Струківська церква в Ясіні: гуцульський хрест із п'яти зрубів

Гуцули поставили цю церкву хрестом не лише на кресленні, а й у дереві: п’ять зрубів, складених так, що у плані храм — хрест. А над ним — один верх, ніби вся будівля тримає одну думку.

Коротко

Адреса	смт Ясіня, Рахівський район, Закарпатська область
Збудовано	1824 р. (дата на одвірку)
Дзвіниця	1813 р.; перенесена сюди 1895 р.
Тип	гуцульський хрестовий храм із п’яти зрубів, один восьмигранний верх
Матеріал	дерев’яні зруби, ґонтове покриття стін і дахів
Статус	пам’ятка національного значення; об’єкт Світової спадщини ЮНЕСКО з 2013 р.

Історія

Ясіня лежить на сході Закарпаття, у гуцульському краї. Церква Вознесіння Господнього стоїть на схилі над Чорною Тисою, на південній околиці селища, при в’їзді до нього; дорога до неї веде підвісним містком.

Друга назва храму — Струківська. Переказ пов’язує її з місцевим пастухом Іваном Струком, який поставив на цьому пагорбі каплицю; Карпатський біосферний заповідник називає Струка засновником селища і пише, що пагорб із церквою люди вважають священним. Маршрут «Дерев’яні храми Карпат» уточнює, що церкву 1824 року збудували саме на місці Струківської каплиці. Зі Струком пов’язують і назву самого селища. Переказ, який наводить Outdoor Ukraine, звучить так: раптовий сніг застав пастуха в горах, і Струк загубив отару в ясеновій гущавині. Навесні він знайшов овець живими, та ще й із приплодом. На честь цього, мовляв, і заснували поселення, назвавши його від ясенів — Ясіня. Туристичний сайт Eurofest переказує інакше: це сам пастух урятувався під гіллям велетенського ясена. Обидві версії — фольклор, і так їх варто читати.

Дату будівництва церква тримає при собі: на одвірку вирізьблено композицію з трьох хрестів і рік — 1824. Дослідники Іван і Дмитро Поп (1971) відносили храм до кінця XVIII століття. Кілька джерел пишуть, що будували без жодного цвяха; це поширене твердження про дерев’яні храми, і документально його не перевірено.

Дзвіниця старша за храм. Її звели 1813 року біля іншої церкви, а коли та згоріла, 1895 року, за місцевими переказами, дзвіницю перенесли до Струківської. Для дерев’яної архітектури це звичайна справа: зрубну споруду можна розібрати по вінцях і скласти знову.

Церква пережила чехословацький період, Карпатську Україну, угорську окупацію і радянську владу. 15 березня 1939 року церкву зобразили на першій поштовій марці Карпатської України (3 корони, напис «1. Сойм 2.III.1939»). За радянської влади храм узяли на облік як пам’ятку архітектури Української РСР (за даними англомовної Вікіпедії — номер 201), а 2018 року внесли до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. 21 червня 2013 року, на 37-й сесії Комітету всесвітньої спадщини в Пномпені, церкву разом із сімома іншими українськими і вісьмома польськими храмами внесли до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Із Закарпаття туди потрапили дві церкви — ця і Михайлівська в Ужку. Томаш Сопко, головний спеціаліст з охорони культурної спадщини Закарпатської ОДА, тоді казав Радіо Свобода, що Струківська збереглася непогано, на відміну від ужоцької, яка потребувала реставрації.

Поруч із храмом — старий цвинтар і дзвіниця; разом вони складають невеликий ансамбль на схилі.

Масштаб цієї відзнаки легше відчути в цифрах. За англомовною Вікіпедією, в Україні збереглося понад дві тисячі дерев’яних сакральних споруд, із них понад 120 — на Закарпатті. Зі всього цього розмаїття до списку Світової спадщини потрапили лише вісім українських храмів, і з Закарпаття — тільки два.

