Храми України ·

Свято-Успенський собор в Одесі: від старообрядницької каплиці до кафедри

Цей собор виріс із невеликої каплиці старообрядців, освяченої 1814 року, — і приблизно через сто двадцять років став головним храмом міста, бо головніший, Спасо-Преображенський, закрили.

Коротко

Адресавул. Преображенська, 70, м. Одеса
Збудовано1855–1869 рр.; нижній храм освячено 1875 р.
АрхітекторЛ. Ц. Оттон (за даними sobory.ru)
Типдвоярусний храм: верхній і нижній; дзвіниця
Висота56 м разом із дзвіницею
Місткість5–6 тисяч людей (за Древом)
Статускафедральний собор; одна з головних святинь півдня України

Історія простими словами

Коротка розповідь на 4 хвилини. Повна хронологія з усіма датами, суперечками і джерелами — нижче, у розділі «Хронологія».

Маленька каплиця (1814–1845)

Приблизно через двадцять років після заснування міста громада старообрядців облаштувала невелику каплицю. Її освятили 7 липня 1814 року. Кажуть, що будувати допомагав градоначальник герцог Рішельє.

1841 року громада возз’єдналася з православною церквою, і храм став єдиновірським. А 1845 року затвердили план нового, трипрестольного храму.

Ікона й туман (1853–1855)

Спершу про саму ікону. За переказом, у лютому 1840 року пані Юліанія Касперова побачила, що потемніле обличчя Богородиці на іконі прояснилося. Відтоді ікону називають Касперівською. У січні 1844 року її перенесли з садиби Касперових до Миколаївської церкви.

1853 року до старої церкви внесли Касперівську ікону Божої Матері. За іншими даними, це сталося в серпні 1854 року, і ікону пронесли до міського собору.

Наступного року, під час Кримської війни, біля Одеси з’явився англо-франко-турецький флот. За переказом, місто вберегла саме ця ікона. Восени 1854 року чекали обстрілу на Покрову, але море й місто вкрив густий туман, і кораблі відійшли.

Будівництво великого собору (1855–1875)

17 липня 1855 року святитель Інокентій (Борисов) заклав новий храм. Гроші дали одеські купці Яків і Микола Черепенникови. Архітектором став Л. Ц. Оттон.

Будівництво тривало чотирнадцять років. У квітні 1869 року архієпископ Димитрій (Муретов) освятив собор. Джерела називають і 12-те, і 13-те число. Собор вийшов двоярусним, з верхнім і нижнім храмами та дзвіницею. Разом із дзвіницею він сягав 56 метрів у висоту, а вмістити міг 5–6 тисяч людей.

1875 року освятили вівтарі нижнього храму, зокрема на честь святителя Миколая і Трьох Святителів. За sobory.ru, 1902 року у верхньому храмі встановили п’ятиярусний фарфоровий іконостас. Його зробили за зразком іконостаса Троїце-Сергієвої лаври.

Закриття й війна (1932–1944)

У XX столітті собор опинився в центрі подій, яких його будівничі не могли передбачити. 2 березня 1932 року радянська влада закрила Спасо-Преображенський собор, тодішній головний храм Одеси. Розібрали його 1936 року. Тож 1932 року Успенський храм став кафедральним, з благословення митрополита Сергія.

Наприкінці 1930-х закрили й Успенський собор, разом з іншими храмами міста. Під час війни бомба зруйнувала центральну баню і частину будівлі.

У 1942 році румунська окупаційна влада відкачала воду з нижнього храму. Вона стояла там півтора метра. Після цього в нижньому храмі знову почали правити служби.

Відродження (після війни — 2012)

Після війни храм відновлювали архієпископ Никон, митрополит Борис і патріарх Алексій I. Тут служили патріархи Алексій I, Пимен і Алексій II, а також кілька східних патріархів.

2008 року провели капітальний ремонт, оновили опалення й розписи. 30 жовтня 2009 року обласна рада вирішила передати собор Одеській єпархії УПЦ. Одне джерело датує безоплатну передачу іншими роками, 2010–2014. Баню над дзвіницею позолотили 2010 року, головну баню — 2012-го.

