Собор святого Юра у Львові: рококо на кам'яній терасі

Собор святого Юра видно з багатьох точок старого Львова: він стоїть на горі, на терасі, а над його порталом вершник уже двісті з лишком років б’є списом змія.

Коротко

Історія

На Святоюрській горі храм стояв задовго до нинішнього. За переказом, наприкінці XIII століття тут був дерев’яний монастир; від середини XIV століття — мурована церква. З тих часів у дзвіниці зберігається дзвін 1341 року, який вважають найстарішим в Україні.

1744 року стару церкву розібрали й почали зводити нову за проєктом Бернарда Меретина. Будівництво ініціював митрополит Атанасій Шептицький, а завершували його за митрополита Лева Шептицького. Після смерті Меретина 1759 року до 1764-го роботи вів Фесінгер — джерела називають Себастьяна або Клеменса Фесінгера; оздоблення тривало до 1772 року. Поряд постали митрополичий палац, огорожа з двома брамами, корпуси капітулу.

Катедрою єпископів церква стала 1539 року, а після відновлення Галицької митрополії собор став архикатедральним (за різними джерелами — 1808 або 1817 р.). 1946 року, після ліквідації УГКЦ радянською владою, його передали православним; 1990 року повернули греко-католикам. У крипті поховані митрополит Андрей Шептицький, патріарх Йосиф Сліпий та інші ієрархи Церкви.

Хронологія

Цифри в квадратних дужках — номери джерел у списку внизу сторінки. Позначка «за даними …» означає, що факт підтверджено лише одним джерелом. Розділ «Переказують» — перекази й легенди: їх записано в джерелах, але документально не підтверджено.

Гора і давні церкви

1. Близько 1280

   На Святоюрській горі стояли дерев'яна церква св. Юра й оборонний монастир. За церковною традицією, їх заклав князь Лев Данилович; документально фундатора не встановлено. ^{[1, 4, 8]}

   

2. 1340

   Король Казимир III, захопивши Львів, знищив дерев'яну церкву й монастир. ^{[4, 8]}

3. 1341

   Для церкви св. Юрія відлито дзвін; напис датує його 6849 р. від створення світу й згадує князя Дмитрія та ігумена Євтимія. Дзвін і нині на дзвіниці собору; РІСУ подає також дату 1349. ^{[6, 7, 29, 30, 31]}

4. 1363

   На місці дерев'яної почали зводити муровану церкву. Архітектора джерела називають Дорінгом або Доре; завершення датують 1437 р. ЕУ описує храм як базиліку візантійського типу. ^{[1, 2, 4, 6]}

   

5. 1539

   Церква стала катедрою галицько-львівських єпископів; єпархію очолив ігумен монастиря Макарій Тучапський. ^{[4, 7]}

6. 1663

   У Теребовлі перед Великоднем почала плакати ікона Богородиці; це засвідчено в міській судовій книзі. ^{[6, 25]}

7. 1673 або 1674

   Єпископ Йосиф Шумлянський переніс Теребовлянську ікону до катедри св. Юра (1673 — за мапою УГКЦ, 1674 — за Р. Косів і англомовною Вікіпедією). ^{[4, 8, 25]}

8. 1700

   У липні Шумлянський проголосив у старому соборі акт єднання Львівської єпархії з Римським престолом. Того ж року для Теребовлянської ікони збудовано каплицю Покрови. ^{[4, 8]}

Новий собор

1. 1744

   Стару церкву розібрали й розпочали будівництво нового собору за проєктом Бернарда Меретина. Ініціатором був митрополит Атанасій Шептицький. Англомовна Вікіпедія датує початок робіт 1746 р. ^{[1, 2, 8, 29]}

   

   

2. 1746

   Помер Атанасій Шептицький; будівництво продовжили за єпископа Лева Шептицького. За даними РІСУ, на нього призначили 116 820 злотих. ^{[6, 8]}

3. 1759

   3 або 4 січня помер Меретин. Будову продовжив Фесінґер: за ВУЕ — Себастьян, за «То є Львів» — Клеменс Ксаверій (Себастьян, за цим джерелом, працював над інтер'єром). ^{[1, 7, 9]}

4. 1759

   Йоган Георг Пінзель створив кінну групу «Юрій Змієборець» на аттику головного фасаду; йому належать і статуї святих Афанасія та Лева обабіч порталу. ^{[1, 3]}

5. 1761–1762

   Збудовано митрополичі палати за проєктом Клеменса Фесінґера (мапа УГКЦ датує їх 1760–1762 рр.). ^{[1, 3, 4]}

   

6. 1759–1764

   Завершено основне будівництво. Дату закінчення джерела подають по-різному: 1759 (ЕУ), 1760 (мапа УГКЦ), 1761 (Lviv Interactive), 1762 (НВ), 1764 (ВУЕ, «То є Львів»). ^{[1, 2, 3, 4, 7, 29]}

