Успенська церква у Львові: ренесанс, який говорить по-українськи

На Руській вулиці Львова італійські архітектори будували для українського братства. Мова ордерів у них була римська, а план храму — свій, тричастинний, як у дерев’яної церкви.

Коротко

Історія

Храм на цьому місці стояв ще за княжої доби і кілька разів горів. У 1547 році тут збудували нову церкву; значну частину коштів дав молдавський господар Олександр Лопушнян з дружиною Роксандою. Звідси назва, що пережила будівлю, — Волоська. Пожежа 1571 року знищила і цей храм.

Відбудову взяло на себе Львівське Успенське братство — те саме, що тримало школу й друкарню. Першою, ще до церкви, піднялася вежа-дзвіниця: у 1572–1578 роках її звели на кошти купця грецького походження Костянтина Корнякта. Сам храм закладено в 1591 році. Проєкт склав Павло Римлянин, будували Войцех Капінос і Амвросій Прихильний; завершили церкву 1629 року, хоча частина джерел доводить будівництво до 1631-го. Підтримували його й молдавські господарі з роду Могил. Син одного з них, Петро Могила, згодом став київським митрополитом; на зовнішній стіні церкви — пам’ятна дошка йому.

Перший іконостас 1630 року написав Федір Сенькович, але його знищила пожежа. Новий, 1637–1638 років, — роботи Миколи Петрахновича; згодом його перенесли до церкви у Великих Грибовичах. Нинішній іконостас належить ХІХ століттю. У 1926–1927 роках у вікна вставили вітражі Петра Холодного.

Хронологія

Цифри в квадратних дужках — номери джерел у списку внизу сторінки. Позначка «за даними …» означає, що факт підтверджено лише одним джерелом. Розділ «Переказують» — перекази й легенди: їх записано в джерелах, але документально не підтверджено.

Епоха I. Попередниці на Руській вулиці

1. До 1340

   На місці нинішнього ансамблю стояла перша Успенська церква, імовірно ще княжої доби; англомовна Вікіпедія називає її церквою Трьох Святих. ^{[1, 2]}

2. 1340

   Першу церкву знищено під час нападу на Львів. Каплицю Трьох Святителів пізніше назвали іменем церкви, зруйнованої 1340 року. ^[2]

3. 1421

   Перша писемна згадка про муровану Успенську церкву. За даними Української Вікіпедії.

4. XV ст.

   При церкві склалося православне братство; Енциклопедія України називає найдавнішу згадку про нього 1463 роком. ^[7]

5. 1527

   Пожежа знищила муровану церкву 1421 року. За даними Української Вікіпедії.

6. 1547

   Архітектор Петро Італієць (з Лугано) почав зводити нову церкву. Значну частину коштів дали молдавський господар Олександр Лопушняну (Лопушанин) з дружиною Роксаною; відтоді церкву називають Волоською. Англомовна Вікіпедія подає 1547–1549 рр., українські джерела — 1547–1559. ^{[1, 2, 12]}

7. 1564–1570

   Братство почало зводити першу дзвіницю: за краєзнавчим текстом — з 1564 р., в англомовній Вікіпедії — з 1568 р.; після будівничого Феліче (Фелікса) працю продовжив Петро Красовський. 1570 року вежа завалилася. ^{[1, 10]}

8. 1571

   Велика пожежа знищила церкву, збудовану Петром Італійцем. ^{[1, 2, 11]}

Епоха II. Братство і нова будова

1. 1572–1578

   На кошти купця Костянтина Корнякта Петро Барбон (Пьєтро ді Барбоне) з Павлом Римлянином звели вежу-дзвіницю. Спершу вона мала три яруси. ^{[2, 3, 9, 11, 12]}

2. 3 січня 1584

   Латинський архієпископ Ян Димітр Соліковський зі своїми прихильниками вдерся до храму, виставив парафіян і запечатав його, щоб змусити братство святкувати за григоріанським календарем. За даними Української Вікіпедії.

