Церква Святого Духа в Рогатині: дуб, три зруби й іконостас 1650 року

Є дерев’яні храми, про які кажуть «старий», і є ті, про вік яких сперечаються науковці. Церква Святого Духа в Рогатині — з других: її датування досі пишуть через тире й знак питання.

Коротко

Адреса	м. Рогатин, вул. Роксолани, 10, Івано-Франківська область
Збудовано	офіційна дата — 1598 р. (за написом); інші датування — перша пол. XVII ст.
Тип	тризрубна одноверха дерев’яна церква галицької школи, з прибудованою дзвіницею
Матеріал	гладко обтесані дубові бруси, гонтові дахи
Статус	Список світової спадщини ЮНЕСКО (2013); пам’ятка національного значення
Власник	музей — філія Музею мистецтв Прикарпаття (з 1983 р.)

Історія

За даними karpaty.rocks, церкву (тоді під іншою назвою — св. Юрія) згадують в архівних записах 1481, 1562 і 1567 років. Чи це той самий будинок, що стоїть тепер, — питання. Дату 1598 прочитали на північній стіні нави наприкінці XIX століття, і вона стала офіційною. Проте частина дослідників відносить будівництво до першої половини XVII століття, а в публікації Укрінформу 2017 року науковий співробітник музею Степан Пушкар заявив, що дуб, з якого збудовано церкву, зрізали 1480 року; опублікованого експертного висновку ми не знайшли. Певне одне: храм старший за свій іконостас.

Іконостас з’явився 1650 року — коштом і заходами рогатинського братства. Далі були реставрації: іконостасу — 1885 року (художник Юліан Макаревич), церкви — 1895-го, а в 1980–1982 роках — під керівництвом архітектора Івана Могитича. 6 серпня 1983 року в храмі відкрили музей. У 2013-му церква з дзвіницею увійшла до Списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Хронологія

Цифри в квадратних дужках — номери джерел у списку внизу сторінки. Позначка «за даними …» означає, що факт підтверджено лише одним джерелом. Розділ «Переказують» — перекази й легенди: їх записано в джерелах, але документально не підтверджено.

Рогатин і давні згадки

1. XII ст.

   За Енциклопедією України, Рогатин відомий із літописів від XII ст.; тоді належав до Галицько-Волинського князівства, за даними ЕІУ. ^[11]

2. 1415

   Рогатин, за польського панування, отримав магдебурзьке право, за даними Енциклопедії України. ^[11]

3. 1480

   Науковий співробітник музею Степан Пушкар заявив Укрінформу, що дуб, з якого збудовано церкву, зрізали 1480 року; Оглядач пише про «вік дерева, за словами експертів». Опублікованого експертного висновку не знайдено, тож датування слід подавати як слова Пушкаря. ^{[5, 12]}

4. 1481, 1562, 1567

   За даними karpaty.rocks, у цих роках церкву (тоді під іншою назвою — св. Юрія) згадано в архівних записах; чи йдеться про нинішню споруду, невідомо. ^[15]

5. Початок XVI ст.

   Досьє ЮНЕСКО датує церкву раннім XVI століттям; Радіо Свобода (2009) називає XVI століття. ^{[2, 7]}

6. 1520

   За Енциклопедією України, у Рогатині татари захопили дівчину, відому як Роксолана. Українська традиція називає її Настею Лісовською, але історик Володимир Грабовецький вважає це ім'я письменницьким домислом XIX ст. ^{[5, 11]}

7. 1580-ті

   У Рогатині виник православний братський осередок з правами ставропігії, за даними Енциклопедії України. Прямо Святодухівським його ЕІУ не називає. ^[11]

Церква й братство

1. 1598

   Дата, прочитана на північній стіні нави наприкінці XIX ст. парохом о. Іполитом Дзеровичем; стала офіційною. Радіо Свобода (2009) пише, що церкві «410 років». ^{[1, 6, 12, 14, 15]}

2. 1644–1645

   Енциклопедія України датує зведення церкви цими роками; Вікіпедія наводить також 1648 р. ^{[1, 11]}

3. 1650

   Споруджено п'ятиярусний іконостас коштом і заходами братства. Енциклопедія України дає ширшу дату 1647–1650. ^{[1, 2, 9, 11, 12, 14]}

4. 1656

   За даними Вікіпедії, львівський єпископ Арсеній Желиборський надав диплом братству при церкві. ^[1]