Словничок

СловоЩо означає
СтарообрядціВіруючі, що не прийняли церковних реформ XVII століття й зберегли давні обряди
ЄдиновірціКолишні старообрядці, що повернулися в православну церкву, але зберегли давній обряд
ПрестолГоловний стіл у вівтарі; «трипрестольний» означає з трьома вівтарями
Кафедральний соборГоловний храм єпархії, де править єпископ
ЄпархіяЦерковна область, якою керує єпископ
ІконостасСтіна з іконами між вівтарем і рештою храму
СвятительЄпископ, якого церква визнала святим
АрхієпископЄпископ високого рангу
Нижній храмЦерква на нижньому поверсі будівлі
ОкупаціяЗахоплення території чужою армією

Хронологія

Цифри в квадратних дужках — номери джерел у списку внизу сторінки. Позначка «за даними …» означає, що факт підтверджено лише одним джерелом. Розділ «Переказують» — перекази й легенди: їх записано в джерелах, але документально не підтверджено.

Від каплиці до закладин

  1. 7 липня 1814

    Освячено невелику старообрядницьку каплицю — перший Успенський храм Одеси, через двадцять років після заснування міста. [1, 2, 3]

    Невелика біла каплиця з хрестом на краю степу, кілька вірян
    1814 рік: каплиця на місці майбутнього собору. Ілюстрація IKONASTONE
  2. 1814

    За даними sobory.ru, будівництву сприяв градоначальник герцог Рішельє. [1]

  3. Лютий 1840

    За переказом, пані Юліанія Касперова побачила, що потемніле обличчя ікони Богородиці прояснилося; ікона стала відома як Касперівська. [11, 12]

  4. 1841

    За даними sobory.ru, старообрядницька громада возз'єдналася з православною церквою, храм став єдиновірським. [1]

  5. Січень 1844

    Касперівську ікону перенесли з садиби Касперових до місцевої Миколаївської церкви. [11, 12]

    Хода духовенства й городян зимовою вулицею несе ікону під балдахіном до сусідньої церкви
    січень 1844: хода з іконою (умовна реконструкція). Ілюстрація IKONASTONE
  6. 1845

    Затверджено план трипрестольного храму. [1, 2]

  7. 1853–1854

    До Успенської каплиці внесли Касперівську ікону: sobory.ru і komandirovka.ru називають 1853 рік. За OCA, у серпні 1854 р. ікону пронесли до міського собору, де вона лишалася до 20 травня 1856 р. [1, 3, 12]

  8. Вересень 1854

    Під час Кримської війни союзний флот обложив Одесу; за переказом, перед очікуваним обстрілом на Покрову місто й море вкрив густий туман, і кораблі відійшли. [11]

    Хресна хода з іконою на набережній у густому тумані, ледь видно щогли
    Вересень 1854 року: туман над одеською гаванню. Ілюстрація IKONASTONE
  9. 17 липня 1855

    Архієпископ Інокентій (Борисов) заклав новий трипрестольний храм. Древо подає 17 червня. За даними sobory.ru, архітектор — Л. Ц. Оттон, основні кошти дали купці Яків і Микола Черепенникови. [1, 2, 3, 4]

    Єпископ благословляє перший камінь біля котловану, купці й майстри навколо
    17 липня 1855 року: закладини собору. Ілюстрація IKONASTONE

Собор Одеської єпархії

  1. 12 або 13 квітня 1869

    Архієпископ Херсонський і Одеський Димитрій (Муретов) освятив собор після чотирнадцяти років будівництва. ЕСУ й Древо підтверджують лише рік, 1869. [1, 2, 4, 5]

    Великий собор із центральною банею й окремою дзвіницею, люди сходяться на освячення
    1869 рік: освячення собору. Ілюстрація IKONASTONE
  2. 19 січня 1875

    Архієпископ Леонтій освятив головний вівтар нижнього, єдиновірського храму — на честь святителя Миколая. [1, 2]

    Духовенство освячує головний вівтар нижнього храму: кадильний дим, свічки й парафіяни під склепіннями
    19 січня 1875: освячення нижнього храму (умовна реконструкція). Ілюстрація IKONASTONE
  3. 30 січня 1875

    Освячено другий вівтар нижнього храму — Трьох святителів. [1, 2]

  4. 1897

    Священника Іону Атаманського перевели служити до Успенського храму в Одесі. [13, 14, 15]

