Іллінська церква в Суботові: усипальниця, що вміла оборонятися

Гетьман будував цю церкву як місце вічного спочинку своєї родини. Але в її західному фронтоні — бійниці: навіть усипальниця на Чигиринщині мала бути готовою до бою.

Коротко

Адреса	с. Суботів, Черкаський район, Черкаська область
Збудовано	1653 р. (за іншими даними — 1651 р.; згадка 1656 р.)
Фундатор	гетьман Богдан Хмельницький
Тип	однонавовий оборонний храм із шестигранною вівтарною апсидою, раннє українське бароко
Матеріал	камінь і місцева цегла; мури до 2 м
Статус	пам’ятка архітектури національного значення
Зараз	діюча церква ПЦУ; богослужіння відновлено 1990 р. після майже трьох десятиліть музею

Історія

Суботів був родовим хутором Хмельницьких. Церкву пророка Іллі гетьман звів своїм коштом навпроти власного двору, неподалік стояли будинки козацької старшини. Найчастіше дату будівництва називають 1653 рік; історик Валентин Лазуренко (2022) вважає, що церкву збудовано 1651 року, як зазначено й у реєстрі 1926 року; дату 1653 рік він пов’язує з літературою радянського часу. 1656 року храм уже описав мандрівник Павло Алеппський.

У грудні 1653 року тут поховали гетьманового сина Тимоша. Сам Богдан Хмельницький помер у Чигирині 1657 року і, за літописами, був похований у Суботові в серпні того ж року. Поширену легенду про те, що 1664 року військо Стефана Чарнецького викинуло останки з могили, дослідники вважають непідтвердженою. Могилу досі шукають: у 2018–2019 роках георадар показав у центральній частині храму аномалію близько 3 × 1,3 × 1,6 метра, схожу на крипту, але підтвердження розкопками немає.

Тарас Шевченко 1845 року побував у Суботові, намалював церкву аквареллю «Богданова церква у Суботові» і того ж року написав вірш «Стоїть в селі Суботові». У 1860–1870-х роках за клопотанням настоятеля Романа Орловського відбулася перша серйозна реставрація; дзвіницю й галерею збудовано 1861 року (за іншими даними — 1869). 1901 року на місці поховання описано табличку «з жовтої бляхи»; 1921 року археолог Гнат Стеллецький забрав мідну дошку над похованням і кістки, які вважав останками гетьмана.

16 червня 1926 року церкву внесено до «Реєстру монументальних пам’ятників культури». У 1923–1941 роках вона слугувала сільським клубом і сховищем, а 1962–1990 років у ній діяв музей-усипальниця Хмельницького. Богослужіння в ній відновили 1990 року. 1954 року всередині встановили символічний гранітний надгробок. Реставрацію 1970-х років провів архітектор Сергій Кілессо; останню зовнішню реставрацію завершили восени 2000 року. У 1993–1995 роках іконостас відновили за зразком кінця XIX століття, за фотографією 1888 року. Церкву зображено на звороті банкноти 5 гривень.

Хронологія

Цифри в квадратних дужках — номери джерел у списку внизу сторінки. Позначка «за даними …» означає, що факт підтверджено лише одним джерелом. Розділ «Переказують» — перекази й легенди: їх записано в джерелах, але документально не підтверджено.

Хутір Хмельницьких і будівництво

1. 1616

   За матеріалами Суботівського музею, від цього року рахують початок будівництва споруд на Замчищі (укріпленій садибі в Суботові). За даними ^[3].

2. 1646

   22 липня король Владислав IV привілеєм затвердив за Хмельницьким батьківський хутір Суботів. За даними ^[3].

3. 1647

   Чигиринський підстароста Чаплинський напав на хутір; під час нападу вбили малолітнього сина Хмельницького. За даними ^[3].

4. 1651

   Історик Валентин Лазуренко вважає цю дату роком зведення кам'яної Іллінської церкви; вона ж фігурує в реєстрі пам'яток 1926 р. Дату 1653 р. він пов'язує з літературою радянського часу. ^[4]

5. 1651–1656

   Діапазон, у якому дослідники датують будівництво: 1651–1655 ^[7], 1651–1656 ^[5]. Хмельницький будував храм власним коштом як родову усипальницю. ^{[1, 5, 7]}

6. 1653

   Навпроти гетьманського дому звели муровану Іллінську церкву, що збереглася донині; на подвір'ї стояла дерев'яна Михайлівська церква. Це найпоширеніша дата. ^{[1, 3, 9]}

7. 1653

   Грудня (27 або 30 числа): у церкві поховали гетьманового сина Тимоша. За даними ^[8].

