Форми хреста: як їх розрізняти і що вони означають

У храмі є речі, яким не можна бути випадковими. Хрест — перша з них. Ми бачимо його так часто, що перестаємо бачити: він стає знаком, який «читається» одразу, без розглядання. А тим часом два рамена, що перетинаються, можуть мати десяток різних облич, і кожне стоїть за століттями практики, смаку, богослов’я й просто руки майстра.

Для того, хто замовляє хрест, ця різниця не академічна. Хрест на бані, хрест при дорозі та хрест на могилі живуть в різних умовах і працюють по-різному. Один має бути прочитаним із відстані, другий — зустрітися людині на шляху, третій — тримати пам’ять. А форма, яку громада відчуває «своєю», нерідко старша за будь-яке наше пояснення.

Ця стаття не вирішує, чий хрест правильніший. Вона допомагає розрізнювати форми, знати їхні назви й традиційні значення і ставити замовникові ті питання, які краще поставити до того, як камінь потрапить на верстат.

Коротко

• Форма хреста — це не прикраса, а вибір традиції: у різних традиціях і місцевостях складалися власні типи.
• Найпростіше розрізнення за кількістю й довжиною рамен: чотири рівні (грецький), чотири з довшим нижнім (латинський), шість і вісім (з табличкою й підніжком).
• Скісний підніжок на восьмираменному хресті має кілька традиційних тлумачень; вони передані, а не доведені, тому їх коректно подавати як різні голоси традиції.
• В українській кам’яній традиції окремий пласт утворюють лапчасті хрести з розширеними кінцями, яких називають і «козацькими», і «мальтійськими», хоча «мальтійський» у вузькому сенсі означає іншу форму.
• Назва залежить від джерела, тож у розмові з майстром форму краще показати на малюнку, а не обмежитися словом.
• До замовлення кам’яного хреста треба вирішити: форму за традицією громади, призначення, пропорції, товщину рамен, напис і основу, і погодити все зі священником.

Навіщо знати форму хреста?

Форма відповідає на три запитання одночасно: до якої традиції належить хрест, де він стоятиме і що він говорить.

Традиція — це перше. Тому вимога «так мають бути всі» тут не працює. Працює інше: що було в цьому селі, у цьому монастирі, у цій парафії.

Місце — друге. У дослідженні народної меморіальної пластики Стрийщини згадано класифікацію М. Сумцова, за якою придорожні хрести поділяють на «обітні», «на крові» та «захисні», тобто поставлені на виконання обіцянки, на місці трагічної події або для захисту села від стихійного лиха. Той самий хрест на бані та той самий на могилі — це різні завдання.

Символіка — третє. Вона нашаровується повільно. Хрест не одразу став головним знаком: чотириконечний хрест як чітке зображення, на відміну від прихованих символів, з’являється в катакомбах св. Люцини в III столітті, а основним символом християнства він став пізніше.

Які основні форми хреста існують?

Латинський. Нижнє рамено довше за решту, верх стовпа виступає над поперечиною. Це форма, особливо поширена у західному християнстві: від неї походить і план «латинського хреста» в архітектурі — неф і трансепт, що перетинає його. У католицькій металевій пластиці XVIII–XIX століть такий хрест нерідко завершується на кінцях готичними чотирилистими розетами (квадрифоліями), тобто основа форми однакова, а завершення рамен змінюють характер.

Грецький (рівнораменний). Чотири рамена однакової довжини. У композиції рівнораменний хрест візуально зосереджений навколо точки перетину.

Восьмираменний. Вертикальний стовп, дві верхні перекладини (коротка зверху — табличка, довша під нею — поперечина для рук) і скісна нижня — підніжок. Традиційні пояснення: верхня перекладина зображує напис Пилата («Ісус Назарянин, Цар Юдейський», Ів. 19:19), що латиною скорочують як INRI. Нижня — підніжок, до якого прибиті стопи.

Чому підніжок скісний? Існує кілька традиційних пояснень, і жодне не є єдиним. Згідно з одним, нахил символізує страждання, «агонію й боротьбу» Спасителя; згідно з іншим, він відсилає до двох розбійників: кінець, піднятий угору, вказує на покаянного, опущений — на того, хто зневажав. Це різні голоси, їх варто подавати поруч, а не вибирати «правильний».