3. 1578–1590

   Зведено каплицю Трьох Святителів (англомовна Вікіпедія подає 1574–1591). Автором називають або Петра Красовського, або Андрія Підлісного. ^{[1, 2, 8, 18]}

4. 1586

   Антіохійський патріарх Йоаким у січні підтвердив статут братства; 8 жовтня відкрито братську школу — першу братську школу в Україні. ^[7]

5. 1589

   Константинопольський патріарх Єремія II підтвердив статут і надав братству статус ставропігії. Цього ж року у Львові помер Петро Барбон. За даними Енциклопедії України щодо Барбона. ^{[3, 7, 14]}

6. 1591

   Каплицю Трьох Святителів освячено; одразу після цього братство почало будувати нову церкву за проєктом Павла Римлянина. ^{[2, 12]}

7. 1597–1598

   До Павла Римлянина долучився зять Войцех Капінос (1597), а наступного року — Амвросій Прихильний. ^[4]

8. 17 квітня 1598

   Король Сигізмунд III Ваза видав молдавському господарю Єремії Могилі привілей, що усував перешкоди для фінансування будівництва. За даними Української Вікіпедії.

9. 1599–1606

   Єремія Могила надіслав на будівництво понад 6000 злотих; пізніше допомагали його брат Симеон, дружина Єлизавета, син Костянтин, а в завершальний період — Мирон Бернавський. За даними Української Вікіпедії.

10. 1600-ті

    Посеред будівництва братство вирішило замінити цеглу на тесаний камінь. За даними Української Вікіпедії.

11. 1603

    Помер Костянтин Корнякт (народився близько 1517). ^{[6, 16]}

12. 1616–1638

    Створення іконостаса: 1630 р. його писав Федір Сенькович (іконостас згорів), 1638 р. Микола Петрахнович виконав новий. ^{[2, 15, 17]}

13. 1629

    Будівництво церкви завершено (ЕСУ та частина джерел доводять його до 1631 р.). ^{[1, 2, 8, 18]}

14. 26 січня 1631

    Храм освятив львівський владика Єремія Тисаровський за участі київського архімандрита Петра Могили. За даними Української Вікіпедії. ^[13]

Епоха III. Бароковий і пізньобароковий час

1. 1671

   Каплиця горіла; відбудована коштом грека Олексія (Олександра) Балабана, про що свідчить грецький напис над порталом. ^{[8, 12]}

2. 1672

   За даними Via Regia, вежу пошкодила пожежа під час турецької облоги. ^[9]

3. 1695

   Вежу пошкоджено (Енциклопедія України — облога, англомовна Вікіпедія та документ ЮНЕСКО — пожежа); Петро Бебер надбудував четвертий ярус, барокову баню й чотири обеліски, довівши висоту до близько 66 м. ^{[1, 2, 12, 18]}

4. 1708 або 1709

   Братство прийняло унію з Римом (у джерелах — 1708 р. та 5 квітня 1709 р.). ^{[7, 14]}

5. 1767

   Іконостас 1630–1638 рр. продали церкві у Великих Грибовичах біля Львова; ікони страсного циклу лишилися в Успенській церкві. ^[17]

6. 1779–1796

   Пожежа 1779 р. пошкодила церкву; відбудована 1796 р., змінилися дах і центральна баня. За даними Української Вікіпедії. ^[13]

Епоха IV. Австрійська й міжвоєнна доби

1. 1788

   Австрійська влада ліквідувала братство; того ж року воно відновилося як Ставропігійський інститут. ^{[7, 14]}

2. 1830-ті

   Юліан Величковський першим виголосив в Успенській церкві проповідь українською мовою. За даними Української Вікіпедії. ^[13]

3. 1832–близько 1944

   Парафія належала до Греко-католицької церкви; перелік парохів і сотрудників подано в Українській Вікіпедії за «Шематизмом» Д. Блажейовського. За даними Української Вікіпедії.

4. 1847

   Каплицю з'єднали з церквою дверима. За даними Lviv.travel. ^[12]

5. XIX ст.

   Старий іконостас замінили новим, роботи Мартина Яблонського. ^[2]

6. 1926–1927

   Петро Холодний-старший оздобив вікна вітражами. ^{[2, 12]}

7. 1939

   Припинили роботу друкарня і школа Ставропігійського інституту. ^{[7, 14]}

Епоха V. Відродження та сучасність

1. 1965–1973

   Ремонтно-реставраційні роботи в церкві. За даними Української Вікіпедії. ^[13]

2. 29 листопада 1989

   За рішенням громади парафія перейшла до юрисдикції УАПЦ. За даними Української Вікіпедії. ^[13]

3. 9 грудня 1989

   На з'їзді в Києві ухвалено створити у Львові Всеукраїнське церковне братство св. Андрія Первозваного; осередок братства діє при Успенській церкві. ^[14]

4. 1991

   У березні вийшов перший номер газети братства «Успенська вежа»; 21 червня міськвиконком затвердив статут братства. За даними статті про Львівське ставропігійне братство. ^[14]

