Свято-Успенський собор в Одесі: від старообрядницької каплиці до кафедри
Цей собор виріс із невеликої каплиці старообрядців, освяченої 1814 року, — і приблизно через сто двадцять років став головним храмом міста, бо головніший, Спасо-Преображенський, закрили.
Коротко
| Адреса | вул. Преображенська, 70, м. Одеса |
| Збудовано | 1855–1869 рр.; нижній храм освячено 1875 р. |
| Архітектор | Л. Ц. Оттон (за даними sobory.ru) |
| Тип | двоярусний храм: верхній і нижній; дзвіниця |
| Висота | 56 м разом із дзвіницею |
| Місткість | 5–6 тисяч людей (за Древом) |
| Статус | кафедральний собор; одна з головних святинь півдня України |
Історія простими словами
Коротка розповідь на 4 хвилини. Повна хронологія з усіма датами, суперечками і джерелами — нижче, у розділі «Хронологія».
Маленька каплиця (1814–1845)
Приблизно через двадцять років після заснування міста громада старообрядців облаштувала невелику каплицю. Її освятили 7 липня 1814 року. Кажуть, що будувати допомагав градоначальник герцог Рішельє.
1841 року громада возз’єдналася з православною церквою, і храм став єдиновірським. А 1845 року затвердили план нового, трипрестольного храму.
Ікона й туман (1853–1855)
Спершу про саму ікону. За переказом, у лютому 1840 року пані Юліанія Касперова побачила, що потемніле обличчя Богородиці на іконі прояснилося. Відтоді ікону називають Касперівською. У січні 1844 року її перенесли з садиби Касперових до Миколаївської церкви.
1853 року до старої церкви внесли Касперівську ікону Божої Матері. За іншими даними, це сталося в серпні 1854 року, і ікону пронесли до міського собору.
Наступного року, під час Кримської війни, біля Одеси з’явився англо-франко-турецький флот. За переказом, місто вберегла саме ця ікона. Восени 1854 року чекали обстрілу на Покрову, але море й місто вкрив густий туман, і кораблі відійшли.
Будівництво великого собору (1855–1875)
17 липня 1855 року святитель Інокентій (Борисов) заклав новий храм. Гроші дали одеські купці Яків і Микола Черепенникови. Архітектором став Л. Ц. Оттон.
Будівництво тривало чотирнадцять років. У квітні 1869 року архієпископ Димитрій (Муретов) освятив собор. Джерела називають і 12-те, і 13-те число. Собор вийшов двоярусним, з верхнім і нижнім храмами та дзвіницею. Разом із дзвіницею він сягав 56 метрів у висоту, а вмістити міг 5–6 тисяч людей.
1875 року освятили вівтарі нижнього храму, зокрема на честь святителя Миколая і Трьох Святителів. За sobory.ru, 1902 року у верхньому храмі встановили п’ятиярусний фарфоровий іконостас. Його зробили за зразком іконостаса Троїце-Сергієвої лаври.
Закриття й війна (1932–1944)
У XX столітті собор опинився в центрі подій, яких його будівничі не могли передбачити. 2 березня 1932 року радянська влада закрила Спасо-Преображенський собор, тодішній головний храм Одеси. Розібрали його 1936 року. Тож 1932 року Успенський храм став кафедральним, з благословення митрополита Сергія.
Наприкінці 1930-х закрили й Успенський собор, разом з іншими храмами міста. Під час війни бомба зруйнувала центральну баню і частину будівлі.
У 1942 році румунська окупаційна влада відкачала воду з нижнього храму. Вона стояла там півтора метра. Після цього в нижньому храмі знову почали правити служби.
Відродження (після війни — 2012)
Після війни храм відновлювали архієпископ Никон, митрополит Борис і патріарх Алексій I. Тут служили патріархи Алексій I, Пимен і Алексій II, а також кілька східних патріархів.
2008 року провели капітальний ремонт, оновили опалення й розписи. 30 жовтня 2009 року обласна рада вирішила передати собор Одеській єпархії УПЦ. Одне джерело датує безоплатну передачу іншими роками, 2010–2014. Баню над дзвіницею позолотили 2010 року, головну баню — 2012-го.
Словничок
| Слово | Що означає |
|---|---|
| Старообрядці | Віруючі, що не прийняли церковних реформ XVII століття й зберегли давні обряди |
| Єдиновірці | Колишні старообрядці, що повернулися в православну церкву, але зберегли давній обряд |
| Престол | Головний стіл у вівтарі; «трипрестольний» означає з трьома вівтарями |
| Кафедральний собор | Головний храм єпархії, де править єпископ |
| Єпархія | Церковна область, якою керує єпископ |
| Іконостас | Стіна з іконами між вівтарем і рештою храму |
| Святитель | Єпископ, якого церква визнала святим |
| Архієпископ | Єпископ високого рангу |
| Нижній храм | Церква на нижньому поверсі будівлі |
| Окупація | Захоплення території чужою армією |
Хронологія
Цифри в квадратних дужках — номери джерел у списку внизу сторінки. Позначка «за даними …» означає, що факт підтверджено лише одним джерелом. Розділ «Переказують» — перекази й легенди: їх записано в джерелах, але документально не підтверджено.
Від каплиці до закладин
- 7 липня 1814
Освячено невелику старообрядницьку каплицю — перший Успенський храм Одеси, через двадцять років після заснування міста. [1, 2, 3]

