Семінарська церква Трьох Святителів у Чернівцях: цегла, черепиця й візантійський купол

На дахах Резиденції в Чернівцях лежить буковинський орнамент — той самий, що на писанках і рушниках, тільки викладений черепицею. А під одним із цих дахів — церква, де вчили служити літургію.

Коротко

Історія

Резиденцію для православних владик Буковини задумав Євген Гакман. Проєкт склав чеський архітектор Йозеф Главка. Будівництво почалося 1864 року; розраховували на сім років, а тривало воно вісімнадцять. Сам Гакман завершення не дочекався: він помер 1873 року.

Ансамбль має три корпуси довкола внутрішнього двору: митрополичий у центрі, семінарський і монастирський обабіч. Семінарську церкву Трьох Святителів почали зводити 1867 року і завершили 1882-го. Тут семінаристів учили звершувати богослужіння, а жили вони в тому самому корпусі. Для будівництва спеціально збудували цегельний і керамічний заводи; матеріали брали на Буковині.

За радянських часів храм закрили й розмістили тут електронно-обчислювальну машину, яка займала майже весь простір. Університет, якому відійшла Резиденція, зумів зберегти розписи й іконостас, і церква дійшла до нас майже в первісному вигляді. У 1990-х богослужіння відновили. У 2011 році Резиденцію внесли до Списку світової спадщини ЮНЕСКО; в описі об’єкта окремо названо колишню семінарію й семінарську церкву.

У 2021 році храм потребував порятунку: вода підмила ґрунт під фундаментом, будівля осіла, фасад пішов тріщинами, кладку вразив грибок. Реставрація в межах програми «Велика реставрація» передбачала ремонт мурування, очищення білокам’яних деталей, колон і карнизів, а також вітражів.

Архітектура

ЮНЕСКО описує церкву як хрестово-купольну домінанту ансамблю, а її візантійські форми — як знак культурної традиції православної церкви. Храм п’ятибанний, з конхою; склепіння купола називають особливим для регіону — подібне знаходять лише в молдавській архітектурі.

Нижче — два елементи храму: на фото й у кресленні. Креслення показують форму, а не точні розміри.

Бані

П’ять бань тримають силует храму над семінарським корпусом. Візантійська основа тут поєднана з елементами еклектики — типова для історизму XIX століття мова, у якій архітектор вільно цитує різні епохи.

Дах із візерунчастої черепиці

Високі крутосхилі дахи вкриті барвистою черепицею, викладеною в мотиви буковинського народного орнаменту. ЮНЕСКО окремо відзначає, що ці дахи відображають народну культуру. Первісну черепицю робили на місцевій фабриці за зразком віденської фабрики Гайнріха Драше; згодом її поступово замінили глазурованою черепицею за оригінальними візерунками, привезеною з Австрії.

Розписи

Біблійні сюжети й чотирьох євангелістів написав віденський художник Карл Йобст. Епамінонд Бучевський вкрив інтер’єр геометричним орнаментом, що нагадує буковинські писанки, килими й рушники. Різьблення, позолота й живопис складаються в один ритм — орнамент, що починається на даху, продовжується всередині.

Камінь і матеріал

Стіни Резиденції — з червоної облицювальної цегли, залишеної без тиньку; фундаменти — з бутового каменю й цегли. Для семінарського корпусу використали пісковик і вапняк з-за Дністра, у вікнах — керамічна інкрустація. Цегла, черепиця й камінь тут не ховаються одне за одним: кожен матеріал показаний таким, яким він є.

Історія 2021 року нагадує просте правило: вода під фундаментом небезпечніша за будь-яку негоду над дахом. Тому білокам’яні колони, карнизи й цоколі в храмі потребують не лише різця, а й продуманого водовідведення. Про колони й капітелі з каменю — наш розділ колони, пілястри, капітелі. Інший храм, де світова спадщина ЮНЕСКО поєднується з живописом, — церква святого Юра в Дрогобичі.