Сьогодні церква діє. За маршрутом «Дерев’яні храми Карпат», у ній почергово правлять православна і греко-католицька громади.

Хронологія

Цифри в квадратних дужках — номери джерел у списку внизу сторінки. Позначка «за даними …» означає, що факт підтверджено лише одним джерелом. Розділ «Переказують» — перекази й легенди: їх записано в джерелах, але документально не підтверджено.

Ясіня і церква

1. 1535 або 1555

   Перша письмова згадка про поселення Ясіня (угор. Kőrösmező). Англомовна Вікіпедія подає 1535 р., ua-travels — 1555 р. ^{[13, 16]}

2. Після 1583

   За даними ua-travels, поселення, що належало угорському роду Драгфі, перейшло до роду Каролі. ^[13]

3. XVI ст. (гіпотеза)

   Частина авторів вважає, що церква на цьому місці стояла вже в XVI ст.; документальних підтверджень не наведено. ^{[6, 7, 8]}

4. 1813

   Зведено двоярусну дзвіницю з ялинових брусів; на верхньому одвірку вирізьблено «ANNO DOMINI 1813». Вона стояла при іншій церкві. За даними trip-impressions, будівництво тривало 1811–1813 рр. ^{[4, 5, 11, 13]}

   

5. 1824

   Збудовано нинішню п'ятизрубну хрестову церкву Вознесіння Господнього; рік вирізьблено на одвірку. За переказом, вона постала на місці Струківської каплиці. ^{[4, 9, 10, 14]}

   

6. 1894

   Оновлення храму. Напис на одвірку повідомляє, що Василь Попадюк дав кошти на престол, а Гриць і Петро Павлючки та Юра Сплящук виконали підвалини, одвірки й інші роботи. ^{[4, 6, 7]}

7. 1895

   За місцевими переказами, дзвіницю 1813 р. перенесли до Струківської церкви з північної частини села, де згоріла церква. ^{[4, 5, 9, 13]}

   

XX століття

1. 8 січня 1919

   Ясіня стала осередком Гуцульської республіки; її очолив Степан Клочурак. ^{[12, 17]}

2. 11 червня 1919

   Румунські війська зайняли територію республіки. ^{[16, 17]}

3. 1930-ті

   Ясіня в складі Чехословаччини; Струківська церква стала символом краю, її друкували на листівках і у фотоальбомах. ^{[5, 6]}

   

4. 15 березня 1939

   У день проголошення самостійності Карпатської України вийшла її перша поштова марка із зображенням церкви: 3 корони, напис «1. Сойм 2.III.1939». Марку готували як чехословацький регіональний випуск, а в обіг ввели указом президента Карпатської України. ^{[4, 16, 22]}

5. Березень 1939

   За даними UPNS, у Карпатській Україні марка продавалася не довше 27 годин — до вступу угорських військ у Хуст. ^[22]

6. Радянський період

   Храм узято на облік як пам'ятку архітектури; за даними англомовної Вікіпедії, охоронний № 201. ^{[11, 14]}

7. 1971

   Реставрація пам'ятки за проєктом архітекторів Б. Я. Кіндзельського та І. Р. Могитича. ^{[4, 5, 6, 7]}

8. 1971

   Іван і Дмитро Поп у своїй книзі віднесли нинішній храм до кінця XVIII ст. і відзначили кілька ікон XVII ст. ^{[4, 6]}

Незалежність і ЮНЕСКО

1. 1994

   До західного зрубу прибудовано дерев'яне приміщення. ^{[4, 6]}

2. 1994

   За Турінформом, go-to.rest і ua-travels, храм передано місцевій греко-католицькій громаді. ^{[7, 8, 13]}

3. Жовтень 1995

   Відродилася греко-католицька громада; відтоді богослужіння відбуваються почергово з православними. ^{[4, 5, 6]}