1814 рік: каплиця на місці майбутнього собору. Ілюстрація IKONASTONE - 1814
За даними sobory.ru, будівництву сприяв градоначальник герцог Рішельє. [1]
- Лютий 1840
За переказом, пані Юліанія Касперова побачила, що потемніле обличчя ікони Богородиці прояснилося; ікона стала відома як Касперівська. [11, 12]
- 1841
За даними sobory.ru, старообрядницька громада возз'єдналася з православною церквою, храм став єдиновірським. [1]
- Січень 1844
Касперівську ікону перенесли з садиби Касперових до місцевої Миколаївської церкви. [11, 12]

січень 1844: хода з іконою (умовна реконструкція). Ілюстрація IKONASTONE - 1845
Затверджено план трипрестольного храму. [1, 2]
- 1853–1854
До Успенської каплиці внесли Касперівську ікону: sobory.ru і komandirovka.ru називають 1853 рік. За OCA, у серпні 1854 р. ікону пронесли до міського собору, де вона лишалася до 20 травня 1856 р. [1, 3, 12]
- Вересень 1854
Під час Кримської війни союзний флот обложив Одесу; за переказом, перед очікуваним обстрілом на Покрову місто й море вкрив густий туман, і кораблі відійшли. [11]

Вересень 1854 року: туман над одеською гаванню. Ілюстрація IKONASTONE - 17 липня 1855
Архієпископ Інокентій (Борисов) заклав новий трипрестольний храм. Древо подає 17 червня. За даними sobory.ru, архітектор — Л. Ц. Оттон, основні кошти дали купці Яків і Микола Черепенникови. [1, 2, 3, 4]

17 липня 1855 року: закладини собору. Ілюстрація IKONASTONE
Собор Одеської єпархії
- 12 або 13 квітня 1869
Архієпископ Херсонський і Одеський Димитрій (Муретов) освятив собор після чотирнадцяти років будівництва. ЕСУ й Древо підтверджують лише рік, 1869. [1, 2, 4, 5]

1869 рік: освячення собору. Ілюстрація IKONASTONE - 19 січня 1875
Архієпископ Леонтій освятив головний вівтар нижнього, єдиновірського храму — на честь святителя Миколая. [1, 2]

