Богоявленський собор в Острозі: храм, чия північна стіна була фортецею

Північна стіна цього храму завтовшки близько 2,8 метра й має бійниці для дрібної артилерії: колись вона одночасно була стіною церкви і стіною фортеці, і тільки вона пережила XIX століття.

Коротко

Адреса	м. Острог, вул. Академічна, 5; Замкова гора, Рівненська область
Збудовано	перша чверть XVI ст.; дата 1521 на обрамленнях бійниць
Фундатор	імовірно князь Костянтин Іванович Острозький
Перебудова	1880-ті рр.; освячення 1891 р.
Тип	хрестовокупольний, тринавовий, чотиристовпний, п’ятибанний, три апсиди
Статус	пам’ятка архітектури національного значення; Державний історико-культурний заповідник м. Острога

Історія простими словами

Коротка розповідь на 5 хвилин. Повна хронологія з усіма датами, суперечками і джерелами — нижче, у розділі «Хронологія».

Храм у замку (до початку XVI століття)

Богоявленський собор — найвища будівля Замкової гори. Його силует є на гербі Острога. З 1386 року місто належало князям Острозьким, і ті збудували тут замок та церкву Богоявлення.

Коли саме постав мурований храм, дослідники сперечаються вже понад сто років. Версії розходяться від кінця XIV до першої чверті XVI століття. Церковний історик І. Стебельський уважав, що церкву збудував князь Василь Федорович, прозваний Красним, у першій половині XV століття. Цю думку підтримали кілька дослідників. Більшість істориків нині називає фундатором Костянтина Івановича Острозького й пов’язує будівництво з перемогою під Оршею 1514 року.

Церква-фортеця (1520-ті)

Головна дата на самій будівлі — 1521 рік. Він викарбуваний на кам’яних обрамленнях бійниць північної стіни. На стіні читали й інші дати: 1321, 1523, 1621, але їх прочитання сумнівне. Є й чотири плити з написом «1521 року» слов’янською, латинською, грецькою та вірменською мовами.

Тоді Костянтин Острозький з’єднав церкву з оборонними мурами Замкової гори. Північну стіну потовщили, а в ній зробили два ряди бійниць — для дрібної артилерії та ручної зброї. Угорі влаштували уступ із мерлонами, зубцями. Так храм став частиною фортеці.

Усипальниця князів (XVI–XVII століття)

Собор був кафедральним і родовою усипальницею Острозьких. Наприкінці XVI — на початку XVII століття протоієреєм тут служив Дем’ян Наливайко, діяч Острозької академії і духівник князя Василя-Костянтина. Князі мали окремий вхід з південного боку. При храмі діяла бібліотека, а співали тут за «острозьким наспівом».

Тут, за деякими джерелами, поховали Гальшку Острозьку (померла 1582), князя Олександра (помер 1604) і його батька Василя-Костянтина (помер 1608). Є також припущення, що тут лежить і Василь Красний.

Повстання й довге мовчання (1636–1857)

1636 року, на Великодній понеділок, біля стін собору спалахнуло повстання православних острозьких міщан. Вони повстали проти католицького оточення княгині Анни-Алоїзи Ходкевич, останньої представниці роду. За переказом, приводом стало те, що княгиня проїхала каретою по пасхальних кошиках. Повстання придушили, а храм закрили для богослужінь. За Енциклопедією України, храм піддали анафемі. За переказом, її наклали єзуїти — і на стіни, і на того, хто відновить у ньому службу.

Майже два з половиною століття собор стояв порожнім і руйнувався. Під час війни Богдана Хмельницького, 1648 року, його сильно пошкодили. Джерела розходяться: одні кажуть, що він згорів, інші — що блискавка спалила покрівлю й обвалилися купола. 1690 року храм уже описували як руїну. Руїни малювали художники: від 1796 до 1857 року.

Відбудова 1880-х (1883–1912)

Відродження почалося в 1880-х роках. За клопотанням графині Антоніни Блудової, опікунки Острозького Кирило-Мефодіївського братства, на роботи виділили 120 тисяч рублів. 1883 року затвердили проєкт архітектора. Дати й автора робіт джерела називають по-різному: В. Токарев, П. Базилевський; 1881–1887 чи 1886–1891 роки. Усі сходяться в одному: стару споруду розібрали до нижніх частин стін, крім північної, і звели новий цегляний храм на старому фундаменті. Освятили його 1891 року, 11 листопада чи 13 жовтня — дати різняться.