Шестираменний. У давніх рукописних Євангеліях і мозаїках трапляються шести-, семи- та восьмираменні хрести; шестикінцеві з потовщеннями на кінцях відомі й у західній металевій пластиці. Значення шести кінців не закріплене єдиним поясненням, тому форму розпізнають за кількістю рамен, а значення з’ясовують у традиції конкретної громади.

Патріарший (двоперекладинний). Вертикальний стовп із двома поперечинами, нижча довша. Його ще називають лотаринзьким: так він відомий у Західній Європі. Він з’являється на візантійських монетах, зокрема за Юстиніана II (705–711). Одне зі значень, яке йому приписують: перша перекладина — смерть, друга — воскресіння; є й інші прочитання (табличка, підніжок, терези справедливості, двоє розбійників).

Хрест-тау. Т-подібний, іноді з розширеними кінцями. Назву він отримав від грецької літери. Тертуліан і Орігеній пов’язували знак на чолі з Єз. 9:4 зі звичаєм ранніх християн накреслювати на чолі знак хреста. З ним пов’язані францисканці й антоніяни.

Андріївський (косий). Х-подібний. Його поєднують з апостолом Андрієм за переданням. Римська типологія хрестів знала Х-подібну форму (crux decussata) як окремий тип.

Що таке «мальтійський» і лапчастий хрест?

Тут найбільше термінологічної плутанини, і вона варта окремої уваги.

Мальтійський хрест у вузькому сенсі — це чотири «V»-подібні елементи, що сходяться вершинами в центрі; пов’язаний він з іоаннітами. Але в побуті «мальтійськими» часто називають усі хрести, що розширюються до країв, а саме їх позначають терміном cross pattée. Енциклопедична довідка про мальтійський хрест навіть прямо зауважує, що інші хрести з розширеними раменами «часто помилково» називають мальтійськими.

В українській кам’яній традиції цей тип має власну назву й історію. Тернопільський дослідник Василь Ільчишин, чиї слова наводить Укрінформ, зазначає щодо хрестів Тернопільщини, що їхня форма змінювалася з часом: рамена заокруглювалися, а в козацьку добу з’явилися хрести «на зразок мальтійських», які ще називають «козацькими». У типології надмогильних хрестів, яку розробили Сапожников, Слюсар і Шувалов, виділено окремий клас «лапчастих, або корсунських» хрестів; за аналогією з датованими пам’ятками прості лапчасті там вважають найстарішими з досліджених. А ще раніше, 1908 року, Широцький на матеріалі Поділля виокремлював чотири базові види надгробних хрестів: трикінцевий, скісний, прямий і шести-восьмикінцевий; козацькі хрести XVII–XVIII століть він вважав особливою групою.

Ще одна деталь для замовника: на Куяльницькому цвинтарі біля Одеси, що виник у другій половині XVIII століття, переважають чотирикінцеві хрести, а грецькі та розширені — одні з найпоширеніших; усі надгробки там висічені з цільних блоків вапняку. Ці форми не виняток, а звичайна мова епохи.

Що ще трапляється: процвітлий, з колом, з півмісяцем?

Процвітлий (квітчастий). Кінці рамен прикрашено квітковими або листовими завершеннями; у геральдиці це cross fleury, хрест із квітами на кінцях. Український приклад з іншого поля: у поясненні до логотипа Патріаршої комісії УГКЦ у справах євангелізації «розквітлий двораменний хрест» зображено у вигляді «живого, квітучого організму», що символізує Дерево Життя. Це, звісно, сучасне прочитання конкретного знака, але воно показує, куди веде ця форма: від геометрії до образу.

Хрест із колом (кельтський). Латинський хрест із кільцем навколо перетину рамен, яке виникло в Ірландії та Британії в ранньому середньовіччі. Пояснень кільця кілька, серед них — перехід від дерев’яних хрестів, що потребували опор, і ремінісценція давніших хрестів у колі. Монументальні кам’яні «високі хрести» IX–XII століть — один із найвідоміших прикладів хреста як архітектури.

Хрест на півмісяці. Трапляється форма, де під хрестом є півмісяць; її тлумачення різняться. На Куяльницькому цвинтарі зустрічаються хрести з півмісяцем при основі.

Що про хрести говорять написи?

Напис — це спосіб додати хрестові слова. На верхній табличці восьмираменного хреста пишуть скорочення ІНЦІ (латиною INRI) — «Ісус Назарянин, Цар Юдейський», за Євангелієм від Івана. Скорочення ІС ХС означає «Ісус Христос», а грецьке НИКА — «перемагає». Докладніше про те, як читати ці та інші написи, — у нашій статті Написи на іконах.

