Миколаївська церква в Миколаєві: грецький храм корабельного міста

Місто, що виросло з корабельні, мало б молитися в храмі адміралтейства. Але найстійкішою виявилася церква грецьких купців: за даними дослідників, вона ніколи не закривалася надовго. І стоїть вона на вулиці, названій іменем людини, яка цей храм задумала.

Коротко

Історія

Наприкінці XVIII століття на цьому місці князь Потьомкін хотів заснувати чоловічий монастир, але після його смерті задум не здійснився. 17 грудня 1789 року Михайло Фалєєв — будівничий Миколаєва, чиє ім’я носить сьогодні вулиця, — повідомив архієпископа Амвросія про намір звести тут церкву. Дерев’яний грецький храм святого Миколая заклали 1790 року. Він простояв близько двадцяти років; ні опису, ні зображення його не збереглося. Зате збереглися метричні книги парафії — з 1804 по 1925 рік, хоч і з пропусками.

Муровану церкву будували чотирнадцять років, з 1803 по 1817-й. Головною причиною повільності дослідники називають брак коштів: храм зводили на пожертви парафіян — грошима й будівельними матеріалами. Серед жертводавців джерела згадують грецьких купців, чинів морського відомства й інших містян. Будівництво значною мірою опікували архімандрит Захарій Петропуло і протоієрей Карп Павловський. Служили тут спершу грецькою, тож у місті церкву так і називали — «грецькою». Уздовж вулиці стояли грецькі торгові ряди, а сама вулиця згодом стала Нікольською — за назвою храму на її розі.

Грецька церква — не найстаріший храм Миколаєва: собор Різдва Богородиці купці звели ще 1800 року, а Успенську церкву в Тернівці 1802 року переобладнали з мечеті. Але собор Різдва Богородиці 1936 року закрили, а міський Адміралтейський собор, за даними РІСУ, того ж року знищили. Грецька церква, за дослідженням О. Кравчука, ніколи не закривалася надовго, служби в ній тривали навіть у 1920–1930-х роках.

Після утворення Миколаївської єпархії церква отримала статус собору. Її відреставрували, на дзвіниці встановили дзвони, з півдня прибудували Покровський приділ, а біля північних дверей облаштували місце для водосвяття.

Архітектура

Храм зведено за типовим проєктом у стилі класицизму. РІСУ описує його форми як «прості та лаконічні»: тут немає ліпного надміру, тільки об’єм, купол і вертикаль дзвіниці.

Нижче — два елементи храму: на фото й у кресленні. Креслення показують форму, а не точні розміри.

Купол на масивному барабані

Основний об’єм завершує масивний барабан з напівсферичним куполом. Для класицизму це головний жест: одна домінанта, без розпорошення на кілька верхів. Купол тут не грає, а стоїть — і цим добре вписується в регулярне, розплановане по лінійці місто.

Двоярусна дзвіниця зі шпилем

Дзвіниця має два яруси й високий шпиль. У корабельному місті такий шпиль мимоволі читається як щогла: тонка вертикаль поруч із важким куполом.

Приділ і водосвятне місце

Пізніші прибудови — Покровський приділ з півдня й місце для водосвяття біля північних дверей — з’явилися вже тоді, коли храм став собором. Первісно, за даними джерел, церква була однопрестольною.

Камінь і матеріал

Джерела називають церкву «кам’яною», як тоді казали про всі муровані храми; конкретний матеріал стін у відкритих описах не уточнено. Зате відома деталь, якої не знайдеш у кресленні: будували її частково не на гроші, а на матеріали, які парафіяни приносили самі.

У такому храмі кожна партія матеріалу — окремий внесок, і стіна стає своєрідним літописом громади, хоч і без підписів. Водосвятне місце біля північних дверей нагадує про ще один предмет, де камінь працює щодня, — кам’яні купелі й чаші. Іншу грецьку церкву степового краю, збудовану в ті самі роки, ми розбирали в статті про Грецьку церкву в Кропивницькому.