Горянська ротонда в Ужгороді: шість ніш і загадка дати

Зовні вона здається невеликою. Усередині — несподівано просторою. Будівничі Горянської ротонди, здається, знали секрет, який архітектори шукають досі: як зробити храм більшим зсередини, ніж ззовні.

Коротко

Історія

Ротонду часто називають найдавнішою будівлею Закарпаття, але скільки їй століть, ніхто певно не скаже. Угорські дослідники після реставрації 1911–1912 років відносили її до X–XI століть. Флоріан Заплетал пов’язував будівництво з подільським князем Корятовичем і XIV століттям. Володимир Січинський обстоював українсько-візантійське походження храму; його датування в джерелах переказують по-різному — X або XII–XIII століття. Григорій Логвін відносив будівництво до XIII століття й припускав участь архітекторів з Галичини. Є й інші версії — від IX століття й Великої Моравії до XII століття й ченців-павлінів.

У XIV столітті до ротонди прибудували готичну наву й сакристію, у XVIII — барокову вежу-дзвіницю. Храм був римо-католицьким. Другети в 1540-х підтримували ужгородських протестантів, а за М. Приймичем, саме тоді розписи закрили новим тинком; 1644 року граф Дєрдь III Другет повернувся до католицизму. У 1949–1959 роках тут служили православні.

У травні 1959 року під час недільної служби блискавка влучила в дзвіницю; за даними Visit Uzhhorod, загинули шестеро людей. Після цього храм закрили, а 1966 року в ньому відкрили філію Закарпатського краєзнавчого музею. З 1991 року ротонда знову діючий храм Мукачівської греко-католицької єпархії. 2012 року дах замінили на автентичний дерев’яний, а 2019-го — купол і вікна (Pami.info).

Нині храм носить ім’я Покрови Пресвятої Богородиці, а в давніших джерелах трапляється посвята святій Анні.

Хронологія

Цифри в квадратних дужках — номери джерел у списку внизу сторінки. Позначка «за даними …» означає, що факт підтверджено лише одним джерелом. Розділ «Переказують» — перекази й легенди: їх записано в джерелах, але документально не підтверджено.

Епоха I. Пагорб і початки

1. VIII ст. до н. е. – XIII ст.

   Розкопки на пагорбі виявили три культурні горизонти: раннє залізо (VIII–VII ст. до н. е.), пізньоримський час (III–IV ст.) і давньоруський (XI–XIII ст.). За даними ^[11].

2. IX–XIII ст.

   Дата будівництва ротонди не встановлена. Дослідники називали IX ст. (Велика Моравія, І. Крал), X ст. (В. Січинський), X–XI ст. (угорські дослідники після 1911 р.), XI ст. (В. Гервес-Молнар), XII ст. (П. Сова, ченці-павліни), XIII ст. (Г. Логвін). За Пеняком, більшість дослідників датує храм кінцем X – початком XI ст. ^{[1, 2, 9, 10, 11]}

3. XIII ст.

   За М. Приймичем, ротонда постала як родинна каплиця, імовірно магнатського роду Аба; на користь цього — замурований романський портал. ^{[3, 14]}

4. 1280-ті

   За М. Приймичем, Амадей (Обо) Аба отримав маєток Невицьке разом з Горянами; 1288 р. король Ладислав IV віддав йому Унґську жупу. За даними ^[3].

5. Кінець XIII ст.

   Найдавніший шар розпису, романський: серед зображень св. Георгій верхи; на барабані й куполі — ледь помітні силуети апостолів. Радіо Свобода називає «Юрія на коні» найстарішою з 12 фресок. ^{[3, 4, 7, 14]}

6. 1318

   Італійський рід Другетів, за Ю. Скаканді, володіє краєм з цього року. За даними ^[10].

Епоха II. Готична нава й італійські розписи

1. 1332

   Горяни вперше згадано як «dominium de Gerin» у зв'язку з будівництвом нової фортеці на Замковій горі. За даними ^[11].

2. 1334–1335

   У документах Горяни фігурують як парафія, що сплачує папську десятину (2 гроші). За даними ^[3].

3. XIV ст.

   До ротонди прибудовано прямокутну готичну наву й сакристію; ротонда стала вівтарною частиною. ^{[1, 3, 11, 14]}

4. XIV ст.

   Проторенесансний шар розписів у трьох східних апсидах. Стиль пов'язують з колом Джотто. ^{[1, 3, 4, 7, 10, 14]}

5. 1354

   Миколай I Другет, за М. Приймичем, повернувся з Італії; з його добою пов'язують пізніший, італійський шар розписів. За даними ^[3].

6. Бл. 1367

   Г. Логвін, за М. Приймичем, датує манеру розписів після пожежі в ротонді. ^{[3, 14]}

7. Кінець XIV – XV ст.

