Петропавлівський собор у Кам'янці-Подільському: Богородиця на мінареті

Над дахом католицького собору стоїть мінарет. На мінареті — Богородиця, що ступає по півмісяцю. Рідко буває, щоб одна будівля розповідала історію війни і миру без жодного слова.

Коротко

Адреса	м. Кам’янець-Подільський, Старе місто, біля Кафедральної площі
Збудовано	перший храм — XIV ст. (дерев’яний); мурований — кін. XV — поч. XVI ст.; перебудова 1742–1757 рр.
Тип	тринавний костел із бічними каплицями, мінаретом, окремою дзвіницею й брамою
Матеріал	мурування; статуя на мінареті — позолочена мідь
Статус	пам’ятка архітектури національного значення (охоронний № 220132/1)
Церква	Римо-католицька церква, кафедра Кам’янець-Подільської дієцезії

Історія

Перший храм на цьому місці був дерев’яним. Його пов’язують із заснуванням Кам’янецької дієцезії 1375 року (за іншими даними, 1373-го чи 1378-го) і з князями Коріятовичами, які, за даними «Архітектурних пам’яток України», його фундували. На межі XV і XVI століть, імовірно за єпископа Якова Бучацького, собор перебудували в камені; будівництво джерела пов’язують також з єпископом Павлом із Боянчиць. Упродовж XVI століття до нього додали каплиці й пресвітерій.

1672 року Кам’янець після облоги захопили війська султана Мехмеда IV. Собор став головною мечеттю міста, а біля його західної стіни звели мінарет. Османи володіли містом 27 років. 1699 року, за Карловицьким миром, Поділля повернулося до Польщі, і собор знову освятили як католицький.

Мінарет вирішили не зносити. Єпископ Миколай Дембовський замовив для нього статую Богородиці; 10 травня 1756 року її встановили. У 1737–1755 роках інтер’єр оновили в стилі пізнього бароко (у деяких джерелах перебудову датують 1742–1757); Яна де Вітте kamenca.net називає ймовірним автором проєкту тріумфальної брами. На честь візиту короля Станіслава Августа 1781 року звели тріумфальну арку (у різних джерелах — 1781 або 1782 рік).

1936 року храм закрили (за іншими даними, 1930-го чи 1935-го) і перетворили на музей; з літа 1941 до червня 1945 року в ньому знову служили, а з 1946 року працював музей атеїзму. 1990 року собор повернули вірним — перша меса відбулася 29 червня 1990 року (за іншими даними, храм відновили 1991-го).

Хронологія

Цифри в квадратних дужках — номери джерел у списку внизу сторінки. Позначка «за даними …» означає, що факт підтверджено лише одним джерелом. Розділ «Переказують» — перекази й легенди: їх записано в джерелах, але документально не підтверджено.

Епоха 1. Дерев'яний і ранній мурований храм

1. 1375

   Папа Григорій XI на прохання короля Людовика Угорського заснував Кам'янецьку єпархію; першим єпископом був домініканець Вільгельм. Перший кафедральний храм, імовірно, був дерев'яним. Дата в джерелах коливається: 1373 ^[1], 1375 ^{[2, 7, 8]}, 1378 ^[5]; за рецензією на книгу К. Р. Прокопа, заснування належить до 1379–1384 рр., не пізніше 1387 ^[13]. Точна дата заснування самого храму невідома ^[2].

2. XV – початок XVI ст.

   З'являється мурований костел. Його приписують єпископові Якову Бучацькому (1502–1517) ^{[2, 5, 8]}; англомовна Вікіпедія датує його будівництво XVI ст. ^[1].

3. Після 1483

   За Р. Рожковим, мурований храм почали зводити за єпископа Мацея зі Старої Ломжі; завершив будівництво єпископ Пйотр з Лесева. ^[6]

4. XVI – XVII ст.

   До собору прибудовано каплиці біля західного фасаду та з півдня; за З. Банею, їх датують 1547–1563, 1627–1640 і близько 1640 рр. ^[3]

Епоха 2. Мечеть

1. 1672

   Наприкінці серпня османське військо взяло Кам'янець (облога розпочалася 18 серпня; польський гарнізон залишив місто 30 серпня). ^[15]

2. 1672–1699

   Собор перетворено на головну мечеть міста, християнські атрибути прибрано. Першим імамом призначили Юсуфа-ефенді, ще 20 осіб допомагали з богослужінням (за даними kamenca.net). Османське панування тривало 27–28 років ^{[1, 2, 4, 6, 9, 11, 12]}.