1905 року збудували нову дзвіницю за проєктом інженера О. Павловського. 17 травня 1907 року до собору привезли частину мощей преподобного князя Федора Острозького. Тисячі людей проводжали святого до храму. 1912 року на західній стіні написали фреску із Замковою горою та небесними покровителями роду.

Музей і повернення громаді (1920-ті — сьогодні)

Радянська влада закрила собор. Дата в джерелах різниться: початок 1950-х, 1961 або 1963 рік. 1963 року храм передали краєзнавчому музею. У 1980-х роках позолотили бані й відреставрували іконостас.

1989 року собор повернули православній громаді. 1990 року його освятив архієпископ Волинський і Рівненський Варлаам. У 1991–1993 роках художник А. Мельничук відновив ікони на полотні й орнаменти на стінах. Роботи в інтер’єрі завершили 1996 року.

У соборі нині два престоли: головний Богоявленський і придільний преподобного Федора. Тут зберігаються копії Почаївської ікони Богоматері та ікони Богоматері Передвісниці. Оригінал останньої перебуває в каплиці Зографського монастиря на Афоні. 2021 року, до 500-річчя дати на бійницях, Укрпошта випустила присвячену собору марку.

Словничок

Слово	Що означає
Бійниця	вузький отвір у стіні, з якого стріляють
Мерлон	виступ-«зубець» угорі оборонної стіни
Кафедральний собор	головний храм єпархії, де править єпископ
Протоієрей	старший священик
Усипальниця	місце родового поховання
Придільний престол	другий, менший вівтар у храмі, окрім головного
Анафема	церковне прокляття, відлучення від церкви
Мощі	останки святого, які шанують
Фреска	малюнок по свіжому вапняному тиньку на стіні

Хронологія

Цифри в квадратних дужках — номери джерел у списку внизу сторінки. Позначка «за даними …» означає, що факт підтверджено лише одним джерелом. Розділ «Переказують» — перекази й легенди: їх записано в джерелах, але документально не підтверджено.

Родовий храм князів Острозьких

1. 1386

   Від цього року, за Енциклопедією України, Острог належить князям Острозьким, які збудували тут замок і церкву Богоявлення; «Історична Волинь» відносить церкву до кінця XIV ст. Дата самого храму цим не підтверджується: дослідники датують його по-різному (див. далі). ^{[6, 19]}

2. XV ст.

   За версією, що йде від історика Церкви І. Стебельського (1783), церкву збудував князь Василь Федорович (Красний) у першій половині XV ст.; заповідник і міська рада датують храм серединою XV ст. ^{[1, 3, 7, 10]}

3. 1453

   За даними статті про дослідження храму, князя Василя Федоровича поховано в церкві цього року. ^[18]

4. 1514

   Перемога під Оршею. Історики, за музеєм-заповідником, пов'язують із нею початок мурованого будівництва на місці давнішої дерев'яної церкви у дворі замку. ^{[2, 5, 8]}

5. 1520-ті

   Костянтин Іванович Острозький будує мурований храм (перша чверть XVI ст.); за Find-way, його присвятили перемозі під Оршею. ^{[2, 4, 5, 8]}

   

6. 1521

   Рік на кам'яних обрамленнях бійниць північної стіни. Польський мистецтвознавець В. Лущкевич (1886) пов'язав його з перебудовою храму Костянтином Івановичем. ЕСУ згадує чотири плити з написом «1521» слов'янською, латинською, грецькою й вірменською мовами. ^{[1, 2, 3, 4, 6, 10]}

   

7. 1521

   Північну стіну потовщено до 2,8 м і з'єднано із замковим муром: два ряди бійниць для дрібної артилерії та ручної зброї, угорі — уступ із мерлонами. За «Історичною Волинню», тоді ж з північної й західної стін додали контрфорси. ^{[1, 2, 5, 6]}

8. 1553, вересень

   За англомовною Вікіпедією, князь Василь-Костянтин Острозький видав Гальшку Острозьку заміж за Дмитра Сангушка в Богоявленському соборі; заповідник наводить це як легенду про вінчання в 14 років. ^{[5, 21]}

9. Кінець XVI — початок XVII ст.