   Розписи нави й бабинця, готичні за манерою: Благовіщення, Розп'яття, Покрова. Манера близька до чеського та німецького мистецтва. ^{[4, 5, 10]}

Епоха III. Реформація, католики й греко-католики

1. 1540-ві

   Другети підтримували ужгородських протестантів; за М. Приймичем, у цей час розписи закрили новим тинком. ^{[3, 14]}

2. 1644

   Граф Дєрдь III Другет повернувся до католицизму, і Горяни належали до католицької конфесії. За даними ^[3].

3. 1754

   Ужгородський адміністратор барон Імре Старай, за Й. Кобалем, передав храм греко-католикам. За даними ^[3].

4. XVIII ст.

   На західній частині храму постала барокова вежа. ^{[13, 14]}

5. 1879

   Під час ремонту церкви св. Анни під штукатуркою знайшли кольорові фрески. ^{[7, 9, 11, 13, 16]}

Епоха IV. Реставрація, ХХ століття й закриття

1. 1911–1912

   Реставрація; після неї дослідники змогли оглянути мурування. Архітектор Отто Штегло (Sztehlo) 1912 р. надав наві двосхилий дах, а ротонді — окремий шоломоподібний дах. ^{[2, 3, 14]}

2. 1921

   М. Новаківський пише про візантійський вплив; Ф. Заплетал відносить будівництво до XIV ст. і пов'язує його з подільським князем Корятовичем. ^[2]

3. 1929

   Вийшла праця В. Січинського «Ротонди на Україні» (К.: Київ-Друк, 32 с.); він, імовірно, першим звернув увагу на матеріал і кладку. ^[2]

4. 1945

   Радянська влада повернула храм греко-католикам. За даними ^[3].

5. 1949

   Греко-католицьку церкву ліквідовано; ротонду передано православній громаді Московського патріархату. ^{[3, 12]}

6. 1959

   У травні, під час недільного богослужіння, блискавка влучила в дзвіницю; влада закрила храм. За даними Visit Uzhhorod, загинули шестеро людей. Pami.info пояснює закриття водою всередині. ^{[3, 12, 13, 14, 16]}

7. 1966

   У храмі відкрито філію Закарпатського краєзнавчого музею; того ж року, за rotunda.digital, фрески очищено й відреставровано. ^{[3, 12, 14]}

8. Кінець 1960-х

   Угорські дослідники (В. Гервес-Молнар) зіставили ротонду з Кісомбором і Корчо (Угорщина) і датували групу XI ст. За даними ^[2].

9. 1976

   Село Горяни включено до складу Ужгорода. За даними ^[11].

10. 1988–1991

    Закарпатська археологічна експедиція під керівництвом Степана Пеняка досліджує пагорб: знайдено залишки палацової споруди, а в її північно-східному куті — вежу приблизно 6×5,1 м. ^{[9, 11]}

Епоха V. Повернення до богослужіння й цифрова пам'ять

1. 1991

   Храм знову став діючим греко-католицьким і належить Мукачівській греко-католицькій єпархії; за Pami.info, його спершу повернули римо-католикам, які згодом передали єпархії. ^{[3, 12, 13, 14]}

2. 1996

   Замінено іконостас, що відкрило ширший огляд фресок; на тріумфальній арці з'явилася четверта фреска. За даними ^[12].

3. 12 січня 2007

   Після тривалого ремонту ротонду освятили. Громада перед тим зробила зовнішній «шубний» тиньк, через що стіни перестали «дихати», а фрески почали руйнуватися. Міськрада встановила підлогове опалення й збудувала захисний дах; угорська сторона фінансувала реставрацію першої з 12 фресок. За даними ^[7].

4. 2010

   Радіо Свобода писало про сміття довкола ротонди та загрозу фрескам; Федір Шандор говорив про «інформаційний вакуум». За даними ^[8].

5. 14 жовтня 2011 – 24 червня 2012

   Храм оголошено паломницьким осередком (14.10.2011) і споріднено з римською базилікою Санта-Марія-Маджоре (21.02.2012). 24.06.2012 з ужгородського собору урочисто внесли копію ікони «Salus Populi Romani», яку благословив Папа Бенедикт XVI. ^{[12, 15, 16]}

6. 2012

   Дах замінено на автентичний дерев'яний. За даними ^[12].

7. 2019

   Купол і вікна замінено; у червні 2019 р. РІСУ повідомила про відправлення купола на реставрацію. ^{[2, 12]}

8. 26 вересня 2021

   Поблизу ротонди відкрито мініскульптуру «Ротонда св. Анни» з андезиту; меценат Василь Гомонай, скульптор Роман Мурник, коваль Степан Руснак, ініціатор о. Богдан Савула. За даними ^[2].

9. 7 травня 2024

   Храм піднесено до відпустового місця з титулом «Єпархіальний санктуарій Покрови Пресвятої Богородиці» Мукачівської греко-католицької єпархії. За даними ^[12].