3. Після 1672

   Мінарет збудовано на західному фасаді, на основі замурованої ренесансної каплиці XVI ст. Висота — 36,5 м, усередині 136 кам'яних сходинок (інші джерела: 135 і 145); на висоті 25 м його прикріплено до західної стіни ^{[2, 3, 4, 5, 8, 9, 12]}. З. Баня вважає найпоширенішою датою «близько 1690 р.» ^[3]. Другий мінарет планували на північному фасаді, але не збудували ^{[2, 3]}.

4. 1687

   Французький мандрівник Ф. Дюпон навесні описав два мінарети; у звітах 1699 р. згадано лише один. За З. Банею ^[3].

5. 1699, 22 вересня

   Турецька сторона передала ключі від міста Польщі; собор знову став католицьким. Яблоновський оцінював турецький прапор у 80 тисяч леїв; на цвинтарі було майже двісті турецьких надгробків (за З. Банею) ^{[2, 3]}.

Епоха 3. Бароко й тріумфальна брама

1. 1700, 3 липня; 1704

   Єпископ Ян Гнінський урочисто увійшов до костелу; оздоблення й відновлення завершено 1704 р. За даними kamenca.net ^[2].

2. 1737–1755

   Інтер'єр оновлено в стилі пізнього бароко. ^{[2, 8, 9]}

3. 1754

   Капітул встановив плиту на знак подяки єпископу Миколаю Дембовському. За даними kamenca.net ^[2].

4. 1756, 10 травня

   На мінареті встановлено позолочену мідну статую Богородиці заввишки близько 3,5 м із вінцем із дванадцяти зірок; її встановили за єпископа Миколая Дембовського. За kamenca.net, статую виготовили в Гданську ^{[2, 3, 6, 8, 9]}. Їй, можливо, передувала попередня статуя (З. Баня датує її 1699 р., Н. Мальцева — дерев'яна) ^{[3, 10]}.

5. 1781–1782

   Король Станіслав Август Понятовський відвідав Кам'янець; на його честь за ініціативою єпископа Адама Красінського збудовано тріумфальну браму висотою 10,6 м. За kamenca.net, брама датується 1782 р.; Turpravda називає 1781 р. ^{[2, 5]}

Епоха 4. XIX століття

1. 1853–1860

   Джованні Сампіні розписав південну каплицю Непорочного зачаття; у 1850-х змонтовано орган віденського майстра К. Гессе (972 труби). За даними kamenca.net ^[2].

2. 1862, 29–30 червня

   Пожежа пошкодила дах і начиння; богослужіння поновилося 7 грудня 1862 р. За даними Р. Рожкова ^[6].

3. 1866, 5 червня

   Кам'янецьку єпархію скасовано; собор став парафіяльним костелом. ^{[6, 7]}

4. 1874–1876

   Скульптор Віктор Бродзький виконав надгробок Лаури Пшездецької з каррарського мармуру (близько 4 т); 1938 р. його перенесли з Чорного Острова. ^{[2, 5]}

Епоха 5. ХХ століття

1. 1918–1919

   Єпархію відновлено і собор знову став кафедральним: за GCatholic — 1918 р., за Р. Рожковим — 8 грудня 1919 р. ^{[6, 7]}

2. 1922

   Храм пограбовано. За даними Р. Рожкова ^[6].

3. 1930–1936

   Радянська влада закрила храм і розмістила в ньому музей релігії й атеїзму. Дати різняться: 1930 ^{[5, 6]}, 1935 ^{[7, 9]}, 14 травня 1936 ^[1].

4. 1938

   Надгробок Лаури Пшездецької перенесено до каплиці Непорочного зачаття. ^{[2, 5]}

5. 1941–1945, 4 червня

   Влітку 1941 р. храм відкрили для богослужінь; діяв до 4 червня 1945 р. ^{[1, 6]}

6. 1946

   Будівлю передали краєзнавчому музею, пізніше музей атеїзму. ^{[1, 6]}

7. 1970-ті; 1990-ті

   Під час розкопок біля Польської брами знайшли плиту кінця XV – початку XVI ст.; у 1990-х її помістили в пілон усередині собору. За даними kamenca.net ^[2].