19 січня 1875: освячення нижнього храму (умовна реконструкція). Ілюстрація IKONASTONE - 30 січня 1875
Освячено другий вівтар нижнього храму — Трьох святителів. [1, 2]
- 1897
Священника Іону Атаманського перевели служити до Успенського храму в Одесі. [13, 14, 15]
- 1901
Отця Іону призначили настоятелем Миколаївської церкви в порту. [13, 14, 15]
- 1902
За даними sobory.ru, у верхньому храмі встановили фарфоровий іконостас, «такий самий, як у Троїце-Сергієвій лаврі». [1]

Успенська церква в Одесі, фототипія «Шерер, Набгольц і К°», до 1902 р. Wikimedia Commons, суспільне надбання
Закриття й війна
- 30 травня 1924
Помер отець Іона. На похорон прийшла «вся віруюча Одеса». [13, 14, 15, 17]

30 травня 1924 року: похорон отця Іони. Ілюстрація IKONASTONE - 2 березня 1932
Радянська влада закрила Спасо-Преображенський собор — тодішній головний храм Одеси. [6, 7, 8]
- 1932
Успенський храм став кафедральним. За даними sobory.ru, з благословення митрополита Сергія; причина — закриття Спасо-Преображенського собору. [1, 2]
- 1936
Спасо-Преображенський собор розібрано (Радіо Свобода дає також 1937 р.). Це окремий храм, але його доля вплинула на статус Успенського. [5, 6, 7, 8, 9]
- Кінець 1930-х
Успенський собор закрили разом з іншими храмами міста. [1, 2]
- 1941–1944
Одеса під румунською окупацією. [5]
- 1942
Румунська окупаційна влада відкачала воду, що півтора метра затопила нижній храм, і дозволила відновити там богослужіння. [1, 2]

1942 рік: нижній храм після затоплення. Ілюстрація IKONASTONE - Роки війни (рік не названо)
За даними sobory.ru, бомба зруйнувала центральну баню і частину будівлі. [1]
- 1944
За даними статті В. Щетникова, у радянському списку 22 релігійних громад Одеси значиться «Успенський собор»; парафіяни зібрали пораненим бійцям Червоної армії 2771 крб. [10]
- Повоєнні роки
За даними sobory.ru, велику роль у відновленні храму відіграли архієпископ Никон, митрополит Борис і патріарх Алексій I. [1]
- Повоєнні десятиліття
За даними sobory.ru, у соборі служили патріархи Алексій I, Пимен і Алексій II та кілька східних патріархів. [1]
Новітня історія
- 22 листопада 1995
Синод УПЦ (МП) причислив отця Іону до місцевошанованих святих Одеської єпархії. [16]
- 1996
За даними nyblago.org, мощі праведного Іони перенесли до Успенського собору. [14]
- 2008
Капітальний ремонт, нові опалення й настінні розписи за митрополита Агафангела. [1, 4]
- 30 жовтня 2009
Одеська обласна рада ухвалила передати собор Одеській єпархії УПЦ (МП). Думська датує безоплатну передачу єпархії 2010–2014 роками. [4, 19]
- 2010 і 2012
За даними sobory.ru, позолотили баню дзвіниці й головну баню. [1]