8. 1656

   Цю дату подають деякі довідки як рік зведення церкви; того ж року Суботів описав мандрівник Павло Алеппський, чиї записи, за Лазуренком, потребують уточнення. ^{[2, 4]}

Поховання і 1664 рік

1. 1657

   27 липня (6 серпня за новим стилем) Хмельницький помер у Чигирині; 25 серпня його поховали в Суботові, в Іллінській церкві. ^{[7, 8]}

2. 1657

   За літописами, гетьмана поховали праворуч від вівтаря; поховальна яма мала розміри 2,3 × 0,7 м. ^{[1, 2]}

3. 1664

   За літописами Григорія Граб'янки й Чернігівським (початок XVIII ст.), польське військо за наказом Стефана Чарнецького викинуло тіла Богдана й Тимоша з могили. ^{[7, 8]}

4. 1664

   Сучасні дослідники ставлять цю версію під сумнів: літописці не були очевидцями, а в документах другої половини XVII ст. про наругу немає згадок, зокрема у звітах самого Чарнецького королю. ^{[5, 7, 8]}

5. Кінець XVIII ст.

   На цвинтарі біля церкви ставлять кам'яні хрести з місцевого пісковику. ^[3]

6. 1801

   За Лазуренком, Іллінська церква стала цвинтарною. За даними ^[4].

7. 1845

   Тарас Шевченко намалював акварель «Богданова церква у Суботові» за завданням Київської археографічної комісії; тоді ж тривали короткочасні розкопки. Того ж року він написав вірш «Стоїть в селі Суботові». ^{[1, 8]}

8. 1855

   Згадка про реконструкцію церкви з метрики 1888 р.; Лазуренко наводить її лише в переказі. За даними ^[4].

9. 1860–1870-ті

   Перша серйозна реставрація за клопотанням настоятеля Романа Орловського. ^[2]

10. 1861

    За ^{[2, 6]}, збудовано дзвіницю й галерею, що з'єднувала її з церквою. Вікіпедія й ZAXID.NET датують це 1869 р. ^{[1, 2, 6, 7]}

11. 1885

    Учитель О. Татаров склав копію метрики церкви: склеп Хмельницького й Тимоша, за нею, міститься праворуч, біля середньої колони. За даними ^[7].

12. 1888

    Метрика церкви з архіву в Санкт-Петербурзі згадує склеп Хмельницького; того ж року зроблено фото іконостаса, за яким його відновлювали в 1990-х. ^{[1, 8]}

13. 1901–1913

    1901 р. на місці поховання описано табличку «з жовтої бляхи»; 1913 р. Дмитро Дорошенко згадує мідну табличку. За даними ^[4].

Радянський період

1. 1921

   Археолог Гнат Стеллецький зняв тиньк зі стіни, забрав мідну дошку над похованням і кістки, які вважав останками Хмельницького. Лазуренко називає це авантюризмом і фальсифікацією. ^{[4, 5]}

2. 1923–1941

   У церкві влаштовано сільський клуб, потім сховище. ^{[1, 2]}

3. 1926

   16 червня церкву внесено до «Реєстру монументальних пам'ятників культури» як місце поховання гетьмана. За даними ^[4].

4. 1953

   Архітектор Григорій Логвин обстежив фундаменти зовні; усередині він не копав. ^{[5, 8]}

5. 1954

   За проєктом архітектора Ісроеля Шмульсона встановили символічний гранітний надгробок Хмельницькому. ^{[1, 2]}

6. 1962–1990

   У церкві діяв музей-усипальниця Хмельницького. За даними ^[2].

7. 1969–1973

   Архітектурно-археологічне обстеження: труни з прахом у церкві не виявили. 1970 р. Роман Юра заклав розкоп у наві, але надгробка йому не дозволили зрушити; 1971 р. працював Петро Горішній. ^{[2, 5, 8]}

8. 1978

   Архітектор Сергій Кілессо завершив реставрацію: розібрано галерею між церквою й дзвіницею, відновлено первісні форми. За даними ^[1].

9. 1989

   Створено Суботівський історичний музей. За даними ^[3].

Відновлення і пошуки

1. 1990

   Церкву повернуто релігійній громаді. За даними ^[1].

2. 1993–1995

   Встановлено новий іконостас за зразком кінця XIX ст. (проєкт Кілессо за фото 1888 р., різьблення під керівництвом І. Фізера). ^{[1, 2]}

3. 1995

   Полив'яну черепицю на даху замінили червоною листовою міддю. За даними ^[1].