Для каменя є практичний наслідок: напис — це ще й різьба. Літери, що зливаються з рельєфом, вимагають глибини й ширини штриха, а не лише гарного шрифту. Дослідники відзначають, що на народних надгробках трапляються помилки в датах і дзеркально записані цифри, а написи є не скрізь: на селі, як пишуть, «просто не було освіченої в письмі людини». Сьогодні помилка в написі — це вже не фольклор, а зіпсований камінь.

Таблиця форм

Форма	Як упізнати	Де трапляється	Що означає (за традицією)
Латинський	Нижнє рамено довше, верх стовпа виступає над поперечиною	Західна традиція; католицькі хрести; план храму	Загальний знак християнства; в архітектурі — неф і трансепт
Грецький	Чотири рівні рамена	Візантійська традиція	Значення не закріплене
Восьмираменний	Табличка, поперечина, скісний підніжок	Східна традиція: храми, поклінні, надгробні	Табличка — напис Пилата; підніжок — опора стоп; нахил тлумачать по-різному
Шестираменний	Шість кінців; кількість і розташування перекладин різні	Рукописи, мозаїки, католицька металева пластика	Значення не закріплене
Патріарший	Дві поперечини, нижча довша	Візантійські монети; «лотаринзький» у Заході	Смерть і воскресіння (одне з прочитань)
Тау	Т-подібний	Францисканці, антоніяни	Відсилання до Єз. 9:4 (знак на чолі)
Андріївський	Х-подібний	Передання про апостола Андрія	Пов’язують з апостолом Андрієм
Мальтійський	Чотири «V»-подібні елементи, що сходяться в центрі	Іоанніти, геральдика	Вісім кутів у різних джерелах пояснюють по-різному
Лапчастий («козацький»)	Рамена розширюються до кінців	Народні надгробки; у літературі описані й як «козацькі»	У літературі пов’язують із козацькою добою; назви у джерелах не збігаються
Процвітлий	Квіткові або листові кінці	Геральдика, сучасна церковна символіка	Дерево Життя (у сучасному тлумаченні)
З колом (кельтський)	Латинський хрест із кільцем у перетині	Ірландія, Британія, високі хрести	Кілька пояснень кільця, одного немає
З півмісяцем	Хрест над місяцевим серпом	Куяльницький цвинтар	Тлумачення різняться

Хрест у камені: що вирішити до замовлення

Камінь не терпить виправлень, тому більшість питань треба закрити ще до першого різу.

• Традиція громади. Яку форму має храм чи цвинтар, куди хрест вписується. Форма, чужа місцевій традиції, виглядатиме в цьому місці стороннею.
• Призначення. Хрест на бані, поклінний, пам’ятний чи надгробний мають різні умови: відстань огляду, вітрове навантаження, дотик людини.
• Благословення і узгодження. Форму, напис і місце слід узгодити зі священником чи настоятелем до ескіза, а не після.
• Пропорції. Співвідношення довжини й ширини рамен, висота над основою. У народних хрестах, які різали вручну, помітні похибки геометрії й асиметрія; сьогодні це вже не допуск, а вибір.
• Товщина рамен і кінців. Розширений кінець, трилисник, квітковий завершок — це тонкі місця. Чим складніший контур, тим уразливіший камінь до відколу; конкретні мінімальні перерізи залежать від породи й умов, тому їх визначають на етапі проєкту.
• Порода каменю. Дослідники зазначають, що вапняк швидко руйнується від вапна, а вертикально розташовані плити з черепашнику менш вразливі до атмосферних впливів. Вибір породи — частина рішення про форму.
• Напис. Текст, шрифт, глибина літер, мова. Перевірка правопису й канонічного скорочення — до різьби.
• Основа й постамент. Старі хрести нерідко вростають у землю, і їхню основу важко побачити та обстежити. Тому постамент, його форму, висоту й заглиблення варто продумати заздалегідь.
• Місце й орієнтація. Куди дивиться хрест, як його освітлює сонце, як тінь лягає на напис.

Хрест як рішення

Форму хреста обирають за традицією, а не за смаком. Якщо коротко: спершу — що це за місце й хто його громада, потім — до якої лінії належить форма, і лише тоді — як її виконати в камені. Саме такі питання варто вирішити ще до того, як камінь потрапить на верстат. Подібні хрести ми проєктуємо під конкретний храм і конкретне місце, зі священником у розмові від першого ескіза.