2010 і 2012: золочення бань (умовна реконструкція). Ілюстрація IKONASTONE - 21 липня 2010
Патріарх Кирил освятив відбудований Спасо-Преображенський собор (відбудова тривала 1999–2010 рр.). [23, 24]
- 27 жовтня 2015
Синод УПЦ вніс отця Іону до месяцеслова, пам'ять — у день віднайдення мощей, 1 липня. [16]
- 30–31 грудня 2015
З собору викрали пожертви вірян; за словами єпархії, це був уже третій випадок. За даними Думської. [18]
- 23 липня 2023
Російська ракета пошкодила Спасо-Преображенський собор; Касперівську ікону, що була тоді в ньому, дістали з-під завалів. Успенського собору це не стосується. [22]
Втрачене й відтворене
| Що | Було | Сталося | Де зараз |
|---|---|---|---|
| Старообрядницька каплиця | 1814 р., перший Успенський храм Одеси | 1841 р. стала єдиновірською; на її місці виріс новий храм | Доля будівлі в джерелах не описана [1, 2] |
| Фарфоровий іконостас | Верхній храм, 1902 р. | Не зберігся | Вціліла одна ікона Успіння, 50 × 50 см, 25 кг (за sobory.ru) [1] |
| Центральна баня | Верхній храм | Зруйнована бомбою у війну | Відновлена; позолочена 2012 р. [1] |
| Нижній храм | Освячений у січні 1875 р. | Затоплений на 1,5 м; воду відкачали 1942 р. | Діє; тут мощі праведного Іони [1, 2] |
| Кафедральний статус | З 1932 р. | Собор закрили наприкінці 1930-х | Служби в нижньому храмі відновлено 1942 р.; собор діє [1, 2] |
| Спасо-Преображенський собор (окремий храм) | Головний собор Одеси | Закритий 1932 р., розібраний 1936 р. | Відбудований, освячений 2010 р.; пошкоджений 2023 р. [5, 6, 7, 24] |
| Мощі праведного Іони | Поховано 1924 р. на Слобідському кладовищі | Мощі віднайдено; рік у джерелах не названо | У нижньому храмі собору [1, 2, 13, 15] |
Архітектура
Sobory.ru визначає стиль собору як російсько-візантійський. Головна особливість — двоярусна будова: собор складається з верхнього і нижнього храмів. Ще 1845 року затвердили план трипрестольного храму; головний престол верхнього храму — Успіння Пресвятої Богородиці, а в нижньому 1875 року освятили вівтарі святителя Миколая Чудотворця і Трьох Святителів. Нижній храм має власні вівтарі й живе окремим життям: його освятили 1875 року, через шість років після верхнього, і саме його першим відновили 1942 року. Така двоярусність — практичне рішення для великого міського собору: два літургійні простори під одним дахом, кожен зі своїми престолами, своїм світлом і своїм ритмом служб.
За Древом, висота собору разом із дзвіницею — 56 метрів, місткість — 5–6 тисяч людей.
Нижче — два елементи храму: на фото й у кресленні. Креслення показують форму, а не точні розміри.
Дзвіниця


Дзвіниця визначає висоту собору — 56 метрів. Її баню позолотили 2010 року. За sobory.ru, під час війни дзвіниця стала одним із символів боротьби одеситів з окупантами.
Центральна баня


Центральну баню під час Другої світової війни зруйнувала бомба. Відновлену баню 2012 року позолотили, і тепер вона перегукується з банею дзвіниці.
Нюанси, які легко пропустити
Кафедра «у спадок». Успенський собор став кафедральним не тому, що його так задумали. За sobory.ru і russian-church.ru, це сталося 1932 року, коли головний храм міста — Спасо-Преображенський собор — було втрачено для богослужінь; 1936 року його підірвали. Той собор згодом відбудували, а Успенський і далі називають кафедральним.
Фарфоровий іконостас. За sobory.ru (інших джерел ми не знайшли), 1902 року в соборі встановили п’ятиярусний іконостас із фарфору. До нашого часу вціліла лише ікона Успіння, 50 × 50 см, вагою 25 кг. Для каменяра це цікавий приклад: іконостас можна зробити з дерева, каменю, металу — і навіть з порцеляни, але кожен матеріал по-своєму переживає катастрофи.
Храм під водою. Під час війни нижній храм затопило на півтора метра. 1942 року румунська влада відкачала воду й відновила служби саме в нижньому храмі.
Прапор на дзвіниці — переказ. За переказом, який наводить sobory.ru, радянські підпільники вивісили на дзвіниці червоний прапор, а румунська влада зняла його лише наступного вечора.
Ікона з Трансильванії. Касперівська ікона, за переказом, прийшла з Трансильванії: її привіз серб, що оселився на Херсонщині. 1809 року вона потрапила до капітана Миколи Касперова і його дружини Юліанії, а 1840 року, за UOCC, вночі засяяла й оновилася. Садибу Касперових почали називати Касперівкою, а 1844 року ікону перенесли до місцевої Миколаївської церкви. OCA зауважує, що справжнє походження ікони невідоме. За UOCC, ікона щороку подорожує: з Покрови до Світлого четверга вона в Одесі, далі — в Херсоні й Миколаєві.
Хрест праведного Іони. За Одеською єпархією, у нижньому храмі зберігаються мощі праведного Іони Одеського (Атаманського) і хрест, яким він святив воду. Цей хрест — одна з найшанованіших святинь собору. За UOCC і Православним благовістом, отця Іону 1897 року перевели служити до Успенського храму; 1901 року він став настоятелем Миколаївської церкви в порту. Помер 1924 року; на похорон, попри зусилля влади применшити подію, прийшла, за даними UOCC, не менше сотень тисяч людей; інші джерела називають лише «всю віруючу Одесу». 22 листопада 1995 року Синод УПЦ прославив його як місцевошанованого святого Одеської єпархії, а 2015 року його ім’я внесли до месяцеслова. Мощі спочивають у нижньому храмі, де він колись служив. Рік народження джерела подають по-різному — 1852 або 1855.
Фотогалерея