5. 5 грудня 1998

   Історичний центр Львова внесено до Списку світової спадщини ЮНЕСКО; ансамбль Успенської церкви названо в поданні на внесення. ^{[18, 19]}

6. 2006–2012

   При парафії виник хор «Оранта» (2006), недільна школа «Християнська надія» (2008) й дитячий хор (2012). Нині парафія належить до Львівської єпархії ПЦУ. ^{[1, 13]}

Втрачене й відтворене

Архітектура

Церква — тринефна, з напівкруглою апсидою зі сходу і невеликим нартексом із хорами із заходу. Зовні вона стримана й масивна: стіни членують тосканські пілястри, між ними — глухі арки з широкими вікнами. Завершують об’єм три бані з ліхтарями. Усередині високі колони відкривають світлий і урочистий простір.

Нижче — два елементи храму: на фото й у кресленні. Креслення показують форму, а не точні розміри.

Вежа Корнякта

Вежа квадратна в плані. Спершу вона мала три яруси, кожен розчленований пілястрами з арочним завершенням. У 1695 році її пошкодили — за одними даними, пожежа, за іншими — облога. Петро Бебер надбудував четвертий ярус і поставив барокову баню з чотирма обелісками. Висота стала близько 66 метрів, і вежа піднялася над церквою та всією навколишньою забудовою.

Південний фасад із доричним фризом

Під карнизом іде доричний фриз. У його метопах — різьблені розети і барельєфи на біблійні та євангельські теми: кам’яна книга, яку читають знизу. Обрамлення південного входу оброблене діамантовим рустом, що чергується з розетами у вигляді розкритої квітки.

Каплиця Трьох Святителів

Каплиця примикає до вежі з боку внутрішнього двору. Освячена 1591 року, вона в ренесансних формах повторює композицію українського трибанного храму. Її портал з білого вапняку прикрашають виноградне гроно, рослинний орнамент, коринфські капітелі, маскарони левів — його вважають одним із архітектурних шедеврів Львова.

Камінь і матеріал

Ансамбль мурований, із кам’яними склепіннями й арками; найтонша робота припала на різьблення — портали, капітелі, рельєфи метоп. Портал каплиці первісно був білим вапняком; його нинішній темний колір дослідники пов’язують із покриттям свинцевими білилами. Камінь пам’ятає не лише різець, а й усе, чим його колись «підновили».

Пілястра, капітель і фриз тут працюють як граматика: один і той самий порядок повторюється на всіх фасадах. Ця мова досі жива — про неї наш розділ колони, пілястри й капітелі, а про кам’яний рельєф — скульптура. Інший львівський храм, де камінь поєднує кілька епох, — собор святого Юра.

Чи знали ви

Переказують

Постаті

• Олександр Лопушняну (Лопушанин) і Роксана — молдавський господар з дружиною, кошти на церкву з 1547 р.; від них назва «Волоська».
• Петро Італієць (з Лугано) — архітектор церкви XVI ст.
• Костянтин Корнякт (бл. 1517–1603) — грецький купець, ктитор вежі й каплиці; про рік вступу до братства джерела розходяться (1569 або 1589).
• Петро Барбон (Пьєтро ді Барбоне, †1589) — архітектор вежі.
• Павло Римлянин — автор проєкту й керівник будівництва церкви з 1591 р.; за даними Української Вікіпедії, помер 1618 р.
• Войцех Капінос (†бл. 1610) — зять Павла Римлянина, будівничий з 1597 р.
• Амвросій Прихильний (†1641) — будівничий; за Українською Вікіпедією, долучився 1598 р.
• Петро Красовський — у частині джерел автор каплиці (в інших — Андрій Підлісний).
• Єремія, Симеон і Петро Могили — молдавські господарі-жертводавці та київський митрополит Петро Могила, присутній на освяченні 1631 р.; на зовнішній стіні — пам’ятна дошка йому.
• Ян Димітр Соліковський — латинський архієпископ, що 1584 р. запечатав храм.
• Федір Сенькович і Микола Петрахнович — автори іконостаса 1630 і 1638 рр.
• Костянтин і Яків Кульчицькі — львівські різьбарі, автори кам’яного різьблення.
• Олексій Балабан — грек, що 1671 р. коштом відбудував каплицю.
• Петро Бебер — архітектор, що надбудував четвертий ярус вежі наприкінці XVII ст.
• Мартин Яблонський — автор іконостаса XIX ст.
• Петро Холодний-старший — автор вітражів 1926–1927 рр.
• Юліян Величковський — виголосив першу проповідь українською в 1830-х роках.

Як цитувати