  5. 1901

    Отця Іону призначили настоятелем Миколаївської церкви в порту. [13, 14, 15]

  6. 1902

    За даними sobory.ru, у верхньому храмі встановили фарфоровий іконостас, «такий самий, як у Троїце-Сергієвій лаврі». [1]

    Стара листівка: Успенський собор в Одесі з високою дзвіницею над вулицею
    Успенська церква в Одесі, фототипія «Шерер, Набгольц і К°», до 1902 р. Wikimedia Commons, суспільне надбання

Закриття й війна

  1. 30 травня 1924

    Помер отець Іона. На похорон прийшла «вся віруюча Одеса». [13, 14, 15, 17]

    Труну несуть на руках вулицею Одеси, обабіч густий натовп
    30 травня 1924 року: похорон отця Іони. Ілюстрація IKONASTONE
  2. 2 березня 1932

    Радянська влада закрила Спасо-Преображенський собор — тодішній головний храм Одеси. [6, 7, 8]

  3. 1932

    Успенський храм став кафедральним. За даними sobory.ru, з благословення митрополита Сергія; причина — закриття Спасо-Преображенського собору. [1, 2]

  4. 1936

    Спасо-Преображенський собор розібрано (Радіо Свобода дає також 1937 р.). Це окремий храм, але його доля вплинула на статус Успенського. [5, 6, 7, 8, 9]

  5. Кінець 1930-х

    Успенський собор закрили разом з іншими храмами міста. [1, 2]

  6. 1941–1944

    Одеса під румунською окупацією. [5]

  7. 1942

    Румунська окупаційна влада відкачала воду, що півтора метра затопила нижній храм, і дозволила відновити там богослужіння. [1, 2]

    Робітники відрами й насосом виносять воду з низького склепінчастого храму
    1942 рік: нижній храм після затоплення. Ілюстрація IKONASTONE
  8. Роки війни (рік не названо)

    За даними sobory.ru, бомба зруйнувала центральну баню і частину будівлі. [1]

  9. 1944

    За даними статті В. Щетникова, у радянському списку 22 релігійних громад Одеси значиться «Успенський собор»; парафіяни зібрали пораненим бійцям Червоної армії 2771 крб. [10]

  10. Повоєнні роки

    За даними sobory.ru, велику роль у відновленні храму відіграли архієпископ Никон, митрополит Борис і патріарх Алексій I. [1]

  11. Повоєнні десятиліття

    За даними sobory.ru, у соборі служили патріархи Алексій I, Пимен і Алексій II та кілька східних патріархів. [1]

Новітня історія

  1. 22 листопада 1995

    Синод УПЦ (МП) причислив отця Іону до місцевошанованих святих Одеської єпархії. [16]

  2. 1996

    За даними nyblago.org, мощі праведного Іони перенесли до Успенського собору. [14]

  3. 2008

    Капітальний ремонт, нові опалення й настінні розписи за митрополита Агафангела. [1, 4]

  4. 30 жовтня 2009

    Одеська обласна рада ухвалила передати собор Одеській єпархії УПЦ (МП). Думська датує безоплатну передачу єпархії 2010–2014 роками. [4, 19]

  5. 2010 і 2012

    За даними sobory.ru, позолотили баню дзвіниці й головну баню. [1]

    Позолотники на мотузках і риштуваннях покривають золотом бані дзвіниці й собору
    2010 і 2012: золочення бань (умовна реконструкція). Ілюстрація IKONASTONE
  6. 21 липня 2010

    Патріарх Кирил освятив відбудований Спасо-Преображенський собор (відбудова тривала 1999–2010 рр.). [23, 24]

  7. 27 жовтня 2015

    Синод УПЦ вніс отця Іону до месяцеслова, пам'ять — у день віднайдення мощей, 1 липня. [16]

  8. 30–31 грудня 2015

    З собору викрали пожертви вірян; за словами єпархії, це був уже третій випадок. За даними Думської. [18]

  9. 23 липня 2023

    Російська ракета пошкодила Спасо-Преображенський собор; Касперівську ікону, що була тоді в ньому, дістали з-під завалів. Успенського собору це не стосується. [22]