5. 1760

   За даними Вікіпедії, візитатор о. Микола Шадурський склав перший повний опис церкви. ^[1]

Під Австрією

1. 1772

   Після першого поділу Речі Посполитої Рогатин відійшов до Австрії й став повітовим центром, за даними Енциклопедії України. ^[11]

2. 1800

   За даними Вікіпедії, Святодухівська церква стала дочірньою парохією церкви Різдва Пресвятої Богородиці. ^[1]

3. XIX ст.

   За Вікіпедією, до бабинця прибудовано дзвіницю, а над центральним верхом з'явився додатковий восьмерик із сигнатуркою та намет. Travels in Ukraine датує дзвіницю XVII ст. — розбіжність. ^{[1, 14]}

4. 1885

   Львівський художник Юліан Макаревич реставрував іконостас; потім його показували на археологічно-етнографічній виставці у Львові. ^{[1, 14]}

5. 1895

   За даними Вікіпедії, реставрація храму під керівництвом львівського архітектора М. Ковальчука за 2 000 злотих, виділених Галицьким сеймом. ^[1]

6. Початок XX ст.

   За даними Вікіпедії, під час ремонту даху змінено форму маківки нави й дах над вівтарем. ^[1]

Міжвоєнний і радянський час

1. 1941

   За даними Вікіпедії, ремонтні роботи на гонтовому даху (повторені вже по війні). ^[1]

2. 1963

   За даними Вікіпедії, церкву внесено до Державного реєстру пам'яток архітектури національного значення (постанова РМ УРСР № 970 від 24.08.1963, охоронний номер 243). ^[1]

3. 1980–1982

   За даними Вікіпедії, ґрунтовна реставрація за проєктом і під керівництвом архітектора Івана Могитича. ^[1]

4. 6 серпня 1983

   У храмі відкрито відділ (нині філіал) Івано-Франківського художнього музею. ^{[1, 15]}

5. Близько 1986

   Ікону «Ангел Господства» вивезли з церкви на реставрацію «40 років тому» (Укрінформ, 2026); рік — оцінка. ^[10]

Незалежна Україна

1. 1999

   За даними Вікіпедії, замінено гонтове покриття церкви та дзвіниці. ^[1]

2. 2004

   За даними Вікіпедії, церква-музей увійшла до Музейного комплексу міста Рогатина (разом із художньо-краєзнавчим музеєм і садибою Миколи Угрина-Безгрішного). ^[1]

3. 2006

   За даними Вікіпедії, Управління туризму і культури Івано-Франківської ОДА та Львівська філія Національного науково-дослідного реставраційного центру розробили триетапний проєкт збереження церкви; обстеження виявили двох жуків-деревогризів. ^[1]

4. 2007

   За даними Вікіпедії, відреставровано намісні ікони іконостаса 1650 р.: «Христос Пантократор», «Богородиця Одигітрія», «Старозавітна Трійця». ^[1]

5. 2008

   Міністерство архітектури та містобудування виділило 500 тис. грн; замінено гонтове покриття, окрім куполів, і відтворено різьблення вікон. З 27 жовтня до 17 грудня роботи виконав кооператив «Зодчий» з Коломиї. ^{[1, 6]}

6. Літо 2009

   Церкву включено до переліку восьми пам'яток дерев'яної сакральної архітектури, запропонованих до Списку світової спадщини. ^{[1, 7]}

7. 29 вересня 2009

   НБУ ввів в обіг пам'ятну срібну монету «Церква Святого Духа в Рогатині» (10 грн, тираж 10 000; автор Володимир Дем'яненко). ^{[1, 16, 17]}

8. 21 червня 2013

   37-ма сесія Комітету світової спадщини (Камбоджа) внесла церкву до Списку ЮНЕСКО у складі об'єкта «Дерев'яні церкви Карпатського регіону в Польщі та Україні» (16 церков; критерії iii і iv). Церква — одна з трьох, збережених як музеї (поряд з Радружем і Дрогобичем). ^{[1, 2, 3]}

Війна та відновлення

1. 2022

   З коштів на пам'ятки національного значення (близько 1,5 млн грн на область) у Рогатині освоєно приблизно 1 млн грн на заміну гонтового покриття; обговорювали реставрацію іконостаса. ^[8]

2. 2022–2023

   За даними Суспільного, через воєнний стан іконостас демонтовано. ^[9]

