Скільки рядів в іконостасі і що в кожному

У храмі є речі, які читаються, як текст. Іконостас, мабуть, найчіткіший приклад: його можна «прочитати» знизу вгору, ряд за рядом, і кожен ряд буде окремим реченням у довгій розповіді про спасіння. Хто вміє це робити, стоячи навіть у чужій церкві, одразу розуміє, де Старий Заповіт, де апостоли, а де образи, перед якими молиться громада.

Коли ж на вівтарній перегородці лише одна смуга ікон, питання «скільки рядів» здається зайвим. Та коли замовляють новий іконостас, воно стає першим практичним питанням: від кількості рядів залежить висота конструкції, число ікон, строки, вартість і навіть те, чи вистачить світла в апсиді. Тому варто розібратися, звідки взялися ряди, що кожен із них несе і що можна прибрати без шкоди для змісту.

Коротко

• У повному українському іконостасі чотири-п’ять рядів, не рахуючи цокольного й навершя: намісний, празниковий, деісусний (апостольський), пророчий, а в найбільших іще праотецький.
• Фіксованого числа немає. Найдавніші українські іконостаси були низькими, з двома-трьома ярусами; п’ять і навіть шість-сім ярусів стали звичними в XVII–XVIII століттях.
• Ряди йдуть знизу вгору від образів, перед якими молиться громада, до апостолів, пророків і праотців.
• Увінчує конструкцію хрест або розп’яття, нерідко з пристоячими.
• У малих храмах залишають нижню частину: намісний ряд із царськими вратами, інколи ще один ряд над ним.
• Скільки рядів вмістить ваш храм, вирішують висота й ширина вівтарної перегородки, а не бажання «щоб було як у соборі».

Звідки взялося стільки рядів?

Ранні вівтарні перегородки були низькими. Енциклопедія України описує цей шлях так: найдавніші іконостаси були двоярусними, до XIV–XV століть усталилася схема з двох-трьох ярусів, а в XVII–XVIII століттях іконостас виріс і ускладнився настільки, що додалися п’ятий і навіть шостий ярус. Триярусна схема на межі XIV–XV століть ще не мала пророчого ряду: його додали пізніше.

Пророчий ярус став окремим у XVII столітті: в українських іконостасах він увінчує деісусно-апостольський ряд. Після Замойського синоду 1720 року, ближче до середини XVIII століття, кількість ярусів в іконостасах Унійної церкви зменшилася, а структура змінилася. Єдиного обов’язкового числа рядів не було ніколи.

Намісний ряд: що ліворуч і праворуч від царських врат?

Це нижній ряд: до нього найближче стоїть парафіянин, і саме тут він шукає образ, перед яким молиться.

Серцевина ряду: царські врата посередині. На них зображують Благовіщення та четверох євангелістів, хоча врата бувають і просто ґратчастими, без образів. Про них докладніше в окремій статті про царські врата.

Праворуч від врат (якщо дивитися з нави в бік вівтаря) стоїть ікона Христа, ліворуч ікона Богородиці з Дитям. Ці дві ікони в описах називають єдиними, що не змінюються ніколи. Далі йдуть:

• храмова ікона, тобто образ свята чи святого, на честь якого освячено церкву;
• Іван Предтеча або покровитель парафії праворуч, святий Миколай найчастіше ліворуч, за краями дияконських дверей;
• інші найбільш шановані в громаді святі.

Збоку від царських врат розташовані бічні двері, дияконські. На них зазвичай ікони архангелів Михаїла та Гавриїла, а подекуди архідиякони Стефан і Лаврентій. В іконостасі зі Скиту Манявського на одвірках царських і дияконських дверей стоять Василій Великий та Іван Золотоуст.

Над царськими вратами вміщують Тайну вечерю, а вище нерідко образ Спаса Нерукотворного. У багатьох старих іконостасах під намісним рядом тягнеться ще й цокольний ряд (предела): невеликі композиції на старо- й новозавітні теми. Наприклад, у Богородчанському іконостасі п’ять ярусів починаються саме з ряду сюжетних предел.

