Вознесенський собор у Переяславі: мазепинський храм під одним карнизом

Буває, що храм рятує зовсім не той, хто його будував. Собор, зведений коштом Мазепи, пережив радянські десятиліття тому, що в ньому повісили полотно про іншу війну.

Коротко

Історія

1695 року коштом гетьмана Івана Мазепи в Переяславі почали зводити мурований Вознесенський собор. Будували п’ять років; за даними sobory.ru, храм освятили 1 червня 1700 року в присутності гетьмана. За іншими даними, які подає англомовна Вікіпедія, собор датують 1704–1709 роками, але більшість джерел тримається дат 1695–1700. Гетьман клопотав перед царем про відновлення давньої Переяславської кафедри, і за рік після освячення при соборі почав діяти чоловічий монастир. За даними джерел, Мазепа подарував храму Пересопницьке Євангеліє.

1748 року пожежа знищила дерев’яні будівлі монастиря. Мурований собор уцілів; ліплені портали й обрамлення вікон і барабана він, за даними Вікіпедії, отримав ще раніше — під час ремонту в першій третині XVIII століття. У 1753–1757 роках поруч звели мурований колегіум, у 1770–1776 роках — дзвіницю. 1782 року до дзвіниці прибудували невелику Варваринську церкву; її знищено в роки Другої світової війни. У соборі поховано кількох переяславських єпископів XVIII століття. 1766 року в монастирі поховали голову мученика Данила Кушніра з Млієва, а 4 серпня 1786 року сюди з Михайлівського монастиря перенесли мощі преподобномученика Макарія Канівського; 1942 року їх вивезли до Черкас. 1847 року кафедра переїхала до Полтави, і собор поступово втратив колишню вагу.

Поруч із собором стоїть будівля колегіуму. Сама школа постала 1738 року в дерев’яному корпусі, а 1753–1757 років отримала муровану одноповерхову будівлю коштом єпископа Іоанна Козловича: чотири класні кімнати й троє сіней під одним дахом. З 1972 року тут працює Меморіальний музей Григорія Сковороди.

Богослужіння в соборі, за даними Л. Набок, тривали до 1934 року, а потім приміщення перетворили на зерносховище. Війна сильно пошкодила ансамбль, особливо дзвіницю: її пристосували під водонапірну башту й використовували так до 1986 року. Пошкоджені будівлі реставрували в 1950–1960-х роках. 1975 року в соборі відкрили діораму «Битва за Дніпро» — полотно завдовжки 28 метрів і заввишки 7. Вона стала, як писала «Українська правда», фактично «вівтарем» собору.

Тепер ролі помінялися. 2021 року ансамбль оглянули як такий, що перебуває в критичному стані, і стан будівлі загрожує й полотну: діорама врятувала храм, а храм тепер нищить її. 2021 року проєкт реставраційного ремонту фасадів і даху потрапив до відбору державної програми «Велика реставрація».

Хронологія

Цифри в квадратних дужках — номери джерел у списку внизу сторінки. Позначка «за даними …» означає, що факт підтверджено лише одним джерелом. Розділ «Переказують» — перекази й легенди: їх записано в джерелах, але документально не підтверджено.

Гетьманська фундація

1. 1648

   25 квітня пожежа знищила дерев'яну Вознесенську церкву, що стояла на цьому місці. За даними М. Мицика й О. Тарасенка (у переказі В. Вовкодав). ^[1]

2. 1688

   13 травня мощі преподобномученика Макарія Канівського перенесли з Канева до Переяслава, щоб уберегти від турецького нападу; з 1713 р. вони спочивали в Михайлівському монастирі. ^{[14, 15, 16]}

3. 1695

   Коштом гетьмана Івана Мазепи почали зводити мурований Вознесенський собор. ^{[1, 5, 21, 22]}

4. 1695–1700

   На будівництво собору й облаштування єпископської кафедри Мазепа дав, за реєстром Бендерської комісії, «більше ніж 300 000 золотих». ^{[1, 2, 25]}

5. 1700

   За даними sobory.ru, 1 червня собор освячено за участі самого гетьмана. ^[2]

6. 1700

   30 вересня Мазепа видав універсал про відновлення Переяславської єпископської кафедри; ще 1 вересня його універсалом на кафедру призначено Захарію (Корниловича). За даними «Трудів КДА». ^[8]

7. 1701

   Мазепа надав монастиреві при соборі село з угіддями: за «Трудами КДА» — Маньківку (4 лютого), за sobory.ru — «Мацковку» (4 січня). Наприкінці року, за ^[8], монастир отримав і село Сошники. ^{[2, 8]}

8. 1701

   Мазепа подарував кафедральному собору Пересопницьке Євангеліє; дарчий запис, за П. Кралюком, датовано 17 квітня 1701 р. ^{[9, 10]}

9. 1701

   27 серпня гетьман видав черговий універсал на користь кафедри, а 1 жовтня Захарію висвячено на єпископа Переяславського. За даними «Трудів КДА». ^[8]

10. 1702

    Переяславська кафедра стала вікарною Київської митрополії; ставленна грамота від 4 березня 1702 р. підпорядкувала її київському митрополитові. ^{[7, 8]}

11. Перша третина XVIII ст.