Втрачене й відтворене

ЩоБулоСталосяДе зараз
Старообрядницька каплиця1814 р., перший Успенський храм Одеси1841 р. стала єдиновірською; на її місці виріс новий храмДоля будівлі в джерелах не описана [1, 2]
Фарфоровий іконостасВерхній храм, 1902 р.Не зберігсяВціліла одна ікона Успіння, 50 × 50 см, 25 кг (за sobory.ru) [1]
Центральна баняВерхній храмЗруйнована бомбою у війнуВідновлена; позолочена 2012 р. [1]
Нижній храмОсвячений у січні 1875 р.Затоплений на 1,5 м; воду відкачали 1942 р.Діє; тут мощі праведного Іони [1, 2]
Кафедральний статусЗ 1932 р.Собор закрили наприкінці 1930-хСлужби в нижньому храмі відновлено 1942 р.; собор діє [1, 2]
Спасо-Преображенський собор (окремий храм)Головний собор ОдесиЗакритий 1932 р., розібраний 1936 р.Відбудований, освячений 2010 р.; пошкоджений 2023 р. [5, 6, 7, 24]
Мощі праведного ІониПоховано 1924 р. на Слобідському кладовищіМощі віднайдено; рік у джерелах не названоУ нижньому храмі собору [1, 2, 13, 15]

Архітектура

Sobory.ru визначає стиль собору як російсько-візантійський. Головна особливість — двоярусна будова: собор складається з верхнього і нижнього храмів. Ще 1845 року затвердили план трипрестольного храму; головний престол верхнього храму — Успіння Пресвятої Богородиці, а в нижньому 1875 року освятили вівтарі святителя Миколая Чудотворця і Трьох Святителів. Нижній храм має власні вівтарі й живе окремим життям: його освятили 1875 року, через шість років після верхнього, і саме його першим відновили 1942 року. Така двоярусність — практичне рішення для великого міського собору: два літургійні простори під одним дахом, кожен зі своїми престолами, своїм світлом і своїм ритмом служб.

За Древом, висота собору разом із дзвіницею — 56 метрів, місткість — 5–6 тисяч людей.

Нижче — два елементи храму: на фото й у кресленні. Креслення показують форму, а не точні розміри.

Дзвіниця

Дзвіниця Свято-Успенського собору в Одесі
Дзвіниця з позолоченою банею. Фото: Alex Levitsky & Dmitry Shamatazhi, Wikimedia Commons, CC BY-SA 3.0
Креслення дзвіниці собору
Креслення IKONASTONE

Дзвіниця визначає висоту собору — 56 метрів. Її баню позолотили 2010 року. За sobory.ru, під час війни дзвіниця стала одним із символів боротьби одеситів з окупантами.

Центральна баня

Центральна баня Свято-Успенського собору в Одесі
Центральна баня. Фото: SnizhokAM, Wikimedia Commons, CC BY-SA 4.0
Креслення центральної бані на барабані
Креслення IKONASTONE

Центральну баню під час Другої світової війни зруйнувала бомба. Відновлену баню 2012 року позолотили, і тепер вона перегукується з банею дзвіниці.

Нюанси, які легко пропустити

Кафедра «у спадок». Успенський собор став кафедральним не тому, що його так задумали. За sobory.ru і russian-church.ru, це сталося 1932 року, коли головний храм міста — Спасо-Преображенський собор — було втрачено для богослужінь; 1936 року його підірвали. Той собор згодом відбудували, а Успенський і далі називають кафедральним.

Фарфоровий іконостас. За sobory.ru (інших джерел ми не знайшли), 1902 року в соборі встановили п’ятиярусний іконостас із фарфору. До нашого часу вціліла лише ікона Успіння, 50 × 50 см, вагою 25 кг. Для каменяра це цікавий приклад: іконостас можна зробити з дерева, каменю, металу — і навіть з порцеляни, але кожен матеріал по-своєму переживає катастрофи.

Храм під водою. Під час війни нижній храм затопило на півтора метра. 1942 року румунська влада відкачала воду й відновила служби саме в нижньому храмі.

Прапор на дзвіниці — переказ. За переказом, який наводить sobory.ru, радянські підпільники вивісили на дзвіниці червоний прапор, а румунська влада зняла його лише наступного вечора.

