перебувають у монастиріЧастка мощей і джерело святителя Софронія [1, 3, 5]
Склад громади750 послушниць за Нонни (1900–1917)Після закриття 1922 р. обитель відновили 1941 р. з близько 15 черницями99 черниць і послушниць у 2015 р. [1]

Архітектура

Бароко України називає цей храм одним із перших в Україні барокових триконхів: три його боки, крім західного, завершуються чвертьсферними екседрами, і в плані виходить латинський хрест. Фасади рівноправні, кожен має власне оформлення. Вікна розташовані у два яруси: нижні — з трицентровими перемичками, верхні — круглі. Стіни членують пілястри з капітелями, колись композитними, над ними — антаблемент; бічні конхи завершуються напівкруглими фронтонами.

Над храмом — три двозаломні бані на високих світлових барабанах, поставлені в ряд уздовж осі схід — захід. Оригінальні бані були вкриті бляхою, пофарбовані в зелений колір і всіяні зірочками; нинішні — позолочені. Декор виконано в дусі єлизаветинського бароко та рококо: фасади прикрашали рокайлі, рослинні орнаменти, путті над круглими вікнами. Ці деталі після 1941 року не відновлено.

Усередині збереглася частина ліпнини, зокрема на капітелях пілястр. Хори влаштовано на другому ярусі в західній частині. Різьблений позолочений іконостас встановлено в останні десятиліття. РІСУ 2013 року писало, що в храмі немає електрики і богослужіння відбуваються при свічках, — тож світло тут дають лише вікна двох ярусів і полум’я. Для барокового інтер’єру це, можливо, найближче до того освітлення, на яке його розраховували у XVIII столітті.

Нижче — два елементи храму: на фото й у кресленні. Креслення показують форму, а не точні розміри.

Три бані в ряд

Три бані Преображенського собору Красногірського монастиря
Три бані на світлових барабанах. Фото: РАндрій, Wikimedia Commons, суспільне надбання
Креслення трьох двозаломних бань на барабанах
Креслення IKONASTONE

Двозаломні бані на високих барабанах вишикувані по осі схід — захід. Саме цей ряд дає собору силует корабля, про який пишуть РІСУ та інші джерела.

Конха з напівкруглим фронтоном

Бічна конха собору з напівкруглим фронтоном і пілястрами
Бічна конха з фронтоном. Фото: Половко Сергей Николаевич, Wikimedia Commons, CC BY-SA 4.0
Креслення конхи з напівкруглим фронтоном
Креслення IKONASTONE

Бічні конхи завершуються чвертьсферами й напівкруглими фронтонами. Пілястри і два яруси вікон — прямокутні знизу, круглі згори — задають фасадам ритм.

Нюанси, які легко пропустити

Персики, печера й острів — переказ. За переказом, Богородиця тричі снилася константинопольському ченцеві й вела його на Русь, до місця з дикими персиками. Пагорб, на якому він оселився в печері, навесні ставав островом. РІСУ пов’язує назву Красної гори з яскраво-рожевим цвітом дикого персика, Бароко України — з червоним цвітом диких персиків.

Бані, які зняли на Великдень. Найтяжчий удар собор отримав не від війни, а напередодні неї: у квітні 1941 року, на Великдень, з нього зняли бані, розібрали бічні притвори й збили майже весь ліпний декор. Точну дату джерела не подають: Бароко України пише лише про Великдень у квітні 1941 року.

Проєкт, що чекав тринадцять років. Після взяття собору під охорону 1963 року архітектор Дмитро Криворучко протягом тринадцяти років розробив проєкт реставрації. Гроші й матеріали виділили, але роботи так і не почалися, а цеглу й дошки розкрали. Ремесло знає цю ситуацію: креслення є, а на будові — порожньо.

Бірюза замість задуму. На початку 1990-х стіни заново потинькували й пофарбували в бірюзовий колір, поставили нові бані. Бароко України зауважує, що собор ще потребує ретельнішої реставрації за авторським задумом: рокайлів і путті над вікнами досі немає.

Ікона, що загубилася й знайшлася. Головна святиня обителі, за РІСУ, — Дубенська ікона Божої Матері. Під час війни її втратили, а згодом після довгих пошуків знайшли в іншому селі. Бароко України натомість пише, що ікона зникла після закриття монастиря 1922 року, а ЕСУ називає Дубенську ікону «Угамуй мої печалі» серед святинь обителі 2015 року.

Геолог біля стін собору. За ЕСУ, біля собору похований професор Харківського університету, геолог Микола Борисяк (1817–1882), який останні роки жив у монастирі. Для храму, що стоїть на Червоній горі, сусідство з геологом виглядає майже символічно.