    За даними Вікіпедії, під час ремонту собор отримав портали й ліпні обрамлення вікон і барабана. ^[28]

Кафедральний монастир

1. 1738

   Єпископ Арсеній Берло заснував при Вознесенському монастирі колегіум. ^{[5, 6, 27]}

2. 1748

   За даними Вікіпедії, пожежа знищила всі дерев'яні будівлі монастиря; мурований собор уцілів. ^[28]

3. 1753–1757

   Заходами єпископа Іоанна Козловича збудовано мурований корпус колегіуму. ^{[5, 6, 28]}

4. 1753–1754

   У колегіумі поетику викладав Григорій Сковорода. ^{[5, 6, 27]}

5. 1757

   27 липня Гервасія Линцевського, колишнього начальника Пекінської духовної місії, висвячено на єпископа Переяславського і Бориспільського. ^{[12, 13]}

6. 1766

   29 липня страчено мліївського ктитора Данила Кушніра. Восени (за житієм — наприкінці вересня) єпископ Гервасій урочисто поховав його голову у Вознесенському монастирі. ^{[11, 12, 28]}

7. 1769

   22 грудня помер єпископ Гервасій; його поховано в усипальниці під лівим криласом Вознесенського собору. ^{[12, 13]}

8. 1770–1776

   Збудовано муровану триярусну дзвіницю заввишки близько 48 м; за даними В. Вовкодав, будівничий — єпископ Іов Базилевич. ^{[1, 5, 21, 22]}

9. 1780–1782

   До східного боку дзвіниці прибудовано Варваринську церкву (у Вікіпедії — 1782 р.). ^{[1, 28]}

10. 1785

    Із ліквідацією Переяславської єпархії колегіум закрили. ^{[6, 27]}

11. 1786

    4 серпня мощі св. Макарія Канівського перенесли з Михайлівського до Вознесенського монастиря. ^{[1, 14, 15]}

Після кафедри

1. 1799

   Створено Малоросійсько-Переяславську єпархію з центром у Переяславі; у колегіумі знову почали викладати філософію; 1808 р., за даними Encyclopedia of Ukraine, колегіум перетворено на духовну семінарію. ^{[6, 26]}

2. 1830-ті

   Археограф Осип Бодянський виявив Пересопницьке Євангеліє в бібліотеці Переяславської семінарії й опублікував про нього статтю (за різними даними, 1836 чи 1838 р.). ^[10]

3. 1845

   У серпні Тарас Шевченко, гостюючи в лікаря А. Козачківського, намалював собор аквареллю. Наприкінці року він описав Пересопницьке Євангеліє й переписав дарчий запис Мазепи. ^{[3, 4, 5, 10]}

4. 1847

   За даними «Азбуки паломника», резиденцію єпархіальних архієреїв перенесено з Переяслава до Полтави. ^[26]

Радянські десятиліття

1. 1927–1930

   В. Заболотний виконав креслення собору; їх втрачено в роки Другої світової війни. За даними Л. Набок (у переказі В. Вовкодав). ^[1]

2. 1934

   До цього року в соборі правили; потім приміщення перетворили на зерносховище. За даними Л. Набок (у переказі В. Вовкодав). ^[1]

3. 1937

   Із дзвіниці скинули дзвін. За даними Костюка (у переказі В. Вовкодав). ^[1]

4. 1942

   Мощі св. Макарія вивезено з Переяслава до Черкас. ^{[14, 15, 16]}

5. 1954–1964

   Відновлення пошкоджених у війну будівель; за даними Більченка, тоді ж знищено настінний живопис собору. ^{[1, 28]}

6. 1972

   У корпусі колегіуму відкрито Меморіальний музей Григорія Сковороди (у Вікіпедії — 1970 р.). ^{[6, 28]}

7. 1975

   5 травня в соборі відкрито музей-діораму «Битва за Дніпро в районі Переяслава і створення Букринського плацдарму восени 1943 р.» (художники П. Мальцев, М. Присєкін; полотно 28 × 7 м). ^{[17, 21, 23, 24]}

8. До 1986

   За даними Більченка (у переказі В. Вовкодав), дзвіницю використовували як водонапірну башту. ^[1]

Незалежна Україна

1. 2003

   За даними «Главкому», міська рада ухвалила передати собор громаді УПЦ КП, яка претендувала на нього з середини 1990-х, за умови, що діораму перенесуть. Рішення не виконали. ^[17]