Ікона з Трансильванії. Касперівська ікона, за переказом, прийшла з Трансильванії: її привіз серб, що оселився на Херсонщині. 1809 року вона потрапила до капітана Миколи Касперова і його дружини Юліанії, а 1840 року, за UOCC, вночі засяяла й оновилася. Садибу Касперових почали називати Касперівкою, а 1844 року ікону перенесли до місцевої Миколаївської церкви. OCA зауважує, що справжнє походження ікони невідоме. За UOCC, ікона щороку подорожує: з Покрови до Світлого четверга вона в Одесі, далі — в Херсоні й Миколаєві.

Хрест праведного Іони. За Одеською єпархією, у нижньому храмі зберігаються мощі праведного Іони Одеського (Атаманського) і хрест, яким він святив воду. Цей хрест — одна з найшанованіших святинь собору. За UOCC і Православним благовістом, отця Іону 1897 року перевели служити до Успенського храму; 1901 року він став настоятелем Миколаївської церкви в порту. Помер 1924 року; на похорон, попри зусилля влади применшити подію, прийшла, за даними UOCC, не менше сотень тисяч людей; інші джерела називають лише «всю віруючу Одесу». 22 листопада 1995 року Синод УПЦ прославив його як місцевошанованого святого Одеської єпархії, а 2015 року його ім’я внесли до месяцеслова. Мощі спочивають у нижньому храмі, де він колись служив. Рік народження джерела подають по-різному — 1852 або 1855.

Фотогалерея

Інтер'єр Свято-Успенського собору в Одесі
Інтер'єр храму. Фото: MeRyan, Wikimedia Commons, CC BY 2.0
Іконостас Свято-Успенського собору
Іконостас. Фото: Loraine, Wikimedia Commons, CC BY-SA 4.0
Собор з боку вулиці
Собор з вулиці. Фото: Investigatio, Wikimedia Commons, CC BY-SA 3.0

Камінь і матеріал

Джерела, які ми переглянули, мало говорять про матеріал стін — зате докладно розповідають про те, з чого робили оздобу. П’ятиярусний фарфоровий іконостас 1902 року, про який пише sobory.ru, — рідкісне рішення для православного храму. Порцеляна дає чисту, світлу поверхню й тонкий рельєф, але погано витримує удар: від усього іконостаса лишилася одна ікона. Позолота бань 2010 і 2012 років — ще один шар, який змінюється частіше за мури.

Нижній храм додає до цієї розмови ще одну тему — воду. Нижній храм затопило на півтора метра, і перш ніж служити, його довелося осушувати. Кожен, хто працював із каменем у підвальних і напівпідвальних приміщеннях, знає: волога не питає, наскільки шанований простір. Вона піднімається капілярами, виносить солі на поверхню, руйнує шви. Тому в таких храмах матеріал підлоги, сходів і цоколя обирають не за кольором, а за тим, як він поводиться у вологості.

Матеріал іконостаса — це не лише питання краси, а й питання того, що з ним станеться через сто років. Дерево горить, порцеляна б’ється, камінь найважче зрушити з місця. Саме такі питання варто вирішувати ще на етапі проєктування — коли обирають матеріал для іконостаса. Про те, як влаштовано іконостас і що в кожному його ряду, — у статті «Скільки рядів в іконостасі», а про кам’яний варіант — у статті «Кам’яний іконостас».

Храм, після знищення якого Успенський собор став кафедрою, — Спасо-Преображенський собор в Одесі.

Чи знали ви

Два дні освячення

Нижній храм освячували двічі: 19 січня 1875 р. (Миколаївський вівтар) і 30 січня (Трьох святителів). [1, 2]

Єдиновірський поверх

Нижній храм від початку був єдиновірським; це видно з тексту про освячення 1875 р. [1, 2]

Дари з Москви

Після освячення нижнього храму москвичі пожертвували йому ікони й начиння. За даними Думської. [2]

Шість престолів

За Древом, у верхньому храмі престоли Успіння, апостола Якова й преподобної Ксенії Мілетійської, у нижньому — Миколая, Трьох святителів і Введення. [4]

Висота й місткість

За Древом, висота разом із дзвіницею — 56 м, місткість — 5–6 тисяч людей. [4]

Дев'ятеро дітей

Отець Іона мав дев'ятеро дітей. [13, 14, 15]