Камінь і матеріал
Джерела, які ми переглянули, мало говорять про матеріал стін — зате докладно розповідають про те, з чого робили оздобу. П’ятиярусний фарфоровий іконостас 1902 року, про який пише sobory.ru, — рідкісне рішення для православного храму. Порцеляна дає чисту, світлу поверхню й тонкий рельєф, але погано витримує удар: від усього іконостаса лишилася одна ікона. Позолота бань 2010 і 2012 років — ще один шар, який змінюється частіше за мури.
Нижній храм додає до цієї розмови ще одну тему — воду. Нижній храм затопило на півтора метра, і перш ніж служити, його довелося осушувати. Кожен, хто працював із каменем у підвальних і напівпідвальних приміщеннях, знає: волога не питає, наскільки шанований простір. Вона піднімається капілярами, виносить солі на поверхню, руйнує шви. Тому в таких храмах матеріал підлоги, сходів і цоколя обирають не за кольором, а за тим, як він поводиться у вологості.
Матеріал іконостаса — це не лише питання краси, а й питання того, що з ним станеться через сто років. Дерево горить, порцеляна б’ється, камінь найважче зрушити з місця. Саме такі питання варто вирішувати ще на етапі проєктування — коли обирають матеріал для іконостаса. Про те, як влаштовано іконостас і що в кожному його ряду, — у статті «Скільки рядів в іконостасі», а про кам’яний варіант — у статті «Кам’яний іконостас».
Храм, після знищення якого Успенський собор став кафедрою, — Спасо-Преображенський собор в Одесі.
Чи знали ви
Нижній храм освячували двічі: 19 січня 1875 р. (Миколаївський вівтар) і 30 січня (Трьох святителів). [1, 2]
Нижній храм від початку був єдиновірським; це видно з тексту про освячення 1875 р. [1, 2]
Після освячення нижнього храму москвичі пожертвували йому ікони й начиння. За даними Думської. [2]
За Древом, у верхньому храмі престоли Успіння, апостола Якова й преподобної Ксенії Мілетійської, у нижньому — Миколая, Трьох святителів і Введення. [4]
За Древом, висота разом із дзвіницею — 56 м, місткість — 5–6 тисяч людей. [4]
Отець Іона мав дев'ятеро дітей. [13, 14, 15]
Перед переходом до Одеси отець Іона вісім–десять років служив у селі Кардашівка; там понад двісті штундистів прийняли православ'я. [13, 14, 15]
За UOCC, на похорон отця Іони прийшли сотні тисяч людей; влада забороняла похорон у неділю, але у понеділок людей прийшло ще більше. Інші джерела називають «всю віруючу Одесу». [13, 17]
Рік народження Іона Атаманського джерела подають по-різному. [13, 14, 15]
22 листопада 1995 р. — місцеве прославлення; 27 жовтня 2015 р. — внесення до месяцеслова УПЦ. [16]
ЕСУ згадує собор лише в переліку збережених храмів Одеси: «Свято-Успен. собор, церква ікони Пресвятої Богородиці всіх скорботних радість (обидві — 1869)». [5]
В Одесі є ще Успенський патріарший монастир (заснований 1824 р.; його Успенську церкву підірвали 1936 р.). Це інший храм. [25]
Служби в нижньому храмі відновили 1942 р., а 1944-го «Успенський собор» значився серед 22 громад міста. [1, 2, 10]
Переказують
Туман 1854 року