   Протоієреєм собору служить Дем'ян Наливайко, діяч Острозької академії та духівник князя Василя-Костянтина. За даними ЕСУ. ^[1]

   

10. 1582

    Помирає Гальшка Острозька. Via Regia та Find-way називають її похованою в соборі; 1943 р. в газеті повідомляли про віднайдення її поховання (див. далі). ^{[4, 8, 16, 21]}

11. 1604, 23–24 лютого

    Князя Олександра Острозького ховають у крипті собору; на гробниці був темно-коричневий мармуровий надгробок із постаттю князя в обладунках. Дату похорону дослідник виводить із двох листів: 23 лютого (лист Анни Острозької) і 24 лютого (лист Василя-Костянтина). За даними Т. Вихованця. ^[14]

12. 1608

    Помирає Василь-Костянтин Острозький (13 лютого за ст. ст.). Його поховано в соборі; день похорону в науці дискусійний — найімовірнішою вважають дату 27 квітня. ^{[12, 15]}

13. 1636, Великодній понеділок

    Повстання православних острозьких міщан проти католицького оточення княгині Анни-Алоїзи Ходкевич («Острозька трагедія»). Повстання придушили, храм закрили для богослужінь; за ЕСУ, його також піддали анафемі. ^{[1, 2, 3, 17]}

14. 1636

    Анна-Алоїза переносить з православної церкви прах свого батька Олександра до католицького храму, що обурило острожан і спричинило повстання; за поширеною думкою, прах перевезли до Ярослава, але є й інша версія. ^{[14, 17]}

Закриття й руїна

1. 1648

   За сайтом заповідника, під час війни Богдана Хмельницького храм сильно зруйновано й не відбудовували; О. Скоков наводить думку авторів, що він згорів у цій війні (рік не названо). «Фотографії старого Львова» пишуть про блискавку, яка спалила покрівлю, після чого обвалилися купола. ^{[3, 5, 10]}

2. 1690

   Храм описано як руїну; тоді ж візитація ще згадує мармуровий надгробок князя Олександра й вимагає його прибрати. ^{[3, 14]}

3. 1722, червень

   Надгробок князя Олександра перенесено до костелу єзуїтського колегіуму в Острозі, де його ще бачили на початку XIX ст.; подальша доля невідома. ^[14]

4. Після 1781

   За словами місцевого священика кінця XIX ст., коронний канцлер Станіслав Малаховський, який збудував церкву в Хорові (1781 р.), таємно вночі послав гайдуків по хрест і надгробну плиту одного з Острозьких із занедбаного собору; острозькі міщани переносити їх відкрито не дозволяли. За даними М. Бендюка. ^[11]

5. 1796–1857

   Руїну собору зображують художники: Зигмунт Фогель (1796), П. Раслер (1799), Леонард Ходзько (1835), Юзеф Вільчинський (1857). За даними «Фотографій старого Львова». ^[5]

   

   

Відбудова 1880-х і неовізантійський вигляд

1. 1883

   Затверджено проєкт архітектора Василя Токарєва. За даними «Фотографій старого Львова». ^[5]

   

   

2. 1886

   Лущкевич публікує статтю про руїну («Ruina Bohojawlenskiej cerkwi w zamku Ostrogskim na Wolyniu») та реконструкцію західного фасаду; храм до відбудови фотографував острозький фотограф Мартвіх. Того ж року, за Find-way, за клопотанням графині А. Блудової розпочато відновлення (120 тис. рублів, три роки). ^{[8, 10, 18]}

   

3. 1887–1891

   Відбудова: стару споруду, крім північної стіни, розібрано до нижніх частин стін; на старих фундаментах зведено новий цегляний храм із вмонтованими фрагментами тесаного каменю. Барабани бань і вівтарну частину видовжили. Архітектора називають по-різному: В. Токарєв (заповідник, Find-way), П. Базилевський (ЕСУ; інша праця додає, що за проєктом К. Тихомирова). ^{[1, 2, 3, 5, 8, 24]}

   

   

4. 1891

   Освячення. ЕСУ дає дату 11 листопада; праця про Блудову й Острог вказує жовтень 1891 р. ^{[1, 24]}

5. 1905

   Збудовано дзвіницю; за ЕСУ — за проєктом інженера О. Павловського. ^{[1, 3, 22]}

6. 1907, 17 травня

   До собору привезено частину мощей преподобного князя Федора Острозького, перенесених із Межирича; на півдорозі процесію зустрічали хресні ходи, а тисячі людей проводжали святого до собору. ^{[1, 12]}

   

7. 1909

   Братство імені князів Острозьких отримує статут (квітень); серед його цілей — відреставрувати замок Острозьких і влаштувати історичний музей та бібліотеку. ^{[13, 22]}