Фотогалерея

Собор у відображенні
Собор у відображенні. Фото: Dniprovych, Wikimedia Commons, CC BY-SA 4.0
Собор з іншого боку
Собор з іншого боку. Фото: Denis Vitchenko, Wikimedia Commons, CC BY-SA 3.0
Монастир на пагорбі
Монастир на пагорбі. Фото: Haidamac, Wikimedia Commons, CC BY-SA 4.0

Камінь і матеріал

Собор мурований і тинькований, а його образ колись творила ліпнина: рокайлі, рослинні орнаменти, путті, композитні капітелі. Саме цей шар 1941 року збили майже повністю, і саме його найважче повернути. Стіну можна потинькувати за сезон, а пластичний декор вимагає креслень, зразків і майстра, який розуміє логіку рококо. Частину ліпнини на капітелях пілястр усередині вдалося зберегти, тож автентичний зразок у храмі ще є.

Капітель — найменша деталь колони і найбільш вимоглива. На ній одразу видно, чи майстер розуміє ордер, чи лише копіює картинку. Тому, коли йдеться про відновлення чи нове виготовлення колон і капітелей, найцінніший документ — вцілілий оригінал, навіть пошкоджений.

Інші храми, пов’язані з іменем Івана Григоровича-Барського, — Кирилівська церква в Києві, барокову відбудову якої він очолив після пожежі 1734 року, і собор Різдва Богородиці в Козельці. Про те, чим іконостас українських храмів відрізняється від інших, — у статті «Український іконостас».

Чи знали ви

Екседри замість апсиди

Собор є триконхом: усі боки, крім західного, завершуються чвертьсферними екседрами, у плані виходить латинський хрест. Через це кожен фасад рівноправний. [2]

Тринадцять років проєкту

Після 1963 р. архітектор Дмитро Криворучко розробив проєкт реставрації протягом тринадцяти років, але повноцінні роботи не почалися. [2]

Великодній удар

Бані з собору зняли й збили ліпнину на Великдень, у квітні 1941 р., ще до початку німецько-радянської війни. [2]

Бірюза

На початку 1990-х стіни собору потинькували й пофарбували в бірюзовий колір. [2]

Корабель спасіння

РІСУ порівнює собор із великим кораблем і пов'язує це з православним баченням храму як корабля спасіння. [3]

Сім чудес Черкащини

Архітектурний ансамбль монастиря входить до списку «Семи чудес Черкащини». [2]

Один рік

Собор освятили 1771 р., і в тому самому році помер Софроній, який, за РІСУ, допомагав коштами розбудовувати обитель. [3, 5]

Геолог біля стін

Біля собору похований геолог, професор Харківського університету Микола Борисяк (1817–1882), який останні роки життя провів в обителі. [1]

Світло свічок

За РІСУ (2013), у храмі не було електрики: сестри молилися при свічках. [3]

Назва горі

РІСУ пов'язує назву з яскраво-рожевим цвітом дикого персика, Бароко України — з червоним цвітом диких персиків. [2, 3]

Георгіївський вівтар

Один із вівтарів на хорах собору присвячено св. Георгію, що Бароко України вважає ознакою заміни найдавнішої Георгіївської церкви. [2]

Не Успенський

Свято-Успенський собор у Золотоноші, збудований у 1900-х роках, — окремий міський храм, а не монастирський. [12]

Піонерка серед триконхів

Бароко України називає собор одним із перших в Україні барокових триконхів. [2]

Переказують

Переказ

Сон про персики

За переказом, константинопольському ченцеві уві сні явилася Богородиця (за РІСУ — тричі) і показала місце, де навесні цвітуть дикі персики. Записано у Бароко України й РІСУ. [2, 3]

Переказ

Печера й острів

За переказом, чернець викопав печеру на пагорбі, який у розлив річки навесні ставав островом. Записано у Бароко України; РІСУ розміщує печеру біля підніжжя гори. [2, 3]

Переказ

Ікона на корі

За переказом, перший насельник молився перед іконою Богородиці «Корецькою», вирізаною на корі. Записано у РІСУ. [3]

Переказ

Дубенська ікона

За переказом, на дубовій дошці неподалік з'явилася ще одна ікона зі знаменням-вінцем, названа Дубенською; вінок, зроблений за образом першого, донині покладають на голову охочим після літургії. Записано у РІСУ; за Travels in UA, ікона з'явилася на дубі. [3, 6]

Переказ

Хто замовив собор

За однією версією, ініціатором був багатий запорожець Яків Щербина (про нього більше нічого не відомо), за іншою — колишній ігумен, а на той час єпископ Іркутський Софроній, який із Сибіру прагнув прикрасити рідне місце. Записано у Бароко України. [2]

Переказ

Лицарі Красної гори

За Бароко України, вже в середині XVII ст. сюди приїздили козаки лікуватися після поранень і доживати віку. [2]

Постаті

  • Іван Шебет-Слюжка — козак, власник землі, дозволив ченцям оселитися на горі.
  • Яків Щербина — запорожець, за однією з версій, ініціатор будівництва собору.
  • Софроній (Кришталевський) — настоятель 1730–1742 рр., єпископ Іркутський і Нерчинський (1753), канонізований 1918 р.
  • Гервасій (Линцевський) — переяславський єпископ, благословив закладини 1767 р., пізніше голова Пекінської православної місії.
  • Іов — ігумен, керував будівництвом собору.
  • Йов (Базилевич) — переяславський єпископ, освятив собор 1771 р.
  • Іван Григорович-Барський — київський архітектор, автор проєкту собору.
  • Мокрина — перша настоятелька жіночої обителі (1789–1795).
  • Нонна — ігуменя (намісниця) 1900–1917 рр., часу найбільшого розквіту.
  • Микола Борисяк — геолог, професор Харківського університету, похований біля собору.
  • Дмитро Криворучко — архітектор, автор проєкту реставрації собору після 1963 р.
  • Іларія — ігуменя, з чийого благословення 1988 р. розпочалася відбудова собору.
  • Агнія (Міняйло) — ігуменя з 1997 р., спочила 2019 р.
  • Феодосій — митрополит Черкаський і Канівський, очолив постриг 2022 р.

