Успенська церква в Зимному: готика, що вдягла п'ять бань

Назву селу, за переказом, дав зимовий княжий терем. А храм над Лугою за п’ять століть встиг побути готичною базилікою, костелом із двома вежами і п’ятибанною церквою — не зрушивши з місця.

Коротко

Адреса	с. Зимне, Володимирський район, Волинська область
Збудовано	1495 р. — кам’яний храм (за іншими даними, почато 1491 р.)
Фундатор	князь Федір Чарторийський
Тип	тринавний мурований храм з однією півкруглою апсидою, двоярусними контрфорсами
Статус	пам’ятка архітектури національного значення (монастир, охоронний № 030035)
Церква	жіночий монастир УПЦ (МП), ставропігійний з 1996 р.

Історія

За волинським переказом, 1001 року князь Володимир звів на березі Луги дві дерев’яні церкви й зимовий терем. Документально цього не підтверджено. Певніше відомо інше: у XI столітті тут, дорогою з Царгорода до Києва, помер Варлаам — перший ігумен Києво-Печерського монастиря (за Енциклопедією України, 1065 року; за іншими даними, 1073-го). Утім, не всі дослідники певні, що волинський Варлаам і печерський ігумен — одна особа. Монастир називали Святогірським і Печерським: під пагорбом лежать давні печери.

Перша документальна згадка — 1458 рік. Князі Чарторийські в 1460-х оточили обитель мурами з вежами, а 1495 року Федір Чарторийський замінив дерев’яну Успенську церкву кам’яною. За іншими даними, будівництво почалося 1491 року. За англійською Вікіпедією, князь подарував монастиреві й два дзвони; один із них сьогодні виставлено на подвір’ї.

Наприкінці XVII століття монастир перейшов до греко-католиків (джерела називають 1682, 1686 і 1698 роки). 1724 року власник Михайло Чацький перебудував Успенський храм на костел. Що сталося з вежами, джерела описують по-різному: за Великою українською енциклопедією, тоді храм отримав дві вежі на головному фасаді; за англійською Вікіпедією, навпаки, бічні вежі тоді розібрали.

1898–1900 років храм перебудували за проєктом архітектора Козлова в неоросійському стилі: з’явилися велике аркове вікно на заході, декорований портал, кокошники. Перша світова війна пошкодила монастир: зникли бібліотека й архів. У 1930-х її відновили, Друга світова знову зруйнувала покрівлю. 1939 року радянська влада розпустила жіночу общину, за німецької окупації монастир відродили, а 1946 року (за ZN.UA) його ліквідували й розмістили на подвір’ї тракторну бригаду колгоспу. Реставрація головних будівель почалася 1975 року. Черниці повернулися 1991 року.

Хронологія

Цифри в квадратних дужках — номери джерел у списку внизу сторінки. Позначка «за даними …» означає, що факт підтверджено лише одним джерелом. Розділ «Переказують» — перекази й легенди: їх записано в джерелах, але документально не підтверджено.

Епоха 1. Переказ і давня обитель

1. Близько 1001

   За волинським переказом, князь Володимир Святославич на березі Луги звів два храми й зимовий княжий терем; від терему, як вважають, походить назва Зимне. Документально не підтверджено. ^{[1, 3, 4, 5, 6, 8]}

2. 988 / 1006 (за переказом)

   Зимненську ікону Божої Матері, за переказом, привезла з Константинополя княжна Анна на шлюб із Володимиром; 1006 р. князь передав її монастиреві. ^{[3, 5]}

3. 992–993 (припущення)

   Дослідники припускають, що Володимир заклав монастир ще 992–993 р. Це гіпотеза, а не встановлена дата. ^{[3, 6, 8]}

4. 1062 / 1065 / 1073 / 1074

   У Зимному помер Варлаам, перший ігумен Києво-Печерського монастиря, дорогою до Києва. Джерела дають різні роки: 1062 (укр. Вікіпедія), 1065 (Encyclopedia of Ukraine, ZN.UA), 1073 (travelsinua), 1074 (старий текст на istvolyn.info). ^{[1, 3, 5, 13, 14]}

5. 1090–1094

   Володимир-Волинським єпископом був Стефан, а згодом Амфілохій (за укр. Вікіпедією, 1105–1121); їх називають першими волинськими святими, що жили в Зимному. Нестор Літописець, за укр. Вікіпедією, побував тут 1097 р. ^{[3, 7, 8]}

6. XII ст.

   Ігуменом Зимненського монастиря був Ніфонт, згодом єпископ Новгородський. ^{[1, 3, 7]}

7. 1213

   Галицько-волинський літопис під цим роком згадує загибель дружинника Клима Христинича. Кам'яний хрест над Лугою біля Зимного датують XIII ст. і за версією краєзнавця Р. Маленкова пов'язують із його могилою; за легендою, хрест замовив Данило Галицький. ^[9]

