Церква святого Пантелеймона під Галичем: білий камінь і перспективний портал

На південній стіні цієї церкви хтось у XII столітті видряпав вісім рядків і дату — 1194. Тоді це був просто напис на камені. Сьогодні — один із головних аргументів у суперечці про вік храму.

Коротко

Історія

Хто збудував церкву, певно не відомо. Поширена версія пов’язує її з князем Романом Мстиславичем: присвята святому Пантелеймону, як вважають, вшановувала його діда Ізяслава, у хрещенні Пантелеймона. За іншими даними, будівництво почав князь Володимир Ярославич наприкінці 1180-х. Антін Петрушевич 1881 року пов’язував храм із Данилом Галицьким і датою не пізніше 1240 року.

Галич втратив столичний статус, і храм поступово занепав. Близько середини XIV століття його передали католикам і переосвятили на костел святого Станіслава; ця назва трималася до 1912 року. 1575 року церкву поруйнували татари. 1596 року її передали францисканцям, які в 1598–1611 роках перебудували храм на тринавну базиліку: розібрали бічні рамена хреста й світловий барабан, додали поздовжні аркади, звели оборонні вали й монастир. На початку XVII століття францисканці поставили поруч двоярусну дзвіницю-браму.

Далі були турецький похід 1676 року, пожежа 1802-го й артобстріл 1915-го. 1926 року храм відремонтували, змінивши форму фасаду. Реставрація 1965 року відтворила різьбу західного порталу, а в 1990-х архітектор Іван Могитич повернув будові план і завершення, близькі до княжої доби. 9 серпня 1998 року храм освятили на честь святого Пантелеймона.

Архітектура

План майже квадратний, з чотирма стовпами й трьома апсидами. Баня спирається на підпружні арки. Стіни членують пілястри, карнизи й тяги — спокійна, майже графічна розмітка білого каменю.

Нижче — два елементи храму: на фото й у кресленні. Креслення показують форму, а не точні розміри.

Західний портал

Перспективний портал — це оптика, вирізана в камені. Кожен уступ трохи менший за попередній, і двері здаються глибшими, ніж є насправді.

Апсиди з аркатурою

Апсиди оздоблено тонкими півколонками з капітелями, що несуть аркатурний пояс. Під час відбудови 1926 року бічні апсиди підвищили й доповнили аркатурою, тож не вся вона первісна.

Білокам’яні портали

Головна окраса храму — два білокам’яні портали, західний і південний. Західний висунутий далеко вперед і, за спостереженням дослідників, нагадує романські портали Західної Європи. Він перспективний: уступи сходяться до дверей, а внутрішні колонки нижчі за зовнішні, тож простір входу ніби поглиблюється. Колонки мають капітелі, посередині стовбурів — різьблені вузли, на краях баз — фігурки, які джерела називають «жабками». За даними Вікіпедії, саме ці колонки — первісні, їх не зруйнував артобстріл 1915 року; частину різьби відтворили 1965 року, а 1996 року завершили реставрацію головного порталу й поставили тимпан над входом. Під однією з колонок під час демонтажу знайшли вірменський напис — свідчення, як вважає Роман Могитич, участі вірменських майстрів.

Південний портал побудовано за тією ж схемою, але стриманіше, з меншою кількістю скульптури.

Камінь і матеріал

Церкву збудовано з білого каменю: з нього тесані блоки стін і різьблені деталі. На каменях під час реставрації 1916–1938 років знайшли графіті, а під пізнішим тиньком — сліди фресок. Мистецтвознавець В. Вуйцик виявив ще три написи XIII століття: 1212 і 1229 років — на південному фасаді, 1288 року — всередині. Дзвіниця, натомість, цегляна, частково із сирцю.

Білий камінь добре тримає різець і так само добре пам’ятає: і руку майстра XII століття, і вістря, яким дряпали написи, і уламок снаряда. Можливо, тому реставратори тут не «оновлювали» портал, а повертали йому логіку: спершу зрозуміти, як працює уступ, а вже потім вирізати.

Колонки з капітелями порталу — гарна нагода подивитися, як працюють колони й капітелі у храмі. Інший давній мурований храм, який ми розбирали, — П’ятницька церква в Чернігові.