4. Лютий 2006

   Старе ґонтове покриття дахів замінено новим; роботу виконав майстер Михайло Паращик із помічниками. ^{[4, 5, 6]}

5. 2010

   За даними УНІАН, ясінянська церква стала однією з восьми українських кандидаток до Списку всесвітньої спадщини. ^[21]

6. Січень 2012

   За даними Радіо Свобода, Польща й Україна готували до Центру всесвітньої спадщини паралельні заявки — по вісім храмів. ^[20]

7. Лютий 2012

   Дослідник сакральної архітектури Василь Слободян закликав відновлювати церкви з довкіллям в автентичному вигляді й прибирати пластик, що руйнує дерево. ^[21]

8. 21 червня 2013

   На 37-й сесії Комітету всесвітньої спадщини в Пномпені до Списку внесено 16 дерев'яних церков Карпатського регіону Польщі й України, серед них ясінянську; критерії iii та iv. ^{[1, 2, 3, 18]}

9. Липень 2013

   За даними Радіо Свобода, Томаш Сопко з Закарпатської ОДА оцінив стан ясінянської церкви як непоганий; з обласного бюджету того року виділили понад 2 млн грн на охорону спадщини, зокрема на ремонти в Ясіні та Ужку. ^[19]

10. 2018

    Храм внесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України як пам'ятку національного значення (за даними англомовної Вікіпедії, № 070040). ^{[11, 14]}

Втрачене й відтворене

Архітектура

Струківська церква — класичний гуцульський храм. Його основа — хрестовий план із п’яти зрубів: центральний квадрат і чотири рамена довкола нього. Над центром піднімається восьмигранний верх; за Karpaty.rocks, будівля має три яруси, які роблять її масивнішою й важчою на вигляд. Стіни й дахи майже повністю вкриті ґонтом, і через це храм сприймається як одна суцільна дерев’яна скульптура, а не набір стін і покрівель.

Маршрут «Дерев’яні храми Карпат» і Карпатський біосферний заповідник називають її однією з найкраще збережених і найдосконаліших церков Гуцульщини.

Нижче — два елементи храму: на фото й у кресленні. Креслення показують форму, а не точні розміри.

Восьмигранний верх

Єдиний восьмигранний верх стоїть над центральним зрубом, у середохресті. Чотири рамена хреста нижчі й працюють як підніжжя для нього.

Дзвіниця

Дзвіниця заввишки близько 11 метрів, за Karpaty.rocks, старша за церкву на одинадцять років і стоїть тут з 1895 року.

Нюанси, які легко пропустити

Дата на одвірку. Шукайте її біля входу: на одвірку вирізьблено три хрести і рік будівництва, 1824. Це водночас і підпис майстрів, і найкоротший літопис храму.

Ґонт від підніжжя до хреста. Придивіться до стін: ґонтом тут укриті не лише дахи, а й майже всі вертикальні площини зрубів. Через це межа між стіною і покрівлею розмивається, і храм виглядає вирізаним з одного матеріалу. Кожна гонтина — окрема дрібна деталь, яку можна замінити, не розбираючи сусідніх.

Дзвіниця-переселенка. Дзвіницю поставили 1813 року біля іншої церкви і, за місцевими переказами, перенесли сюди 1895-го, після того як та згоріла. Тобто найстаріша споруда ансамблю — гість, який прижився.

Церква на марці. 15 березня 1939 року церкву зобразили на першій поштовій марці Карпатської України (3 корони, напис «1. Сойм 2.III.1939»). Марку готували як чехословацький випуск, а ввели в обіг указом президента Карпатської України. У 1930-ті роки храм уже з’являвся на листівках і у фотоальбомах. Задовго до ЮНЕСКО храм уже був візитівкою краю.

Іконостас із двома датами. Джерела розходяться щодо іконостаса. Маршрут «Дерев’яні храми Карпат» і англомовна Вікіпедія пишуть, що різьблений іконостас походить з часу будівництва; за маршрутом, ікони в ньому замінено. Карпатський біосферний заповідник датує іконостас кінцем XVIII століття і згадує ікони XVII століття та хоругви XIX століття.