8. 1458

   Перша документальна згадка про монастир. ^{[2, 4, 7]}

Епоха 2. Чарторийські: мури й кам'яна церква

1. 1460-ті

   Князі Чарторийські оточили монастир оборонними мурами з кутовими вежами й п'ятьма брамами. ^{[1, 2, 16]}

2. 1465–1475

   Збудовано Троїцьку церкву — найдавнішу будівлю ансамблю. ^{[2, 7]}

3. 1491 / 1495

   Князь Федір Чарторийський замінив дерев'яну Успенську церкву кам'яною. Завершення і освячення найчастіше датують 1495 р.; ZN.UA називає 1491 р. як час будівництва. ^{[1, 2, 4, 7, 8, 16]}

4. 1550

   Храм уперше модернізували, за англ. Вікіпедією; Туристична Волинь описує 1495–1550 рр. як період зведення Успенської церкви. ^{[2, 7]}

5. 1566

   За даними ancient-history-sites, дзвін, який традиційно датують цим роком, пов'язують з Олександром Чарторийським; англ. Вікіпедія називає донором двох дзвонів Федора Чарторийського (без дати). Один дзвін нині виставлено на подвір'ї. ^{[2, 8]}

Епоха 3. Унія й занепад

1. До 1724

   У підземеллі церкви ховали Чарторийських, Четвертинських і Козеків; на пам'ять про князя Дмитра Козеку, за укр. Вікіпедією, була таблиця (†1583). ^{[1, 3, 6]}

2. 1682

   Монастир перейшов до унії й василіан (англ. Вікіпедія подає 1698). ^{[1, 2, 3, 7]}

3. 1724

   Волинський староста Михайло Чацький придбав Зимне й перебудував Успенську церкву на костел: п'ять бань зменшили до двох (укр. Вікіпедія, ZN.UA). Про вежі джерела розходяться: англ. Вікіпедія пише, що бічні вежі розібрали й фасад оновили в польському стилі; ancient-history-sites (за ВУЕ) — що фасад отримав дві вежі. ^{[2, 3, 5, 8]}

4. 1740-ті

   Чацький вивіз цінності обителі, що призвело до занепаду; укр. Вікіпедія додає, що розграбовано усипальницю Чарторийських. ^{[1, 3]}

5. 1790

   Монастир розгромлено й закрито. ^{[3, 8]}

6. 1857

   Відновлення храму: англ. Вікіпедія пише про повернення соборові статусу парафіяльної церкви, ancient-history-sites — про пожертви імператорського двору на відбудову монастирських споруд. ^{[2, 8]}

Епоха 4. Жіночий монастир і війни

1. 1892 / 1893

   Відродження обителі як жіночої: 1892 р. з Корецького монастиря приїхало десять черниць (укр. Вікіпедія, ancient-history-sites); Encyclopedia of Ukraine датує оселення черниць 1893 р. Turpravda відносить повернення православним до 1839 р. ^{[1, 3, 7, 8]}

2. 1894

   10 липня відбулося урочисте освячення відродженого монастиря, за даними ancient-history-sites. ^[8]

3. 1898–1900

   Реконструкція за проєктом архітектора Миколи Козлова (за даними «Замків та храмів України») у неоросійському стилі; круглу південну вежу 1898–1899 рр. перетворили на дзвіницю, біля входу до печер збудовано підземну церкву. ^{[1, 2, 8]}

4. 1914–1915

   Під час Першої світової війни монастир зазнав шкоди, бібліотека й архів зникли. За переказом, три снаряди влучили в храм і не розірвалися; після цього сестри з іконою виїхали до Житомира. ^{[1, 2, 3, 5, 6]}

5. 1930-ті

   Польська влада відновила монастир; Успенську церкву відремонтовано. ^{[1, 2]}

6. 1939

   Радянська влада, приєднавши Волинь, розпустила жіночу общину. ^{[1, 2, 10]}

7. 1941–1945

   За німецької окупації монастир відродили; 1945 р., за англ. Вікіпедією, він лишився лише парафіяльною церквою. ^{[1, 2]}

8. Друга світова

   Зруйновано покрівлю Успенської церкви. ^{[2, 8]}

9. 1946

   За ZN.UA, монастир ліквідовано, а на території розмістилась тракторна бригада колгоспу; ancient-history-sites датує розпуск общини кінцем 1940-х. ^{[4, 8]}

10. 1975

    Почалася реставрація головних будівель. ^{[1, 8]}

Епоха 5. Відродження й нові виклики

1. 1990

   6 вересня єпископ Варфоломій Луцький і Волинський відслужив молебень на руїнах; споруди передали УПЦ. ^{[1, 4, 8]}

2. 1991

   Прибули перші сестри; стан монастиря на той час — руїни. ^{[8, 10, 15]}

3. 1992

   14 березня настоятелькою стала ігуменя Стефанія (в інших джерелах — Стефана). ^{[4, 8, 10]}