   

7. 1770–1781

   Юрій Радивилівський (1770–1771) і Лука Долинський (1778–1781) писали ікони для собору. Оздоблення тривало до 1772 р. за ВУЕ, до 1780 р. за мапою УГКЦ, до 1790 р. за ЕУ. ^{[1, 2, 3, 4]}

Осідок митрополитів

1. 1808 або 1817

   Після відновлення Галицької митрополії собор став архикатедральним: 1808 р. — за мапою УГКЦ, 1817 р. — за ВУЕ та ЕУ. З 1808 р. у крипті почали ховати митрополитів. ^{[1, 2, 4, 7]}

2. 1826

   Франц Ксаверій Моцарт, син композитора, виконав у соборі «Реквієм» свого батька; про це нагадує табличка на стіні собору. ^{[6, 20]}

3. 1828–1829

   Зведено муровану дзвіницю на розі будинку капітули (за мапою УГКЦ — архітектор Гайек); 1865 р. її реконструювали. ^{[1, 4]}

4. 1836

   14 жовтня, у день Теребовлянської ікони, Маркіян Шашкевич виголосив у соборі проповідь українською мовою. ^{[4, 18]}

5. 1850–1911

   Собор кілька разів ремонтували й реставрували (1850, 1866, 1905–1911; наступна реставрація — 1933 р.). Розписи інтер'єру 1876 р., за Lviv Interactive, виконав Е.-Р. Фабіянський. ^{[3, 4]}

   

   

6. 1900

   Андрей Шептицький став митрополитом Галицьким і архієпископом Львівським; собор був його кафедрою до 1944 р. ^{[12, 26]}

   

7. 1914

   19 вересня російська військова влада заарештувала митрополита Шептицького. За даними ZAXID.NET, тоді ж зникла таблиця на честь Шашкевича, встановлена на соборі 1911 р. ^{[18, 26]}

8. 1939

   Останки, які Ярослав Пастернак знайшов у Галичі й ототожнив із князем Ярославом Осмомислом, сховали в крипті собору (за РІСУ — 31 серпня). Рік знахідки джерела подають як 1937 або 1939. ^{[6, 7, 28]}

9. 1944

   1 листопада помер Андрей Шептицький; його поховали в крипті собору. ^{[12, 26]}

   

Заборона

1. 1945

   11 квітня (у ніч на 12 квітня) НКВС оточив Святоюрську гору; заарештовано митрополита Йосифа Сліпого та інших єпископів УГКЦ. ^{[10, 11, 13]}

2. 1946

   8–10 березня в соборі відбувся Львівський собор (псевдособор), організований під наглядом НКДБ без участі греко-католицьких єпископів. До списку внесли 216 священників і 19 мирян; ухвалено скасувати Берестейську унію. ^{[10, 11]}

3. 1946

   10 березня на паперті собору митрополит Іоанн вручив учасникам ікону Богородиці з Києво-Печерської лаври. Собор перейшов до Російської православної церкви. ^{[1, 4, 10]}

4. 1948

   20 вересня у Львові вбито о. Гавриїла Костельника, який головував на псевдособорі; обставини вбивства не з'ясовано. ^{[10, 11]}

Повернення

1. 1989

   17 вересня вулицями Львова пройшов багатотисячний похід до собору св. Юра з вимогою легалізувати УГКЦ; на подвір'я собору учасники не заходили. ^{[5, 15]}

2. 1990

   19 серпня собор повернули УГКЦ; першу греко-католицьку Літургію в ньому відслужив Володимир Стернюк. За англомовною Вікіпедією, 12 серпня собор зайняли активісти Руху, а 14 серпня обласна рада визнала право УГКЦ. ^{[4, 5, 8, 27]}

   

3. 1991

   30 березня до Львова з Риму прибув Глава УГКЦ кардинал Мирослав Іван Любачівський (мапа УГКЦ подає квітень). Восени почалися дослідження крипти. ^{[4, 5, 6]}

4. 1992

   29 серпня Патріарха Йосифа Сліпого, згідно з його заповітом, перепоховали в крипті собору. ^{[4, 13]}

5. 1996

   Собор реставровано до 400-ліття Берестейської унії. ^{[4, 8]}

6. 1998

   Ансамбль собору як частину історичного центру Львова внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. ^{[6, 24]}

7. 2001

   У червні, під час візиту в Україну, Папа Іван Павло II зупинявся в митрополичих палатах собору. За мапою УГКЦ, він помолився перед Теребовлянською іконою й увінчав її коронами. ^{[4, 32, 33]}

8. 2005

   21 серпня осідок Глави УГКЦ перенесено зі Львова до Києва; собор залишився архикатедрою Львівської архієпархії. ^{[4, 8]}

