Престол і жертовник: чим вони відрізняються і де стоять

У храмі є речі, яким не можна бути випадковими. Престол серед них найпильніше охоронюваний: довкола нього вибудовано вівтар, а довкола вівтаря — решту будівлі. Той, хто вперше замовляє обладнання для нового чи відновлюваного храму, часто бачить у вівтарі просто «два столи» і питає, навіщо їх два. Відповідь проста за змістом і непроста за наслідками: це два різні місця, з різним призначенням, правилами дотику й формою.

Пояснювати їх варто разом. Престол без жертовника не дає уявлення про те, як влаштована літургія, а жертовник без престолу — лише допоміжний столик. Один стоїть у центрі, другий збоку, і за цією відстанню стоїть цілий порядок богослужіння: що готується окремо, а що звершується на найсвятішому місці.

Нижче — про те, де вони стоять, що на них лежить, з чого їх роблять і що слід вирішити, перш ніж замовляти.

Коротко

• Престол стоїть посередині вівтаря. На ньому звершується літургія, на ньому лежать антимінс, Євангеліє, хрест і дарохранильниця.
• Жертовник стоїть у північній частині вівтаря, ліворуч від престолу. На ньому готують хліб і вино до причастя; цей чин називається проскомидією.
• Престол вважають найсвятішим місцем храму: він символізує престол Божий, а в давнину над мощами мучеників ставили сам вівтар. До нього торкаються лише висвячені.
• Матеріал престолу в традиціях різний: у візантійській практиці описують і камінь, і дерево. Греки виходили з каменю, у слов’янській практиці частіше дерево.
• Єдиної обов’язкової міри розміру немає. Як орієнтир описи називають висоту близько метра й квадратну форму.
• Рішення про форму, матеріал, мощі й облачення ухвалює настоятель з єпархіальною владою, а не майстер.

Де стоїть престол і що на ньому лежить?

Престол стоїть посередині вівтаря, за іконостасом. Православна Церква в Америці називає його центром храмової будови. Через відчинені Царські врата його видно з нави.

Він стоїть вільно, щоб довкола можна було пройти. Лише в дуже малих вівтарях його іноді присувають до задньої стіни (за англомовним оглядом). Позаду нього, за описом Православної Церкви в Америці, зазвичай ставлять семисвічник: цей звичай пов’язують з єрусалимським храмом.

На престолі лежать:

• антимінс: освячений єпископом плат із зображенням Христа, покладеного у гріб, і чотирма євангелістами по кутах; на ньому звершують літургію. Слово означає «замість престолу»;
• Євангеліє: за Православною Церквою в Америці воно лежить на престолі постійно;
• хрест;
• дарохранильниця: зазвичай у формі невеликого храму, у ній зберігають причасні дари для хворих і вмираючих.

Антимінс заслуговує окремих слів. За статтею Юрія Федоріва, на престол кладуть ілитон, а антимінс розкладають на ньому на початку літургії вірних і складають наприкінці так, що він виявляється загорнутим в ілитон. А за православним звичаєм літургію служать на антимінсі навіть тоді, коли престол освячений і в ньому лежать мощі.

Де стоїть жертовник і для чого він?

Жертовник — другий, менший стіл. Він стоїть у північній частині вівтаря, ліворуч від престолу, якщо дивитися від престолу на схід. Англомовні описи називають його також столом приношення (prothesis).

Тут готують дари для таїнства причастя. На жертовнику лежать чаша, дискос, звіздиця, копіє, лжиця, губка або плат. Це все знаряддя проскомидії: чину, що передує літургії. У чашу тут вливають вино з водою, а наприкінці проскомидії священник тричі кадить жертовник, як це подано в чині літургії Помісної Церкви.

Жертовник теж облачають з усіх боків, але мощів у нього, на відміну від престолу, не вкладають. За англомовним описом, до нього можуть торкатися висвячені вищі кліріки, а також піддиякони.

Чому престол вважають найсвятішим місцем?

У православній традиції прийнято бачити в престолі образ небесного престолу. Православна Церква в Америці називає його «символічною й містичною присутністю небесного престолу й трапези Царства Божого», а літургію — місцем «безкровної жертви». Звідси і правила поводження.

Англомовний огляд візантійського вівтаря пише, що престол можуть торкатися тільки висвячені вищі клірики, тобто єпископи, священики й диякони. OrthodoxWiki додає піддияконів. Перелік у джерелах різниться, але напрям один: до престолу торкаються лише священнослужителі. На престол не кладуть нічого неосвяченого. За описом, ікони спершу кладуть на нього для благословення, і лише потім кроплять святою водою.

У греко-католицькій традиції порядок схожий. Український католицький храм св. Костянтина (США) прямо пише, що до вівтаря допускаються лише священник і його помічники, а покрив престолу, за тамтешньою назвою «препольє», нагадує плат, у який загорнули тіло Христа.

Чому в давнину престоли ставили над мощами?

Тут історія і догмат сходяться в одній деталі. Відомі описи кажуть: у ранніх віках літургію служили на могилах мучеників, а звідси пішов звичай класти мощі під престол чи в нього. Статті Федоріва й катехизм у цьому збігаються: престоли будували з каменю, а під ними зберігали мощі мучеників, і це йде з катакомб.