3. 1 жовтня 2023

   За даними Суспільного, 11 ікон (4 з цокольного ряду, 7 святкового) передано до Львівської філії реставраційного центру; іконостас налічує близько 60 образів, тож ікони відправляють партіями. ^[9]

4. 21 травня 2026

   До Міжнародного дня музеїв у церкві відкрито виставку «Ангел Господства. Повернення додому»: відреставровану ікону повертають до церкви; реставрував Валерій Твердохліб, кошти дала родина Гармаш. ^[10]

Втрачене й відтворене

Архітектура

Церкву складено з трьох зрубів: квадратний центральний, п’ятигранний вівтар і видовжений бабинець. Центральний зруб — квадратний, вівтар п’ятистінний, бабинець подовжений. Зруби різної висоти об’єднує піддашшя. Вхід — у південній стіні, що для інших регіонів рідкість.

Нижче — два елементи храму: на фото й у кресленні. Креслення показують форму, а не точні розміри.

Верх із сигнатуркою

Центральний зруб — найвищий, його завершує невелика сигнатурка під шатром. Нинішній вигляд верху пізніший за саму церкву: за даними дослідників, на початку XX століття під час ремонту даху змінили завершення нави й дах над вівтарем.

Іконостас 1650 року

П’ять ярусів: предели, намісний, празниковий, апостольський і пророчий. Різьблення срібне, золочене й багатобарвне. Дослідники пов’язують розпис зі львівською малярською школою пізнього ренесансу, імена іконописців невідомі. На дияконських дверях — архангел Михаїл і Мелхиседек. Як читати ряди, ми пояснюємо в статті «Ряди іконостаса».

Дзвіниця

Квадратна в плані, триярусна, під шатровим дахом, примикає до західної стіни бабинця. За Вікіпедією, дзвіницю прибудовано до бабинця в XIX столітті; туристичний портал Travels in Ukraine датує її XVII століттям. Гонт на церкві й дзвіниці міняли 1999 року.

Дерево й камінь

Головний матеріал — дуб. Бруси гладко обтесані, з’єднання — без цвяхів, на дерев’яних кілках, де це потрібно.

Камінь тут не на виду, але без нього не обійшлося. Церква стоїть на насипному пагорбі над Гнилою Липою, і ми не знайшли в перевірених джерелах відомостей про підмурівку дзвіниці. Так дерев’яна будівля тримається за кам’яну основу. До об’єкта світової спадщини входять старий цвинтар і традиційна дерев’яна огорожа з гонтовою брамою (досьє ЮНЕСКО).

Іконостас Рогатина — дерев’яний, але сама його логіка рядів переходить і в камінь. Про те, як це працює, — у статті «Український іконостас» і в розділі іконостаси.

Чи знали ви

Переказують

Постаті

• Іполит Дзерович — парох церкви наприкінці XIX ст.; прочитав напис 1598 р.
• Арсеній Желиборський — львівський єпископ; 1656 р. надав диплом братству (за Вікіпедією).
• Микола Шадурський — візитатор, автор першого повного опису церкви 1760 р.
• Юліан Макаревич — львівський художник, реставрував іконостас 1885 р.
• М. Ковальчук — львівський архітектор, керував реставрацією 1895 р.
• Іван Могитич — архітектор реставрації 1980–1982 рр.
• Гаврило Лісовський — за переказом, батько Роксолани.
• Роксолана (Настя Лісовська) — за Енциклопедією, захоплена татарами 1520 р.; постать історична, окремі деталі — переказ.
• Володимир Вуйцик — львівський дослідник, який, за даними karpaty.rocks, запропонував 1598 р. як рік заснування.
• Степан Пушкар — науковий співробітник музею; наводить датування дуба 1480 р.
• Тетяна Петрів — завідувачка Рогатинського музейного комплексу; ініціаторка повернення ікони «Ангел Господства».
• Валерій Твердохліб — реставратор «Ангела Господства».
• Оксана Войтович, Анастасія Боднар — реставраторки ікон «Одигітрія» і «Христос Пантократор» (2023).
• Тарас Откович — керівник Львівської філії реставраційного центру (Суспільне 2023; Вікіпедія подає для 2006 р. ім’я Мирослав — розбіжність).
• Володимир Дем’яненко — автор пам’ятної монети 2009 р.
• Микола Угрин-Безгрішний — громадський діяч; його садиба входить до Музейного комплексу.

Як цитувати