8. 1911

   Георгій Лукомський у журналі «Старые годы» іронічно пише про відбудову: «реставрацію» виконували солдати. ^[5]

9. 1912

   На західній стіні зліва від дверей написано фреску: Замкова гора й небесні покровителі роду, серед них князь Федір Острозький у вигляді св. Феодосія. ^{[2, 5]}

Між війнами та радянський час

1. 1914

   В інвентарі священика згадано чотири великі блоки з дверей Богоявленського собору, знайдені у дворі Острозьких. ^[18]

2. 1916, серпень

   У відновленій Вежі Мурованій відкрито історичний музей на чолі з Михайлом Тучемським. ^{[13, 23]}

3. 1920-ті

   За польської влади фреску 1912 р. замальовано. ^{[2, 5]}

4. 1929

   Йосип Новицький друкує у варшавському «Воскресном чтении» статтю «Острожский Богоявленский собор»: «Да, это церковь легенд…». «Фотографії старого Львова» датують його дослідження 1918 р. ^{[5, 16]}

5. 1943, 11 лютого

   Учитель Микола Габіт у газеті «Волинь» повідомляє, що під час розкопок на Замковій горі виявили місце поховання В.-К. Острозького й княжни Гальшки в соборі. За даними Я. Бондарчук. ^[16]

6. 1961 / 1963

   Радянська влада закриває собор; дату джерела подають по-різному: початок 1950-х (Find-way), 1961 (Позіховська), 1963 (ЕСУ, музей-заповідник). 1963 р. храм передано краєзнавчому музею; книги з собору перейшли до музею на початку 1970-х. ^{[1, 2, 5, 8, 13]}

7. 1981, серпень

   На базі краєзнавчого музею створено державний історико-культурний заповідник; собор входить до його складу. ^{[2, 3, 23]}

8. 1980-ті

   Позолочено всі бані, відреставровано іконостас. ^{[1, 2]}

Повернення громаді

1. 1989

   Храм передано православній громаді (за музеєм-заповідником — УПЦ Московського патріархату). Упродовж 1989–1991 рр. музей повернув до собору кілька десятків богословських і богослужбових видань. ^{[1, 2, 13]}

   

2. 1990–1996

   За ЕСУ, 1990 р. собор освятив архієпископ Волинський і Рівненський Варлаам; у 1991–1993 рр. художник А. Мельничук відновлював ікони на полотні й орнаменти на стінах, внутрішній ремонт завершено 1996 р. ^[1]

3. 2021, 19 січня

   У замку відбулося спецпогашення конвертів і марки з нагоди 500-річчя дати на бійницях; за ЕСУ, Укрпошта випустила тематичні конверти й марку. ^{[1, 2, 5]}

Втрачене й відтворене

Архітектура

Собор квадратний у плані, тринавовий, з трьома напівкруглими апсидами на сході. Чотири квадратні опори стоять по діагоналях центрального квадрата і ділять простір на три нави; середня ширша за бічні. Над середохрестям — найвищий купол, ще чотири — над кутовими камерами. ЕСУ пов’язує п’ять бань із Христом і чотирма євангелістами. За припущенням дослідників, яке наводять Забитки, за Острозьких центрального купола могло й не бути.

Перебудова XIX століття змінила пропорції храму. Барабани бань витягнули вгору, прибрали готичний декор стін і стрілчасті вікна, змінили апсиду, і собор отримав модний тоді неовізантійський вигляд. Контрфорси, за даними «Історичної Волині», додали до північної та західної стін.

Нижче — два елементи храму: на фото й у кресленні. Креслення показують форму, а не точні розміри.

Північна стіна з бійницями

Стіну потовщили приблизно до 2,8 метра й з’єднали з оборонними мурами. У ній два ряди бійниць для дрібнокаліберної артилерії та ручної зброї, а вгорі — уступ із мерлонами для спостереження й обстрілу.

П’ять бань

Бані стоять на світлових барабанах, які архітектори XIX століття витягнули вгору. У 1980-х роках їх позолотили.

Нюанси, які легко пропустити

Храм у складі фортеці. Північна стіна була не стіною біля муру, а частиною самого муру: на потовщеній стіні облаштували критий обхід-галерею, ніші для фальконетів і амбразури для гармат. Обійти храм і подивитися на цю стіну — найкоротший шлях до XVI століття, який тут лишився.