За переказом, коли союзний флот обложив Одесу й чекали обстрілу на Покрову, море й місто вкрив густий туман, і кораблі відійшли. Записано в матеріалі УПЦ Канади. OCA датує порятунок 1 жовтня 1855 р. і молебнем архієпископа Інокентія. [11, 12]
Ікона з Трансильванії
За переказом, ікону привіз серб із Трансильванії: UOCC і OCA називають 16 століття, Укрінформ — середину 18-го. [11, 12, 20]
Оновлення ікони
За переказом, у лютому 1840 р. Юліанія Касперова побачила, що потемніле обличчя ікони стало світлим. Записано в OCA й UOCC. [11, 12]
Холера 1922 року
За переказом, ікона вберегла село Гнилякове на Одещині від холери 1922 р. Записано лише в інфографіці Укрінформу. [20]
Прапор на дзвіниці
За переказом, який наводить sobory.ru, радянські підпільники вивісили на дзвіниці червоний прапор, а румуни зняли його лише наступного вечора; колись про це нагадувала меморіальна дошка. [1]
Ікона вздовж узбережжя
За словами Олега Кіпера (грудень 2024 р.), на початку вторгнення митрополит Агафангел об'їхав узбережжя з іконою, піднялася буря, і десант не висадився. Ікону Кіпер не назвав, а сам назвав це «легендою». [21]
Постаті
- Арман-Еммануїл дю Плессі, герцог де Рішельє — градоначальник Одеси; за даними sobory.ru, допомагав у будівництві каплиці 1814 р.
- Інокентій (Борисов) — архієпископ Херсонський і Таврійський; закладав собор 17 липня 1855 р.
- Яків і Микола Черепенникови — одеські купці, за даними sobory.ru, дали основні кошти на будівництво.
- Л. Ц. Оттон — архітектор собору (за даними sobory.ru).
- Димитрій (Муретов) — архієпископ Херсонський і Одеський; освятив собор у квітні 1869 р.
- Леонтій — архієпископ; освятив вівтарі нижнього храму в січні 1875 р.
- Іона Атаманський (Одеський) — священник; з 1897 р. служив в Успенському храмі; †30 травня 1924; мощі в нижньому храмі собору.
- Микола й Юліанія Касперови — власники Касперівської ікони; на їхній садибі ікона оновилася 1840 р.
- Никон, Борис, Агафангел — архієрей і митрополити, що, за sobory.ru, відновлювали й оновлювали собор.
- Олег Кіпер — голова Одеської ОВА; автор розповіді про ікону 2022 р.
Як цитувати
IKONASTONE. Свято-Успенський собор в Одесі // Довідник храмів України. URL: https://ikonastone.com/dovidnyk/uspenskyi-sobor-odesa/ (дата звернення: ДД.ММ.РРРР).
Що можна зробити з каменю для цього храму
Меморіальні дошкиПро верхній і нижній храми Успенського собору могла б розповідати табличка з граніту з QR на сторінку Довідника.
ПрестолиДля мурованого двоярусного Успенського собору пасував би квадратний у плані мармуровий престол.
Ікони на каменіПрисвяту Успенського собору могла б представляти ікона Успіння на мармурі, виконана гравіюванням і розписом.
Купелі й чашіДля кафедрального собору з верхнім і нижнім храмами доречна гранчаста мармурова купіль у погодженому місці.
Не знаєте, як називається виріб? Пройдіть храмом від вівтаря до подвір'я →
Хочете подарувати щось храму? Що подарувати храму →
Хочете вшанувати рідних чи воїна-парафіянина? Пам'ять при храмі →
Часті питання
Коли збудовано Свято-Успенський собор в Одесі?