Місіонер у Кардашівці

Перед переходом до Одеси отець Іона вісім–десять років служив у селі Кардашівка; там понад двісті штундистів прийняли православ'я. [13, 14, 15]

Похорон

За UOCC, на похорон отця Іони прийшли сотні тисяч людей; влада забороняла похорон у неділю, але у понеділок людей прийшло ще більше. Інші джерела називають «всю віруючу Одесу». [13, 17]

1852 чи 1855

Рік народження Іона Атаманського джерела подають по-різному. [13, 14, 15]

Дві дати слави

22 листопада 1995 р. — місцеве прославлення; 27 жовтня 2015 р. — внесення до месяцеслова УПЦ. [16]

Один рядок в ЕСУ

ЕСУ згадує собор лише в переліку збережених храмів Одеси: «Свято-Успен. собор, церква ікони Пресвятої Богородиці всіх скорботних радість (обидві — 1869)». [5]

Не плутати

В Одесі є ще Успенський патріарший монастир (заснований 1824 р.; його Успенську церкву підірвали 1936 р.). Це інший храм. [25]

Під румунами

Служби в нижньому храмі відновили 1942 р., а 1944-го «Успенський собор» значився серед 22 громад міста. [1, 2, 10]

Переказують

Переказ

Туман 1854 року

За переказом, коли союзний флот обложив Одесу й чекали обстрілу на Покрову, море й місто вкрив густий туман, і кораблі відійшли. Записано в матеріалі УПЦ Канади. OCA датує порятунок 1 жовтня 1855 р. і молебнем архієпископа Інокентія. [11, 12]

Переказ

Ікона з Трансильванії

За переказом, ікону привіз серб із Трансильванії: UOCC і OCA називають 16 століття, Укрінформ — середину 18-го. [11, 12, 20]

Переказ

Оновлення ікони

За переказом, у лютому 1840 р. Юліанія Касперова побачила, що потемніле обличчя ікони стало світлим. Записано в OCA й UOCC. [11, 12]

Переказ

Холера 1922 року

За переказом, ікона вберегла село Гнилякове на Одещині від холери 1922 р. Записано лише в інфографіці Укрінформу. [20]

Переказ

Прапор на дзвіниці

За переказом, який наводить sobory.ru, радянські підпільники вивісили на дзвіниці червоний прапор, а румуни зняли його лише наступного вечора; колись про це нагадувала меморіальна дошка. [1]

Переказ

Ікона вздовж узбережжя

За словами Олега Кіпера (грудень 2024 р.), на початку вторгнення митрополит Агафангел об'їхав узбережжя з іконою, піднялася буря, і десант не висадився. Ікону Кіпер не назвав, а сам назвав це «легендою». [21]

Постаті

  • Арман-Еммануїл дю Плессі, герцог де Рішельє — градоначальник Одеси; за даними sobory.ru, допомагав у будівництві каплиці 1814 р.
  • Інокентій (Борисов) — архієпископ Херсонський і Таврійський; закладав собор 17 липня 1855 р.
  • Яків і Микола Черепенникови — одеські купці, за даними sobory.ru, дали основні кошти на будівництво.
  • Л. Ц. Оттон — архітектор собору (за даними sobory.ru).
  • Димитрій (Муретов) — архієпископ Херсонський і Одеський; освятив собор у квітні 1869 р.
  • Леонтій — архієпископ; освятив вівтарі нижнього храму в січні 1875 р.
  • Іона Атаманський (Одеський) — священник; з 1897 р. служив в Успенському храмі; †30 травня 1924; мощі в нижньому храмі собору.
  • Микола й Юліанія Касперови — власники Касперівської ікони; на їхній садибі ікона оновилася 1840 р.
  • Никон, Борис, Агафангел — архієрей і митрополити, що, за sobory.ru, відновлювали й оновлювали собор.
  • Олег Кіпер — голова Одеської ОВА; автор розповіді про ікону 2022 р.

Як цитувати

IKONASTONE. Свято-Успенський собор в Одесі // Довідник храмів України. URL: https://ikonastone.com/dovidnyk/uspenskyi-sobor-odesa/ (дата звернення: ДД.ММ.РРРР).

Що можна зробити з каменю для цього храму

Часті питання

Коли збудовано Свято-Успенський собор в Одесі?