Як цитувати

IKONASTONE. Преображенський собор Красногірського монастиря // Довідник храмів України. URL: https://ikonastone.com/dovidnyk/spaso-preobrazhenskyi-sobor-krasnohirskyi-monastyr/ (дата звернення: ДД.ММ.РРРР).

Що можна зробити з каменю для цього храму

Часті питання

Чи є в Красногірському монастирі Успенський собор?

Джерела називають головним храмом Красногірського монастиря Спасо-Преображенський собор 1767–1771 років; другий діючий храм обителі — Покровська церква 1859 року. Свято-Успенський собор у Золотоноші — окремий міський храм, а не монастирський. Водночас Encyclopedia of Ukraine у статті про Золотоношу згадує «Успенську церкву» Григоровича-Барського 1760-х років, тож у джерелах назви можуть плутатися.

Хто збудував собор?

Джерела (ЕСУ, Бароко України, РІСУ) називають автором київського архітектора Івана Григоровича-Барського. Будівництвом керував ігумен Іов, а кошти, за даними РІСУ, надсилав із Сибіру колишній послушник обителі, єпископ Іркутський Софроній (Кришталевський).

Чому собор порівнюють із кораблем?

Три бані стоять в один ряд уздовж осі схід — захід, а сам храм витягнутий і тридільний. РІСУ пише, що будівля нагадує корабель — образ храму як корабля спасіння.

Що сталося із собором у XX столітті?

1922 року монастир закрили. У квітні 1941 року з собору зняли бані, розібрали бічні притвори й майже повністю збили ліпний декор. Відбудова, за ЕСУ, почалася 1988 року, і 1991 року собор освятили; англійська Вікіпедія (список барокових храмів) пише про відбудову в 1960-х, але інші джерела цього не підтверджують.

Де знаходиться монастир?

На Червоній (Красній) горі над річкою Золотоношкою, на північній околиці Золотоноші (с. Бакаївка). Назву пов'язують із червоним цвітом диких персиків, які, за переказом, тут росли, або з кольором ґрунту пагорба.

Джерела 16

  1. Енциклопедія сучасної України. Красногірський Свято-Покровський жіночий монастир
  2. Бароко України (Україна Інкогніта). Спасо-Преображенський собор Красногірського монастиря під Золотоношею
  3. РІСУ. К. Галушко. Світло Красногірського монастиря на Черкащині (27.09.2013)
  4. OrthoChristian. St. Sophronius the Wonderworker, Bishop of Irkutsk and All Siberia
  5. OrthodoxWiki. Sophronius of Irkutsk
  6. Travels in UA. Holy Intercession Krasnohirsky Monastery, Bakaivka
  7. Travels in UA. Attractions of Bakaivka
  8. Турправда. Krasnogorsk Intercession Monastery
  9. OrthoChristian. 90-year-old Ukrainian abbess reposes in the Lord
  10. OrthoChristian. Nearly 2 dozen women dedicate themselves to Christ as nuns at Ukrainian monastery (23.03.2022)
  11. СПЖ. Cherkasy region prosecutors seek to strip UOC of churches through courts
  12. О. Ященко. Храм при дорозі (Успенський собор у Золотоноші). «Сучасні проблеми архітектури та містобудування», 2019, № 55
  13. Wikipedia. List of Ukrainian Baroque stone churches
  14. Wikipedia. Ivan Grigorovich-Barsky
  15. Pravoslavie.ru. St. Sophronius the Bishop of Irkutsk
  16. Sanidopoulos J. Saint Sophronius, Bishop of Irkutsk and Wonderworker of All Siberia (30.03.2019)
Спасо-Преображенський собор Красногірського монастиря: ліворуч фото храму, праворуч креслення IKONASTONE
Місто
Красногірський монастир, м. Золотоноша, Черкаська обл.
Збудовано
1767–1771
Тип
тридільний трибанний храм-триконх у стилі пізнього бароко
Матеріал
мурований, тинькований; ліпний декор
Рівень дослідження
27%
Фото: Mirilenkos, Wikimedia Commons, CC BY-SA 4.0 · креслення IKONASTONE
Довідник храмів

Знаєте про цей храм більше?

Старе фото, переказ, дата, якої тут немає, чи помилка — надішліть нам. Перевіримо за джерелами й додамо з подякою.

Перший крок

Маєте завдання для храму?

Надішліть фото, креслення або короткий опис. Обговоримо об'єкт, матеріал і наступний крок.

Обговорити проєкт