Історики щодо катакомб розходяться. Англомовний огляд зазначає, що частина дослідників вважає, ніби євхаристію справді звершували серед гробниць у римських катакомбах на саркофагах мучеників, а інші це заперечують. Але в одному сходяться: звичай мощей у вівтарі має ранні корені. Катехизм посилається на правило Вселенського собору 787 року (Нікея II, правило 7): храми не можна освячувати без мощів. А Трульський собор, який датують 691 або 692 роком, заборонив священикам без дозволу єпископа служити літургію в молитовних кімнатах приватних домів (правило 31). Освячений єпископом антимінс, за тим самим катехизмом, став видимим знаком такого дозволу.

Сучасний порядок такий. За описом, мощі вкладають у престол під час освячення храму єпископом. Якщо єпископ доручає освячення священнику, мощів у престол не кладуть: єпископ сам освячує антимінс і надсилає його зі священником.

З чого роблять престол і яку він має форму?

Про матеріал у традиціях сказано різне. Саме тому тут краще не вигадувати одного правила.

• Греки, за описом освячення в східному християнстві, виходили з того, що престол кам’яний. У слов’янській практиці виходили з дерева.
• Католицька енциклопедія зазначає, що верхня частина грецького престолу має бути з дерева, принаймні з однієї дошки. Тобто камінь там не вимагається, на відміну від римського обряду.
• Православна Церква в Америці пише про різьблене дерево або камінь, OrthodoxWiki: «з дерева або каменю».
• Український католицький храм св. Костянтина має головний престол із мармуру, і це приклад каменю в сучасній греко-католицькій традиції.

Форма. Джерела сходяться на квадраті: «щоб кожен вимір був рівний» (Католицька енциклопедія), часто «досконалий куб» (Православна Церква в Америці).

Розміри. Єдиної обов’язкової цифри церковні й енциклопедичні описи не наводять, тож це лише орієнтири:

• висота «близько одного метра» (англомовний огляд візантійського вівтаря);
• куб із ребром «близько метра або ліктя» (OrthodoxWiki).

Опори. OrthodoxWiki пише про одну або чотири колони: одна означає Христа, чотири — євангелістів. Англомовний огляд описує п’ять опор: по одній у кожному куті й центральну, у якій лежать мощі.

Як облачають престол і жертовник?

Облачення коротко. Престол вкривають двома покровами. Нижній, за англомовним оглядом, — простий льняний, прив’язаний шнурами, його ніколи не знімають після освячення: це «хрещальна одіж» престолу. Український католицький храм св. Костянтина пов’язує такий білий вишитий покрив із платом, у який загорнули тіло Христа в гробі. Верхній — прикрашена тканина, часто парча, до підлоги, в колір богослужбового періоду. Православна Церква в Америці пише, що кольорове облачення виражає божественний і небесний характер престолу.

Жертовник також облачають з усіх боків. Антимінс, коли ним не користуються, загортають в ілитон.

Таблиця: престол і жертовник

Ознака	Престол	Жертовник
Місце	Посередині вівтаря, вільно стоїть	Північна частина вівтаря, ліворуч від престолу
Призначення	Звершення літургії, місце тайни євхаристії	Проскомидія: приготування дарів
Що на ньому	Антимінс, Євангеліє, хрест, дарохранильниця	Чаша, дискос, звіздиця, копіє, лжиця, губка або плат
Форма	Квадрат (куб), чотири боки	Менший за престол стіл
Матеріал	Камінь або дерево, залежно від традиції	Камінь або дерево
Мощі	Вкладають під час освячення єпископом	Не вкладають
Хто торкається	Єпископи, священики, диякони (в деяких описах і піддиякони)	Висвячені вищі кліріки та піддиякони (за англомовним описом)

Що вирішити до замовлення

• Традиція і юрисдикція. ПЦУ, УГКЦ чи інша: це впливає на звичаї щодо матеріалу, облачення й розташування дарохранильниці. Попросіть настоятеля письмово підтвердити вимоги.
• Матеріал. Камінь чи дерево, і якщо камінь, то який: масив чи облицювання. Про це має сказати єпископ або настоятель.
• Розмір. Орієнтири з описів — висота близько метра й квадратна форма, а остаточні числа виводьте з плану вівтаря: проходи довкола престолу, відстань до горнього місця й іконостасу.
• Опори. Одна колона, чотири ніжки чи п’ять опор. Від цього залежить, де будуть мощі.
• Мощі. Хто освячуватиме храм: єпископ чи уповноважений священик. Від цього залежить, чи лишати у престолі порожнину під мощі.
• Дарохранильниця. Окремий предмет на престолі чи вмонтований; який вигляд.
• Жертовник. Окремо від престолу: розмір, висота, полиця, облачення. Він має збігатися з престолом за стилем.
• Облачення. Тканини, кольори, чи потрібна постійна накладка.
• Фундамент і підлога. Кам’яний престол має значну вагу; вівтарну підлогу й підвищення слід прорахувати до встановлення.

Підсумок

Престол і жертовник відрізняються місцем, призначенням і порядком дотику, але стоять у одному вівтарі й служать одній літургії. IKONASTONE виготовляє кам’яні престоли та жертовники за узгодженими з настоятелем розмірами; з каталогом можна ознайомитися на сторінці Престоли. Про сам вівтар читайте в довіднику: Що таке іконостас і З чого роблять престол.