Чотири мови однієї дати. ЕСУ описує над бійницями плити з датою 1521 слов’янською, латинською, грецькою і вірменською. Острог часів Костянтина Острозького був містом кількох громад, і, схоже, сам камінь мав говорити до кожної з них.

Кістки під підлогою. Під час перебудови знайшли людські кістки й перепоховали їх усередині храму. Частина дослідників, за даними музею-заповідника, припускає, що це могли бути останки Острозьких. Гробниці з мармуровими ангелами, про які пише Забитки, за роки запустіння не вціліли.

Замальована фреска. 1912 року, за даними музею-заповідника, на західній стіні написали фреску, пов’язану з історією роду Острозьких. У 1920-х роках, за польської влади, її замалювали.

Мощі князя-ченця. Другий престол собору освячено на честь преподобного Федора, князя Острозького, а в храмі зберігається рака з частиною його мощей, привезених, за ЕСУ, 17 травня 1907 року.

Дзвіниця біля брами. Стара дерев’яна дзвіниця, за Забитками, згоріла ще в XVII столітті. Нова з’явилася лише 1905 року за проєктом інженера О. Павловського; Via Regia називає її надбрамною.

Фотогалерея

Камінь і матеріал

Via Regia пише, що новий храм XIX століття звели з цегли на старому фундаменті, зберігши давню об’ємну форму й план, а в цеглу вставили архітектурний декор із тесаного каменю. Давня північна стіна лишилася, як була, разом із кам’яними обрамленнями бійниць і датою 1521. Під час перебудови, за ЕСУ, виготовили дубовий іконостас із позолотою та різьбленням.

Цей собор — підручник із того, як реставрація може стати перебудовою. Від храму Острозьких лишилася одна стіна, і саме вона найбільше розповідає про те, яким він був. Нове будівництво акуратне, але говорить мовою свого часу. У каменярстві ця межа теж тонка: деталь, яку «трохи покращили», вже не та деталь. Подібні рішення про те, що зберегти, а що відтворити, краще ухвалювати ще до того, як камінь потрапить на верстат, — особливо коли йдеться про колони й капітелі.

Храм-твердиню неподалік, теж пов’язаний з Острозькими, показує Троїцька церква в Межирічі. Ще одна родова усипальниця, що вміла оборонятися, — Іллінська церква в Суботові. Про сам іконостас — у статті «Що таке іконостас і навіщо він у храмі».

Чи знали ви

Переказують

Постаті

• Василь Федорович (Красний) Острозький — за версією, фундатор XV ст., імовірно похований у храмі.
• Костянтин Іванович Острозький — великий гетьман литовський, за більшістю істориків — фундатор мурованого храму (1521).
• Василь-Костянтин Острозький — київський воєвода, засновник академії; помер 1608, похований у соборі.
• Олександр Острозький — син Василя-Костянтина; похований у крипті 1604 р.
• Гальшка Острозька — пов’язана з собором шлюбом 1553 р. (за даними англомовної Вікіпедії) і, за низкою джерел, похованням (†1582).
• Анна-Алоїза Ходкевич — онука Василя-Костянтина, донька Олександра, остання з роду; пов’язана із закриттям 1636 р.
• Дем’ян Наливайко — протоієрей собору, діяч Острозької академії.
• Преподобний Федір Острозький — князь-чернець, частина мощей у соборі з 1907 р.
• Станіслав Малаховський — коронний канцлер, збудував церкву в Хорові (1781), куди вивезли хрест і плиту з собору.
• Антоніна Блудова — графиня, засновниця й опікунка Острозького Кирило-Мефодіївського братства (†1891); за Find-way, клопоталася про відбудову, за Лишенем — авторка ідеї повернути до Острога мощі Федора.
• Василь Токарєв / П. Базилевський — архітектори відбудови (джерела називають різних; К. Тихомиров — автор проєкту за однією з праць).
• Олександр Павловський — інженер, автор проєкту дзвіниці 1905 р.
• Михайло Тучемський — священик, організатор Братства князів Острозьких, перший хранитель музею 1916 р.
• В. Лущкевич — польський мистецтвознавець, автор датування 1521 і опису 1886 р.
• Георгій Лукомський, Олена Годованюк — критики відбудови (1911, 1995); Годованюк також вела обстеження храму в 1966–1969 рр.
• Йосип Новицький — краєзнавець, автор статті про «церкву легенд» (1929).
• Микола Габіт — учитель, автор повідомлення в газеті «Волинь» (1943) про поховання Острозьких у соборі.

Як цитувати