Собор Різдва Богородиці в Козельці: материнський храм Розумовських

Цей собор будувала мати для своїх синів, а сини — для матері. Наталія Розумовська дала гроші й задум, гетьман Кирило наглядав за роботами, а сама вона лежить у нижній церкві храму, який не встигла побачити завершеним.

Коротко

Адреса	центр Козельця, Чернігівська область
Збудовано	1752–1763; дзвіниця — 1766–1770
Тип	двоповерховий хрещатий у плані п’ятибанний собор, бароко
Архітектори	Андрій Квасов, Іван Григорович-Барський; задум частина джерел пов’язує з Растреллі
Матеріал	мурування, ліпний декор; іконостас — різьблена липа
Статус	пам’ятка архітектури національного значення (охоронний № 843)

Історія

Олексій Розумовський зробив кар’єру при петербурзькому дворі, його брат Кирило 1750 року став гетьманом. Собор Різдва Богородиці замовила їхня мати, графиня Наталія Розумовська. Будували в 1752–1763 роках; за даними Ukraina Incognita, роботи контролював гетьман; наглядачем будівництва універсал 1752 року призначив Парфена Набока.

Авторство — предмет обережних формулювань. Андрій Квасов приїхав до двору Кирила Розумовського 1748 року проєктувати резиденції й храми в Козельці, Батурині й Глухові, і козелецький собор вважають його головною збереженою роботою. Разом із ним називають Івана Григоровича-Барського. Енциклопедія України пише, що собор зведено за проєктом Растреллі, а будували Квасов і Григорович-Барський.

Наталія Розумовська померла 1762 року, ще до завершення будівництва. У 1766–1770 роках поруч постала дзвіниця за проєктом Квасова. Після пожежі 1848 року її вінчання замінили сферичною банею зі шпилем.

Собор діяв до 1934 року. У Другу світову в ньому тримали коней, потім військовополонених; під час бомбардування були пошкоджені бані та дзвіниця. Після війни тут був склад. Перші реставраційні роботи почалися 1946 року, а головна реставрація тривала 1961–1982 років, 14 серпня 1993 року собор після реставрації урочисто відкрили й повернули церкві; частину ікон іконостаса замінено сучасними. Національний банк України присвятив собору ювілейну монету в серії «Пам’ятки архітектури України».

Хронологія

Цифри в квадратних дужках — номери джерел у списку внизу сторінки. Позначка «за даними …» означає, що факт підтверджено лише одним джерелом. Розділ «Переказують» — перекази й легенди: їх записано в джерелах, але документально не підтверджено.

I. Козелець Розумовських і будівництво собору

1. 1098

   Козелець уперше згадано як укріплене місто Київської Русі. ^[1]

2. 1656

   Козелець отримав магдебурзьке право. За даними Енциклопедії України. ^[1]

3. 1708

   Козелець став адміністративним центром Київського полку. За даними Енциклопедії України. ^[1]

4. 1748

   Архітектор Андрій Квасов приїхав до двору гетьмана Кирила Розумовського проєктувати резиденції й храми в Батурині, Глухові та Козельці. За даними англомовної Вікіпедії. ^[3]

5. 1750

   Кирило Розумовський став гетьманом України. ^{[2, 18, 19]}

6. 1752

   Почалося будівництво собору на кошт матері братів Розумовських, Наталії Розумовської (Розумихи). Гетьманський універсал доручив нагляд за будівництвом значковому товаришу Парфену Набоку. ^{[4, 8, 10, 11, 14, 16]}

7. 28 січня 1753

   Мати гетьмана рекомендувала видати Набокові подорожню до Тули «за железом». За даними статті Р. Лякіної. ^[11]

8. 1756–1760

   Квасов і Григорович-Барський збудували в Козельці будинок полкової канцелярії (нині ратуша). Дати розходяться: 1753–1758 за українською Вікіпедією, 1740–1760 за довідником Travels in UA. ^{[1, 4, 15]}

9. 13 січня 1757

   Видано розпорядження про тисячу соснових дощок для іконостаса; на їх перевезення потрібно було 257 підвод. Дошки виготовляв на машинному млині в Батурині майстер Гірш Бергер. За даними статті Р. Лякіної. ^[11]

10. 1762

    Померла Наталія Розумовська; вона похована в нижньому ярусі собору, де згодом облаштували теплу церкву святих Адріана і Наталії. За даними Ukraina Incognita, поховання відбулося 12 вересня 1762 р. ^{[8, 10, 14, 19]}

11. 1763

    Будівництво собору завершено. Діапазон у літературі: 1752–1763 (більшість), 1753–1762 (LB.ua), 1752–1764 (ЗН.UA). ^{[4, 5, 10, 13, 14, 16]}

12. 1766–1770

    Поруч із собором збудовано чотириярусну дзвіницю за проєктом Андрія Квасова; висота разом із хрестом — 50 м. ^{[4, 6, 8, 16]}

II. Імперська доба

1. 1782

   Козелець став повітовим містом Київського намісництва, у 1802–1917 роках — Чернігівської губернії. За даними Енциклопедії України. ^[1]

2. 1848

   Дзвіниця постраждала від пожежі (за sobory.ru — від удару блискавки); вінчання дзвіниці замінили сферичною банею зі шпилем. ^{[6, 8, 12, 16]}

3. 1898

   Журнал «Киевская старина» описав собор у поганому стані: фарба й ліпнина тріскалися, позолота обсипалася. Переказано за автором castles.com.ua. ^[12]

III. Радянські роки і війна

1. 1934

   Радянська влада припинила богослужіння в соборі й конфіскувала цінності. ^{[8, 9]}