8. 1990, 13 і 29 червня

   Храм повернено вірним (13 червня); перша меса — 29 червня 1990 р. За GCatholic — 16 січня 1991 р. ^{[1, 7, 9]}

Епоха 6. Сучасність

1. 1991

   Єпископом відновленої Кам'янець-Подільської дієцезії призначено Яна Ольшанського; з 2002 р. її очолює Леон Дубравський (станом на 2008 р.). За даними ^[13].

2. 2007, 29 червня

   Біля собору відкрито бронзову статую Івана Павла ІІ заввишки 2,55 м (напис «Totus Tuus»). За даними kamenca.net ^[2].

Втрачене й відтворене

Архітектура

Собор — тринавна будівля, у якій відклалися щонайменше чотири епохи: ранній мурований храм, готичні риси у вікнах та інтер’єрі, бароко XVIII століття і османський мінарет. Поруч стоїть окрема дзвіниця.

Нижче — два елементи храму: на фото й у кресленні. Креслення показують форму, а не точні розміри.

Мінарет зі статуєю Богородиці

Висоту мінарету найчастіше подають як 36,5 метра; за польським дослідником Здзіславом Банею — близько 25 метрів. За даними «Архітектурних пам’яток України», всередині — гвинтові сходи на 136 сходинок, а на висоті 25 метрів мінарет прикріплено до західної стіни металевою тягою. Статуя має висоту близько 3,5 метра: Богородиця з розкинутими руками стоїть на півмісяці й земній кулі, над головою — вінець із дванадцяти зірок.

Тріумфальна арка

Барокову браму 1781 року прикрашають скульптури ангелів і святого Яна Непомуцького. Браму пов’язують з візитом короля Станіслава Августа до Кам’янця 1781 року (за kamenca.net, збудовано 1782 року).

Камінь і матеріал

Мінарет стоїть на камені з минулого самого собору: за даними «Архітектурних пам’яток України», для його основи використали каплицю XVI століття біля західного фасаду, яку замурували. Статую Богородиці 1756 року виготовили з міді й позолотили; її привезли з Гданська. У каплиці собору — надгробок Лаури Пшездецької з каррарського мармуру, роботи Віктора Бродзького (у джерелах також Бродський) 1874–1876 років.

Цікаво, як тут вирішили суперечку матеріалів. Мінарет лишили як постамент — висота вже була збудована. На вершину, під вітер і дощ, поставили позолочену мідь. Мармур пішов усередину, під дах. Кожен матеріал опинився там, де йому найлегше служити, — і саме так варто думати, коли проєктуєш скульптуру для храму. Ще один храм Поділля в нашому Довіднику — Покровська церква в Сутківцях.

Чи знали ви

Переказують

Постаті

• Вільгельм (Wilhelm) — домініканець, перший Кам’янецький єпископ (1375).
• Яків (Якуб) Бучацький — єпископ (1502–1517), якому приписують будівництво мурованого храму.
• Мацей зі Старої Ломжі, Пйотр з Лесева — єпископи, за Р. Рожковим, при яких зводили й завершили мурований собор.
• Мехмед IV — османський султан, за якого храм перетворено на мечеть.
• Юсуф-ефенді — перший імам мечеті.
• Ян Гнінський — єпископ, що урочисто увійшов до костелу 1700 р.
• Миколай Дембовський — єпископ, замовник статуї Богородиці (1756).
• Ян де Вітте — архітектор, ймовірний автор проєкту тріумфальної брами (за kamenca.net).
• Адам Красінський — єпископ, ініціатор брами Станіслава Августа.
• Станіслав Август Понятовський — король, на честь візиту якого збудовано браму.
• Джованні Сампіні — художник розписів південної каплиці (1853–1860).
• Карл Гессе — майстер органа з Відня.
• Віктор Бродзький, Лаура Пшездецька — скульптор і та, чий надгробок у соборі (1874–1876).
• Ян Ольшанський, Леон Дубравський — єпископи після 1991 р.
• Ян Єжи Володийовський — оборонець Кам’янця 1672 р.

Як цитувати