Празниковий ряд: які свята і в якому порядку?

Над намісним рядом розміщують ікони дванадцяти великих свят: циклу Христових і Богородичних. Свята розташовують уздовж ряду в порядку церковного року, а центром ряду стає Тайна вечеря над царськими вратами; так, наприклад, у Богородчанському іконостасі.

Празниковий ряд нерідко доповнюють циклом Христових страждань, а в Богородчанському іконостасі сцени Страстей і неділь П’ятдесятниці розміщено в намісному й цокольному рядах. Ця смуга ікон читається як календар церковного року.

У класичній українській схемі празниковий ряд стоїть нижче за деісусний, але це не закон природи: в Успенському соборі Охтирки (1738) великий празниковий ярус стояв замість деісусного.

Деісусний, або апостольський ряд: чому в центрі Христос?

Це головний ярус іконостаса. У центрі Христос на престолі, обабіч Богородиця й Іван Предтеча, а далі в обидва боки йдуть апостоли, дванадцять на весь ряд. У старих пам’ятках він мав різне число дощок: на Слобожанщині в Сумському полку ряд складався з 13 дощок, а в Харківському й Ізюмському полках із п’яти, де апостоли зображені по троє.

Такий склад пояснює дві назви. «Деісус» (грецьк. «моління») говорить про центральну сцену: Богородиця й Предтеча моляться перед Христом за людей. «Апостольський» підкреслює склад фігур. У багатьох описах це один і той самий ряд.

Пророчий ряд: хто там і що тримає?

Над деісусним рядом стоїть пророчий. Пророки зображені з сувоями, на яких написані слова, що передрікають приходу Христа. Зазвичай їх дванадцять, а в центрі найчастіше Богородиця Втілення (Знамення) або Бог-Отець. В Україні він усталився як окремий ярус у XVII столітті, а в Галичині не було строгого порядку фігур у ньому. Риботицькі майстри 1680–1760-х років не зображували Богородицю в центрі, а над центральною іконою деісусу ставили розп’яття.

Тому пророчий ряд і стоїть над апостольським: пророцтво передує здійсненню, і ми читаємо його ніби в глибину часу, вгору.

Праотецький ряд: чи потрібен ще один?

Найвищий і найрідший. На ньому зображують праотців і патріархів Старого Заповіту: від Адама до Мойсея. Над пророками ставлять патріархів, а Енциклопедія України говорить про патріархів або сцени Христових страждань над пророчим рядом. Багато храмів його не мають, і це не вада: в українських церквах Канади іконостаси, як правило, не перевищують п’яти ярусів навіть у найбільших соборах.

Якщо порівнювати з пророчим рядом, то праотці ще глибше в минулому: це ті, чия історія почалася до Закону. Така глибина вимагає висоти. У низькому храмі її просто ніде розмістити.

Навершя: розп’яття з пристоячими

Над усім цим ставлять хрест або ікону розп’яття. У класичній схемі з пристоячими: Богородиця з одного боку від розп’ятого й апостол Іван з другого. Інколи сцену доповнюють різьбленим голубом чи іншими елементами: в іконостасі зі Скиту Манявського навершя складається з ікони Знамення Богородиці, різьбленого розп’яття з пристоячими та різьбленого пелікана.

У скромніших іконостасах залишається тільки Христос на хресті, без пристоячих, а інколи й без фігури: просто хрест. Це не помилка. Якщо перегородка не доходить до склепіння, хрест над царськими вратами залишається звичним завершенням.