2. 1941

   Козелець окупували. У соборі німці влаштували стайню, пізніше — табір для військовополонених; бомбардування пошкодило куполи та дзвіницю. ^{[4, 6, 8, 9, 13]}

3. Після війни

   У соборі була заготівельна контора, склад овочів і продовольчих товарів. ^{[4, 8, 13]}

4. 1946

   Почалися перші реставраційні роботи; тривали повільно, бракувало коштів. ^{[8, 9, 12]}

5. 1961–1982

   Реставрація собору. ^{[4, 6, 8, 10]}

6. 14 серпня 1993

   Урочисте відкриття собору після реставрації за участі митрополита Чернігівського; храм повернено церкві. ^{[4, 8, 9]}

7. 12 вересня 2002

   До собору передали ікону Архістратига Михаїла, написану Іваном Губрієм, з ініціативи краєзнавця Петра Киселя. За даними сайту собору. ^[9]

8. 16 грудня 2002

   Національний банк України ввів в обіг срібну монету номіналом 10 гривень «Собор Різдва Богородиці в Козельці» (серія «Пам'ятки архітектури України», тираж 3000, художник Володимир Дем'яненко). ^{[5, 9, 17]}

IV. Відродження

1. 2003

   20 квітня (Вербна неділя) освячено ікону апостола Андрія Первозванного (автор Іван Губрій). Того ж року настоятель привіз з Афону освячену копію Іверської ікони Божої Матері. За даними сайту собору. ^[9]

2. 2025

   За даними туристичного порталу Travels in UA (оновлено 3.03.2025), підйом на дзвіницю не дозволений: сходи в аварійному стані. ^[14]

Втрачене й відтворене

Архітектура

Собор двоповерховий. Нижній ярус — тепла церква Адріана і Наталії, первісно родинна усипальниця. Верхній — власне собор, до якого з трьох боків ведуть вигнуті сходи з колонадами. План хрещатий, у декорі стін бароко сходиться з рококо і першими нотами класицизму.

Нижче — два елементи храму: на фото й у кресленні. Креслення показують форму, а не точні розміри.

П’ять бань

Центральна баня домінує і зовні, і всередині, чотири менші її супроводжують. Стиль собору описують як поєднання українського й єлизаветинського бароко — і саме в силуеті бань це поєднання видно найкраще.

Дзвіниця

Дзвіниця квадратна в плані, чотириярусна, близько 50 метрів заввишки з хрестом. Кожен ярус оформлено інакше: руст, тосканський, іонічний і коринфський ордери — підручник класичної архітектури, поставлений вертикально. За місцевим переказом, з її верхівки видно Київ і Чернігів.

Іконостас

Багатоярусний різьблений іконостас з липи, за даними «Етносвіт», сягає близько 27 м заввишки. За однією з версій, різьбу виконав Сисой Шалматов, а ікони приписують Григорію Стеценку; з колишніх 72–80 ікон автентичними лишилося близько 50. Участь Растреллі в рисунку — лише припущення. За переказом, іконостас спершу призначався для петербурзького Смольного монастиря і потрапив до Козельця завдяки Розумовським. Іконостас став зразком для сучасного іконостаса Катерининської церкви в Чернігові. Як читати ряди такої стіни ікон, ми пояснюємо в статті «Ряди іконостаса».

Камінь і матеріал

Собор мурований, а виразність йому дає ліпний декор фасадів. Іконостас — з липи, м’якого дерева, яке різьбярі люблять за те, що воно слухається різця. Обидва матеріали бароко використовувало як пластику: стіна і ікона мали рухатися, а не стояти.

Найпрактичніше в Козельці — сходи. Вигнуті марші, що з трьох боків ведуть на верхній поверх, щодня несуть людей, воду й мороз. Саме такі вузли варто продумувати на етапі проєкту, а не після першої зими: про це наш розділ сходи й підлога. Ще одна сторінка Растреллі в Україні — Андріївська церква в Києві.

Чи знали ви

Переказують

Постаті

• Наталія Розумовська (Розумиха) — замовниця й фундаторка собору, похована в нижньому храмі.
• Олексій Розумовський — граф, фаворит імператриці Єлизавети; за переказом, її таємний чоловік.
• Кирило Розумовський — гетьман України з 1750 р.; за даними Ukraina Incognita, особисто контролював будівництво.
• Єлизавета Петрівна — імператриця; в переказах пов’язана з ідеєю собору й іконостаса.
• Андрій Квасов — архітектор (бл. 1720 – бл. 1770), автор дзвіниці; з 1748 р. працював у Кирила Розумовського.
• Іван Григорович-Барський — архітектор, співавтор собору, автор декору (за українською Вікіпедією).
• Бартоломео Франческо Растреллі — за Енциклопедією України автор проєкту; інші джерела говорять лише про можливу участь.
• Парфен Набок — наглядач будівництва, значковий товариш.
• Гірш Бергер — майстер батуринського машинного млина, що виготовляв дошки для іконостаса.
• Сисой Шалматов — різьбяр іконостаса за однією з версій.
• Григорій Стеценко — придворний художник Розумовських, якому приписують ікони іконостаса.
• Іван Губрій — автор ікон Архістратига Михаїла (2002) та апостола Андрія Первозванного (2003).
• Петро Кисіль — краєзнавець, ініціатор передання ікони Архістратига Михаїла.
• Тарас Шевченко — описав храм у повісті «Княгиня».
• Кирило Тарловський — священик, у переказі пов’язаний із таємним шлюбом Олексія й Єлизавети.

Як цитувати