4. 2000

   Восени завершено останню зовнішню реставрацію. За даними ^[2].

5. 2003

   Церкві передали дзвін із написом «Богданові»; його знайшли на цукровому заводі у Вільховці, де використовували як набат, і викупив Сергій Капля. ^[6]

6. 2005–2006

   Ультразвукове обстеження виявило ознаки порожнин у стінах; роботи зупинили через загрозу будівлі. ^{[5, 7, 8]}

7. 2018–2019

   Георадарні обстеження виявили під підлогою нави аномалію близько 3 × 1,3 м, схожу на вхід до склепу. Глибину оцінюють по-різному: від 2,4 м до 3,6–3,9 м і понад 4 м. ^{[1, 4, 7]}

8. 2022

   Валентин Лазуренко в «Українському історичному журналі» обґрунтував Іллінську церкву як найперспективніше місце пошуків; ґрунтових досліджень усередині відтоді не проводили. ^{[4, 5]}

Втрачене й відтворене

Архітектура

Храм однонавовий, у плані майже квадратний, зі шестигранним виступом вівтаря на сході. Його зовнішні розміри — 18,19 × 15,91 метра. Бань немає: зовні храм накритий високим дахом із заломом, який відновив Кілессо, а всередині — циліндричним склепінням із розпалубками. Вузькі сходи на хори й горище сховані в товщі стін, вікна розміщені високо. Дослідники бачать тут перехід від середньовічної і ренесансної архітектури до українського бароко.

Нижче — два елементи храму: на фото й у кресленні. Креслення показують форму, а не точні розміри.

Західний фронтон з бійницями

Західний фасад вінчає фігурний фронтон. У верхньому ярусі фронтона — ключовидні бійниці в амбразурах, у нижньому — декоративні ніші. Первісну дерев’яну дзвіницю, за даними джерел, зробили нижчою за церкву, щоб храм міг вести бій самостійно. Нинішня мурована дзвіниця з’явилася під час реставрації XIX століття і вища за храм.

Шестигранна апсида

Зі сходу до нави примикає гранчаста вівтарна апсида. Грані замість півкола — форма, яку простіше викласти з каменю й цегли, і вона добре читається на тлі масивного муру.

Камінь і матеріал

Мури складено з великих кам’яних брил і місцевої цегли; товщина стін місцями сягає двох метрів. Іван Крип’якевич припускав, що камінь взяли з руїн татарської мечеті на околиці Суботова. 1995 року полив’яну черепицю на даху замінили червоною листовою міддю.

На цвинтарі біля церкви стоять кам’яні хрести кінця XVIII століття з місцевого пісковику — Шевченко замалював і їх. Пісковик м’який у різьбі, але чутливий до води, що застоюється в швах і заглибленнях. Тому в кам’яній пластиці форма, з якої вода стікає, важить не менше за сам малюнок.

Усипальниця — особливий тип сакрального простору; про те, як проєктують каплиці, ми пишемо окремо. Інший оборонний храм у довіднику — Покровська церква в Сутківцях.

Чи знали ви

Переказують

Постаті

• Богдан Хмельницький — гетьман, фундатор церкви, похований тут 1657 р.
• Тиміш Хмельницький — старший син гетьмана, похований тут у грудні 1653 р.
• Стефан Чарнецький — польський полководець, якого літописи пов’язують зі знищенням поховання 1664 р.
• Григорій Граб’янка — літописець початку XVIII ст., автор версії про наругу над тілами.
• Іван Крип’якевич — історик, припускав мечеть як джерело каменю.
• Тарас Шевченко — 1845 р. намалював церкву; вірш «Стоїть в селі Суботові».
• Роман Орловський — настоятель, ініціатор реставрації 1860–1870-х рр.
• Гнат Стеллецький — археолог, що 1921 р. знімав тиньк і забрав мідну дошку.
• Роман Юра, Петро Горішній — археологи розкопок 1970–1971 рр.
• Ісроель Шмульсон — архітектор надгробка 1954 р.
• Сергій Кілессо — архітектор реставрації 1970-х, іконостаса 1990-х.
• Сергій Капля — викупив дзвін «Богданові» й передав церкві.
• Тарас Чухліб — історик, критик версії про наругу 1664 р.
• Іван Ільчишин, Лариса Виногродська — дослідники георадарного обстеження 2018–2019 рр.
• Валентин Лазуренко — автор статті 2022 р. про поховання.

Як цитувати