Таблиця: ряд, зображення, порядок

Ряд (знизу вгору)	Що зображено	Порядок і центр
Цокольний (предела), не в усіх	Невеликі сюжети на старо- й новозавітні теми	Під намісним рядом
Намісний	Царські врата (Благовіщення, євангелісти); Христос, Богородиця, храмова ікона, шановані святі; ікони на дияконських дверях	Центр: царські врата; праворуч Христос, ліворуч Богородиця
Празниковий	Дванадцять великих свят; часто ще страсний цикл	Над царськими вратами Тайна вечеря; свята йдуть у порядку церковного року
Деісусний (апостольський)	Христос на престолі, Богородиця, Предтеча, апостоли	Центр: Христос; фігури симетрично обабіч
Пророчий	Старозавітні пророки із сувоями	Центр: Богородиця Втілення (Знамення) або Бог-Отець; пророки симетрично
Праотецький, лише у найбільших	Праотці й патріархи, від Адама до Мойсея	Над пророчим; симетрично до центру
Навершя	Хрест або розп’яття, часто з Богородицею та Іваном (пристоячі)	Над усім, на осі царських врат

Порядок у цій таблиці відповідає класичній українській схемі. В окремих пам’ятках деісусного ряду немає зовсім, як в Охтирському соборі.

Скільки рядів у малих храмах і на інших варіантах?

Умовно можна говорити про варіації від одного до п’яти й більше рядів.

• Один ряд (намісний). Царські врата, ікони Христа й Богородиці, храмова ікона. Мінімум, який зберігає суть іконостаса: у літературі про малі церкви це «дві ікони, що ніколи не змінюються».
• Два ряди. До намісного додається ще один; такими були найдавніші українські іконостаси.
• Три ряди. Намісний, празниковий і деісусний, схема ХІV–ХV століть.
• Чотири ряди. Додається пророчий; за Енциклопедією України, повний іконостас має чотири-шість рядів і понад п’ятдесят ікон.
• П’ять і більше. Праотецький і цокольний ряди. В епоху бароко п’ять-сім ярусів стали звичайним явищем навіть у дерев’яних сільських церквах.

Верхні ряди опускають через смак, через вартість або щоб не закривати значущу ікону в апсиді.

Що вирішити до замовлення

Кількість рядів залежить від трьох простих речей: скільки у вас висоти, скільки ширини і що ви хочете, щоб читалося здалеку. Конкретні розміри завжди залежать від архітектури храму, і їх треба брати з обмірів на місці.

• Висота від підлоги до склепіння чи до вікон апсиди. Вона вирішує, чи вмістяться верхні ряди. Якщо ряд під склепінням пропаде в тіні або вперся в карниз, його не варто ставити «для комплекту».
• Ширина вівтарної арки. Від неї залежить, скільки ікон поміститься в ряду. Для деісусного й пророчого рядів це особливо важливо, бо їх добудовують симетрично від центру.
• Читаність. Нижні ряди дивляться з відстані кількох кроків, верхні з іншого кінця нави. Верхні ікони мають бути достатньо великими для своєї висоти, інакше вони стануть візерунком.
• Що вже є в апсиді. Вікна, розписи, нішi: іконостас не повинен закривати їх безглуздо.
• Традиція громади. Склад верхніх рядів у різних храмах відрізняється в деталях, тому програму ікон варто погодити з настоятелем.
• Бюджет і строки. Кожен додатковий ряд означає додаткові ікони й раму, а повний іконостас, за Енциклопедією України, налічує понад п’ятдесят ікон. Починати можна з нижніх рядів і добудовувати верхні: добра конструкція це передбачає.
• Навершя. Вирішіть заздалегідь, чи це хрест, чи розп’яття з пристоячими: від цього залежить висота верхньої частини.

Практична порада: починайте не з бажаного числа рядів, а з обмірів нави. Часто з’ясовується, що три добре пророблені ряди й виразне навершя дають кращий результат, ніж п’ять стиснутих.

Майстерня IKONASTONE працює з каменем, і питання кількості рядів для неї починається з прольоту та навантаження на основу. Каталог іконостасів: /vyroby/ikonostasy/. Про основи читайте в статтях «Що таке іконостас» та «Український іконостас».