2. 2010–2011

   Синод УПЦ (МП) оголосив про заснування в Переяславі монастирів і 2011 р. «відновив» Вознесенський; споруди церкві не передали. У місті тривали протести проти передачі приміщень заповідника. ^{[17, 18, 28]}

3. 2021

   18 травня проєкт «Реставраційний ремонт фасадів і даху Вознесенського собору» посів 62-ге місце серед 109 об'єктів відбору «Великої реставрації». За даними ProSlav. ^[19]

4. 2021

   18 червня міністр культури О. Ткаченко оглянув ансамбль у критичному стані; міський голова В. Саулко просив передати дзвіницю на баланс Мінкульту, як раніше собор. За даними ProSlav. ^[20]

5. 2022

   20 листопада частину мощей св. Макарія повернули з Черкас до Переяслава — до Свято-Михайлівського монастиря, а не до Вознесенського собору. ^{[15, 16]}

Втрачене й відтворене

Архітектура

Собор хрещатий, дев’ятидільний і однобанний. Усі його частини рівновисокі й підведені під єдиний карниз, тож будівля читається як один щільний об’єм. Над середохрестям піднімається двоярусний бароковий верх на високому восьмигранному підбаннику. Стіни розчленовано раскрепованими пілястрами, портали, обрамлення вікон і барабан оздоблено ліпленням.

Нижче — два елементи храму: на фото й у кресленні. Креслення показують форму, а не точні розміри.

Баня на восьмигранному підбаннику

Одна баня на дев’ять частин плану — рішення стримане. Вся вертикаль зібрана в центрі: високий гранчастий барабан і двоярусне барокове завершення. Шевченко, який малював собор аквареллю 1845 року, підписав аркуш: «Построенный Гетманомъ Мазепою».

Дзвіниця

Дзвіниця на три яруси, у плані — квадрат з угнутими гранями, з двоярусним барочним верхом; у першому ярусі — проїзна арка з порталом. Перший ярус оброблено рустом. Ордери другого і третього ярусів джерела називають по-різному: ВУЕ — тосканський і композитний, інші описи — іонічний і коринфський. В обох прочитаннях ордери ростуть знизу вгору, від важчого до легшого, як і належить класичній вертикалі.

Камінь і матеріал

Собор, дзвіниця й колегіум складені з цегли на вапняному розчині, потинькованої й побіленої. Біла поверхня тут працює як папір для ліплення: тінь від карнизів і пілястр малює на ній ритм фасаду.

Найнебезпечніше для такої будівлі — не роки, а вода. Протікання даху одночасно шкодить і мурові, і полотну всередині. Цегла на вапні добре переносить час, якщо волога не застоюється, тож ремонт даху для собору — питання не краси, а виживання.

Вісь простору всередині собору колись замикав іконостас; про те, як влаштовано іконостаси, ми пишемо окремо. Інший лівобережний бароковий собор тієї ж доби — Хрестовоздвиженський у Полтаві.

Чи знали ви

Переказують

Постаті

• Іван Мазепа — гетьман, фундатор собору й відновлювач Переяславської кафедри; подарував собору Пересопницьке Євангеліє (1701).
• Марія Магдалина Мазепина — мати гетьмана, жертводавиця (за даними sobory.ru).
• Захарія (Корнилович) — перший єпископ відновленої кафедри (хіротонія 1 жовтня 1701 р.).
• Арсеній Берло — єпископ, засновник колегіуму (1738).
• Іоанн Козлович — єпископ, будівничий мурованого колегіуму (1753–1757); за даними Вікіпедії, похований у соборі.
• Григорій Сковорода — викладав поетику в колегіумі 1753–1754 рр.
• Гервасій Линцевський — єпископ (1757–1769), колишній начальник Пекінської місії; поховав голову Данила Кушніра, сам похований під лівим криласом собору.
• Данило Кушнір — мліївський ктитор, страчений 1766 р. за відмову прийняти унію; голову поховано у Вознесенському монастирі.
• Іов Базилевич — єпископ; за даними В. Вовкодав, будівничий дзвіниці (1770–1776); за даними Вікіпедії, похований у соборі.
• Кирило Шумлянський, Никодим Срібницький — переяславські єпископи, поховані в соборі (за даними Вікіпедії).
• Макарій Канівський — преподобномученик; його мощі перебували у Вознесенському монастирі з 1786 до 1942 р.
• Осип Бодянський — археограф, виявив Пересопницьке Євангеліє в Переяславській семінарії.
• Тарас Шевченко — намалював собор 1845 р., описав Пересопницьке Євангеліє.
• В. Заболотний — автор креслень собору 1927–1930 рр.
• Петро Мальцев, Микола Присєкін — художники діорами «Битва за Дніпро» (1975).

Як цитувати