10. 15 вересня 2024

    До Дня Ужгорода в ротонді відбулися святкова літургія й панахида за полеглими військовими; прозвучали молитви за захисників і всіх, хто постраждав від війни. ^[6]

11. 26 жовтня 2024

    Презентовано цифровий проєкт «Горянська ротонда. Цифровий вимір» (лазерне сканування й фотограмметрія, майже чотири місяці роботи; грант Українського культурного фонду майже 20 тис. євро). Сайт rotunda.digital містить 3D-моделі, фото, віртуальні тури. ^{[5, 14]}

Втрачене й відтворене

Архітектура

Ансамбль складається з трьох частин: ротонди, що слугує вівтарною частиною, прямокутної готичної нави і сакристії. Сама ротонда — не кругла, а шестигранна, з пригладженими гранями. Усередині — шість напівкруглих ніш із трьома вікнами кожна (за Visit Uzhhorod, збереглося п’ять).

Нижче — два елементи храму: на фото й у кресленні. Креслення показують форму, а не точні розміри.

Ротонда з барабаном

Стіни ротонди мають товщину 2–2,5 метра. Ніші врізано в їхню товщу; за описом Visit Uzhhorod, із шести первісних ніш збереглося п’ять, кожна з трьома вікнами (П. Пеняк і rotunda.digital описують шість ніш), а у східній і південно-східній, за «Локальною історією», лишилися щілиноподібні вікна. Ротонду завершує шоломоподібний дах (його надав О. Штегло 1912 року) над шестигранним барабаном із куполом; на барабані помітні силуети апостолів. Visit Uzhhorod згадує у верхній вужчій частині бійниці й оборонний характер будівлі; rotunda.digital описує стіни як товсті й масивні.

Готична нава

Прямокутну наву прибудували в XIV столітті (за Visit Uzhhorod, у XIV–XV). Відтоді давня ротонда стала вівтарною частиною, а простір для молитви перейшов у нову, готичну наву. Два стилі й два століття тепер працюють як одна будівля.

Фрески

Розписи знайшли під тиньком 1879 року; 1911–1912 років храм реставрували за проєктом Отто Штегла. Серед сюжетів — Благовіщення, Втеча до Єгипту, Поклоніння волхвів, Страсті Христові, Таємна вечеря. Їх пов’язують з італійськими майстрами кола Джотто; за однією з версій, італійських майстрів запросили Другети — рід з Неаполя; Михайло Приймич пов’язує розписи з поверненням Миколая I Другета з Італії 1354 року. Інші дослідники говорять про мандрівних італійських майстрів, що працювали на теренах нинішньої Словаччини. Михайло Приймич датує розписи ротонди XIII–XIV століттями, а розписи нави — XIV–XV століттями. 2024 року ротонду відсканували й оцифрували коштом Українського культурного фонду; 3D-моделі, фото й віртуальні тури доступні на rotunda.digital.

Камінь і матеріал

За даними «Локальної історії», ротонду складено з цегли, а готичну наву — з каменю. Українська Вікіпедія додає, що матеріал стін схожий на мурування романських замкових стін, — саме на цьому порівнянні угорські дослідники після реставрації 1911 року датували храм X–XI століттями.

Товщина в два з лишком метри робить стіну не просто огорожею, а простором: у ній поміщаються ніші й віконні укоси. Майстри середньовіччя мислили стіну як об’єм, а не площину. Ця логіка жива й сьогодні — у глибоких нішах для каплиць і кіотів. Ще один давній храм, де стіни служили й обороні, — Покровська церква в Сутківцях.

Чи знали ви

Переказують

Постаті

• Обо (Амадей) Аба — магнат, якому за Приймичем належали Горяни наприкінці XIII ст.; можливий замовник.
• Ладислав IV — король, що 1288 р. віддав Аба Унґську жупу (за даними одного джерела ^[3]).
• Другети (Миколай I, Дєрдь III) — італійський рід, власники краю з початку XIV ст.; з ними пов’язують розписи й пізнішу зміну віросповідання.
• Отто Штегло (Sztehlo) — архітектор реставрації 1912 р.
• Флоріан Заплетал — дослідник, відніс будівництво до XIV ст.
• Володимир Січинський — автор «Ротонд на Україні» (1929).
• Григорій Логвін — радянський мистецтвознавець, датував ротонду XIII ст.
• Петро Сова — закарпатський історик, версія про павлінів XII ст.
• В. Гервес-Молнар — угорський дослідник, зіставлення з Кісомбором і Корчо.
• Степан Пеняк — керівник розкопок 1988–1991 рр.
• Михайло Приймич — мистецтвознавець, автор історії храму на rotunda.digital; датує розписи ротонди XIII–XIV ст.
• Михайло Сирохман — мистецтвознавець, назвав ротонду третьою за значущістю пам’яткою давнього живопису в Україні після Софії Київської й Кирилівської церкви.
• Юлій Скаканді — автор статті про монументальний живопис ротонди (2023).
• Леонід та Іван Ільки — автори цифрового проєкту 2024 р.
• Богдан Савула — настоятель храму.
• Федір Шандор — викладач УжНУ, пропагандист пам’ятки.
• Милан Шашік — єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії, 2012 р. споріднив храм із римською базилікою Санта-Марія-Маджоре. ^[15]

Як цитувати