4. 1995

   24 вересня хресною ходою повернули чудотворну ікону. Наприкінці XX ст. на Успенській церкві з'явилися п'ять бань. ^{[2, 3, 4, 8]}

5. 1996

   Монастир отримав статус ставропігійного. ^{[1, 2, 8]}

6. 2001

   Відзначили тисячоліття монастиря за традиційною датою. ^{[5, 8]}

7. 2020

   Волинська ОДА передала культові споруди монастиря в безоплатне користування УПЦ (МП) до 31.12.2069; сільрада в 1992–2021 рр. надала монастиреві щонайменше п'ять ділянок, майже 16 га. ^{[10, 11, 15]}

8. 2022

   14 грудня СБУ й Нацполіція провели обшук у монастирі й перевірку в сільраді. ^[12]

9. 2023

   У травні Зимнівська сільрада не підтримала розірвання оренди й заборону діяльності УПЦ (МП): для рішення не вистачило одного голосу. Громада вирішила провести інвентаризацію земель. ^[11]

Втрачене й відтворене

Архітектура

Храм прямокутний у плані, тринавний, з однією півкруглою апсидою на сході й притвором на заході. Усередині чотири прямокутні стовпи тримають склепіння; середня нава ширша за бічні. З північного сходу до храму прилягає квадратна в плані башта.

Нижче — два елементи храму: на фото й у кресленні. Креслення показують форму, а не точні розміри.

Двоярусні контрфорси

На всіх фасадах стоять двоярусні контрфорси — уступчасті опори, що приймають розпір склепінь. Саме вони найпряміше пов’язують храм із готикою: будували його тоді, коли готичний вплив у регіоні був ще сильним.

П’ять бань

Бані — наймолодший шар. За Великою українською енциклопедією, їх звели в середині 1990-х, усупереч проєктній документації інституту «Укрпроєктреставрація». Енциклопедія сучасної України, натомість, пише, що кам’яний храм 1495 року був п’ятикупольним, а сайт «Замки та храми України» згадує високі підбанники для п’яти бань уже в проєкті Козлова 1898 року. Тож питання, чи мав храм бані в XV столітті, лишається відкритим.

Мури й вежі

Храм не стоїть окремо: він частина оборонного кільця. Із шести первісних веж монастирської огорожі, за даними сайту «Замки та храми України», збереглися чотири. Двоярусна чотирикутна прибудова в північній частині ансамблю має склепінчастий нижній ярус і верхній — з пласким перекриттям на дерев’яних балках. Круглу південну вежу 1898–1899 років перетворили на дзвіницю.

Камінь і матеріал

Матеріал стін самої церкви джерела, які ми переглянули, не уточнюють. Про сусідні споруди сказано певніше: оборонні мури монастиря складено з червоної цегли за готичною системою мурування, а вхід до печер влаштовано в підпірній стіні на північ від Успенської церкви. Найстаріша будівля ансамблю, Троїцька церква (1465–1475), — кам’яна копія волинських дерев’яних храмів.

Зимне добре показує, як мурований храм переживає зміну смаків. Склепіння, контрфорси, апсида тримають конструкцію; фасади, бані й декор міняються разом з епохами. Через це кожна нова деталь на старій стіні — рішення не лише естетичне, а й конструктивне: її вага, кріплення і матеріал мають порозумітися з тим, що стоїть тут уже п’ять століть.

Чотири стовпи під склепіннями — привід згадати, як працюють колони й пілястри в храмі. Інший оборонний храм XV століття, який ми розбирали, — Покровська церква в Сутківцях.

Чи знали ви

Переказують

Постаті

• Володимир Святославич — за переказом, засновник обителі (1001).
• Варлаам — перший ігумен Києво-Печерського монастиря; помер у Зимному дорогою до Києва.
• Стефан і Амфілохій — перші волинські святі, єпископи Володимира-Волинського.
• Нестор Літописець — за укр. Вікіпедією, побував у Зимному 1097 р.
• Ніфонт — ігумен Зимного, згодом єпископ Новгородський.
• Данило Галицький — за легендою, замовив хрест на могилі воїна (1213).
• Клим Христинич — дружинник, загибель якого згадує літопис 1213 р.
• Федір Чарторийський — фундатор кам’яної Успенської церкви (1495).
• Олександр Чарторийський — за ancient-history-sites, з ним пов’язують дзвін 1566 р.
• Михайло Чацький — староста, що 1724 р. перебудував церкву на костел.
• Микола Козлов — архітектор реконструкції 1898–1900 рр. (за «Замками та храмами України»).
• Варфоломій — єпископ Луцький і Волинський, що 1990 р. відслужив молебень на руїнах.
• Ігуменя Стефанія (Стефана) — настоятелька відродженого монастиря з 1992 р.

Як цитувати