Новий храм заклав святитель Інокентій 17 липня 1855 року. Будівництво тривало 14 років, освятили собор у квітні 1869 року — джерела називають 12 або 13 квітня. Нижній храм освятили 1875 року.
Хто архітектор собору?
За даними sobory.ru, архітектор — Л. Ц. Оттон, а основні кошти дали одеські купці Яків і Микола Черепенникови.
Чому Успенський собор став кафедральним?
За даними sobory.ru і russian-church.ru, Успенський храм став кафедральним 1932 року з благословення митрополита Сергія, бо Спасо-Преображенський собор радянська влада закрила 2 березня 1932 року; розібрали його 1936-го.
Які святині зберігаються в соборі?
Мощі праведного Іони Одеського та його хрест, яким він святив воду, ікона святителя Інокентія з часткою мощей. Касперівська ікона Божої Матері пов'язана з собором, але щороку мандрує між Одесою, Херсоном і Миколаєвом.
Яка висота собору?
За Древом, висота собору разом із дзвіницею — 56 метрів, місткість — 5–6 тисяч людей.
Джерела 25
- Sobory.ru. Кафедральный собор Успения Пресвятой Богородицы, Одесса
- Думская. Свято-Успенский собор Одессы. Нижний храм
- Komandirovka.ru. Свято-Успенский кафедральный собор
- Древо. Одесский Успенский собор
- ЕСУ. Одеса
- Українська правда. Життя. Двічі страждав від окупантів: що відомо про Спасо-Преображенський собор в Одесі (23.07.2023)
- Kyiv Post. The Troubled History of the Cathedral of Odesa: Foundation, Demolition and Revival
- Odessa Journal. History of the Spaso-Preobrazhensky Holy Transfiguration Cathedral of Odessa
- Радіо Свобода. «Знищили більшовики, знищили путінці, але українці знову відродять» (2023)
- В. Щетников. Православная церковь в Трансністрии (1941–1944 рр.) // Одесика, 2002, с. 248–253
- UOCC. Kasperivs'ka Icon of the Mother of God
- OCA. Icon of the Mother of God of Kasperov
- UOCC. The Righteous Priest of Odesa
- Православный благовест Нью-Йорка. Праведный Иона Одесский (+1924)
- Азбука веры. Праведный Иона, Одесский чудотворец (1855–1924)
- УПЦ. Журнали засідання Священного Синоду від 27 жовтня 2015 року
- St John the Wonderworker Church. Jonah Atamansky, of Odessa, Archpriest, righteous
- Думская. В Одессе накануне Нового года обокрали кафедральный собор (01.01.2016)
- Думская. Томосом по куполу: как отразятся процессы в украинском православии на Одесской области
- Укрінформ. Чудотворні ікони українських храмів. Інфографіка
- Zaxid.net. Голова Одеської ОВА вважає, що митрополит УПЦ МП завадив висадці російського десанту (16.12.2024)
- Orthochristian. Wonderworking icon survives severe damage to Odessa Cathedral (2023)
- LB.ua. Патриарх Кирилл освятил собор в Одессе (21.07.2010)
- Журнал «Art and Design» (КНУТД). Стаття про Одеський Спасо-Преображенський собор
- ЕСУ. Одеський Свято-Успенський патріарший чоловічий монастир

- Місто
- м. Одеса, Одеська обл.
- Збудовано
- 1855–1869; нижній храм освячено 1875 р.
- Тип
- двоярусний храм (верхній і нижній) з дзвіницею; російсько-візантійський стиль
- Матеріал
- мурований
- Рівень дослідження
- 29%