Новий храм заклав святитель Інокентій 17 липня 1855 року. Будівництво тривало 14 років, освятили собор у квітні 1869 року — джерела називають 12 або 13 квітня. Нижній храм освятили 1875 року.

Хто архітектор собору?

За даними sobory.ru, архітектор — Л. Ц. Оттон, а основні кошти дали одеські купці Яків і Микола Черепенникови.

Чому Успенський собор став кафедральним?

За даними sobory.ru і russian-church.ru, Успенський храм став кафедральним 1932 року з благословення митрополита Сергія, бо Спасо-Преображенський собор радянська влада закрила 2 березня 1932 року; розібрали його 1936-го.

Які святині зберігаються в соборі?

Мощі праведного Іони Одеського та його хрест, яким він святив воду, ікона святителя Інокентія з часткою мощей. Касперівська ікона Божої Матері пов'язана з собором, але щороку мандрує між Одесою, Херсоном і Миколаєвом.

Яка висота собору?

За Древом, висота собору разом із дзвіницею — 56 метрів, місткість — 5–6 тисяч людей.

Джерела 25

  1. Sobory.ru. Кафедральный собор Успения Пресвятой Богородицы, Одесса
  2. Думская. Свято-Успенский собор Одессы. Нижний храм
  3. Komandirovka.ru. Свято-Успенский кафедральный собор
  4. Древо. Одесский Успенский собор
  5. ЕСУ. Одеса
  6. Українська правда. Життя. Двічі страждав від окупантів: що відомо про Спасо-Преображенський собор в Одесі (23.07.2023)
  7. Kyiv Post. The Troubled History of the Cathedral of Odesa: Foundation, Demolition and Revival
  8. Odessa Journal. History of the Spaso-Preobrazhensky Holy Transfiguration Cathedral of Odessa
  9. Радіо Свобода. «Знищили більшовики, знищили путінці, але українці знову відродять» (2023)
  10. В. Щетников. Православная церковь в Трансністрии (1941–1944 рр.) // Одесика, 2002, с. 248–253
  11. UOCC. Kasperivs'ka Icon of the Mother of God
  12. OCA. Icon of the Mother of God of Kasperov
  13. UOCC. The Righteous Priest of Odesa
  14. Православный благовест Нью-Йорка. Праведный Иона Одесский (+1924)
  15. Азбука веры. Праведный Иона, Одесский чудотворец (1855–1924)
  16. УПЦ. Журнали засідання Священного Синоду від 27 жовтня 2015 року
  17. St John the Wonderworker Church. Jonah Atamansky, of Odessa, Archpriest, righteous
  18. Думская. В Одессе накануне Нового года обокрали кафедральный собор (01.01.2016)
  19. Думская. Томосом по куполу: как отразятся процессы в украинском православии на Одесской области
  20. Укрінформ. Чудотворні ікони українських храмів. Інфографіка
  21. Zaxid.net. Голова Одеської ОВА вважає, що митрополит УПЦ МП завадив висадці російського десанту (16.12.2024)
  22. Orthochristian. Wonderworking icon survives severe damage to Odessa Cathedral (2023)
  23. LB.ua. Патриарх Кирилл освятил собор в Одессе (21.07.2010)
  24. Журнал «Art and Design» (КНУТД). Стаття про Одеський Спасо-Преображенський собор
  25. ЕСУ. Одеський Свято-Успенський патріарший чоловічий монастир
Свято-Успенський собор в Одесі: ліворуч фото храму, праворуч креслення IKONASTONE
Місто
м. Одеса, Одеська обл.
Збудовано
1855–1869; нижній храм освячено 1875 р.
Тип
двоярусний храм (верхній і нижній) з дзвіницею; російсько-візантійський стиль
Матеріал
мурований
Рівень дослідження
29%
Фото: Oleh Kushch, Wikimedia Commons, CC BY-SA 4.0 · креслення IKONASTONE
Довідник храмів

Знаєте про цей храм більше?

Старе фото, переказ, дата, якої тут немає, чи помилка — надішліть нам. Перевіримо за джерелами й додамо з подякою.

Перший крок

Маєте завдання для храму?

Надішліть фото, креслення або короткий опис. Обговоримо об'єкт, матеріал і наступний крок.

Обговорити проєкт