9. 2015

   29 липня на площі перед собором відкрито пам'ятник митрополиту Андрею Шептицькому. ^[19]

10. 2021

    11 жовтня розпочато реставрацію ансамблю: дворів, дзвіниці, митрополичих палат (близько 15 млн грн з обласного бюджету). За даними «Фокусу», у листопаді 2023 р. оголошено тендер на продовження робіт. ^{[21, 22]}

11. 2023

    У вересні історичний центр Львова, разом з ансамблем собору, внесено до Списку всесвітньої спадщини під загрозою через війну. ^{[23, 24]}

12. 2025

    У березні Нижні митрополичі сади (2,3 га на схилі за собором) повернуто у власність Церкви; на їх ревіталізацію виділено грант програми Interreg NEXT Польща — Україна. ^{[16, 17]}

Втрачене й відтворене

Архітектура

Собор має хрещатий план: три нави, чотири стовпи, центральна баня на світловому барабані; середня нава й трансепт підвищені. Стіни розчленовано пілястрами, над ними — карниз. Але головне в цій архітектурі — не план, а постановка: храм піднято на високу терасу, і до нього треба підійматися.

Креслення показують форму, а не точні розміри.

Портал і атик: скульптура як вершина фасаду

Головний вхід обрамлюють два пілони, з’єднані аркою. На них — фігури святих Афанасія і Лева роботи Пінзеля; святих обрано як тезоіменитих покровителів митрополитів-фундаторів Атанасія і Лева Шептицьких. Над входом балкон, вище — пірамідальний атик, який вінчає кінна група «Юрій Змієборець» (1759). Фасад закінчується не хрестом чи банею, а рухом.

Тераса й двобічні сходи

Терасу утворили, вирівнявши природну скельну площадку гори. Перед головним входом до неї ведуть двобічні сходи з ажурною балюстрадою рококо, вазами й фігурами крилатих геніїв. Сходи тут — частина фасаду: людина, підіймаючись, бачить собор то зліва, то справа, і лише нагорі — фронтально.

Кам’яні ліхтарі й балюстради

Над ліхтарями, ажурними балюстрадами й атиками працювали кілька майстрів: джерела називають Петра Білостоцького й Онуфрія Стефанського, а також Михайла Філевича й Себастьяна Стажевського. Це дрібний пластичний шар, який на сонці робить важку муровану масу легшою.

Камінь і матеріал

Собор мурований; за переказом і даними дослідників, його попередник XIV–XV століть також був кам’яним. Камінь тут працює на трьох рівнях: скельна основа гори, що стала терасою; сходи з балюстрадою, якими до храму підіймаються; і різьблений декор — ліхтарі, атики, скульптура фасаду. Матеріал конкретних виробів джерела здебільшого не уточнюють, тож детальніше — після огляду на місці.

Усередині — різьблений іконостас; намісні ікони, образи пророків і празники для нього писав Лука Долинський. Як читати ряди іконостаса, ми пояснюємо в статті «Ряди іконостаса», а про пілястри й капітелі в камені — на сторінці напряму «Колони, пілястри, капітелі».

Чи знали ви

Переказують

Постаті

• Лев Данилович — князь; за традицією, фундатор першої церкви й монастиря.
• Макарій Тучапський — ігумен, з 1539 р. перший єпископ відновленої єпархії з катедрою при церкві св. Юра.
• Йосиф Шумлянський — єпископ; переніс Теребовлянську ікону (1673/1674), 1700 р. проголосив унію.
• Атанасій Шептицький — митрополит, ініціатор нового собору (†1746).
• Лев Шептицький — єпископ Львівський з 1749 р. (митрополит з 1778 р.), за якого завершено будівництво.
• Бернард Меретин — автор проєкту, королівський архітектор (†1759).
• Себастьян і Клеменс Ксаверій Фесінґери — продовжували будову після Меретина; палати, вівтар, сад.
• Йоган Георг Пінзель — скульптор фасаду (кінна група «Юрій Змієборець», св. Афанасій і Лев).
• Юрій Радивилівський, Лука Долинський — іконописці собору.
• Михайло Філевич, С. Стажевський — різьбярі іконостаса й кам’яного декору.
• Бартоломей Зіморович — хроніст, автор «Потрійного Львова», що записав перекази про гору.
• Маркіян Шашкевич — 1836 р. виголосив у соборі проповідь українською мовою.
• Андрей Шептицький — митрополит (1900–1944), похований у крипті.
• Йосиф Сліпий — митрополит, згодом Патріарх; заарештований 1945 р., перепохований у крипті 1992 р.
• Гавриїл Костельник — голова Ініціативної групи й головуючий на псевдособорі 1946 р.
• Володимир Стернюк, Мирослав Іван Любачівський — ієрархи, що повернули собор до богослужінь УГКЦ; поховані в крипті.

Як цитувати