Дві громади під одним верхом. Православні й греко-католики правлять у церкві почергово. Для храму, збудованого на місці пастушої каплиці, це, мабуть, найкраще продовження його історії.

Отара в ясеновій гущавині. Переказ про Івана Струка — пастуший: загублена в снігу отара, знайдена навесні живою (за версією Outdoor Ukraine), або пастух, що сам пересидів заметіль під ясеном (за Eurofest). Для гірського краю, де отара була годувальницею, такий сюжет заснування природний; історичних підтверджень у нього немає.

«Нобелівська премія» для церкви. Дослідник Михайло Сирохман, коментуючи Радіо Свобода внесення церков до списку ЮНЕСКО 2013 року, назвав його «нобелівською премією» для Струківської та Михайлівської церков.

Фотогалерея

Камінь і матеріал

Храм цілком дерев’яний: зруби, ґонт на стінах і дахах, дерев’яний верх. Каменю тут немає — і це теж вибір. Гуцульська церква спирається на гору, а її оболонка з ґонту працює як луска: дрібні елементи легко замінити по одному, не чіпаючи цілого.

У цьому є урок і для каменяра. Великий моноліт вражає, але складну форму часто надійніше зібрати з частин, продумавши шви так, щоб кожну деталь можна було колись замінити. Ґонтова луска Струківської церкви — двісті років доказу, що дрібний модуль теж уміє бути довговічним. Важить і пропорція: хрестовий план із п’яти зрубів розподіляє масу рівномірно довкола центру, і єдиний верх отримує спокійну, симетричну опору з чотирьох боків. У кам’яному виробі — престолі чи кіоті — та сама логіка: симетрична основа дозволяє вертикалі бути сміливішою. А каплиця, з якої почалася ця історія, нагадує, що великий храм нерідко виростає з малої споруди; про сучасні каплиці — у розділі виробів.

Як різняться хрести, подібні до тих, що вирізьблені на одвірку, — у статті «Форми хреста». Друга закарпатська церква зі списку ЮНЕСКО — Михайлівська церква в Ужку; ще один гуцульський храм того самого об’єкта — церква Різдва Богородиці в Нижньому Вербіжі.

Чи знали ви

Переказують

Постаті

• Іван Струк — пастух, якого переказ вважає будівничим каплиці й засновником поселення; історично не засвідчений.
• Василь Попадюк — жертводавець престолу, 1894 р.
• Гриць Павлючок і Петро Павлючок — майстри оновлення храму 1894 р.
• Юра Сплящук (Спащук) — майстер оновлення храму 1894 р.
• Б. Я. Кіндзельський — архітектор реставрації 1971 р.
• І. Р. Могитич — архітектор реставрації 1971 р.
• Іван Поп і Дмитро Поп — дослідники дерев’яного зодчества Закарпаття, 1971 р. датували храм кінцем XVIII ст.
• Михайло Паращик — майстер, що в лютому 2006 р. замінив ґонтове покриття дахів.
• Михайло Сирохман — мистецтвознавець, автор книги «П’ятдесят п’ять дерев’яних храмів Закарпаття» (2008); назвав внесення до ЮНЕСКО «нобелівською премією» для церков Ясіні й Ужка.
• Томаш Сопко — головний спеціаліст з охорони спадщини Закарпатської ОДА (2013).
• Василь Слободян — дослідник сакральної архітектури, член спільної експертної комісії з номінації (2012).
• Юрій Копинець — автор статті про церкву в «Карпатському об’єктиві» (2020).
• Степан Клочурак — очільник Гуцульської республіки (1919); його пам’ятник стоїть у Ясіні перед музеєм.
• Дмитро Климпуш — організатор Гуцульської республіки, за даними trip-impressions.

Як цитувати