У храмі є речі, яким не можна бути випадковими. Престол серед них перший.

Спершу про те, що про нього сказано. «Закон Божий» визначає престол як особливо освячений чотирикутний стіл посередині вівтаря. Православна Церква в Америці додає: це простий стіл пропорційних розмірів, часто правильний куб, і він завжди стоїть вільно, щоб його можна було обійти. Під одним із наших дописів читач зауважив: канонічно престол квадратний. Джерела кажуть обережніше: чотирикутний, часто куб.

З розмірами так само. Єдиної таблиці ми не знайшли. У поясненні до чину освячення храму читаємо: висота престолу зазвичай 1,2 метра, довжина й ширина — за розмірами вівтаря. Тобто престол міряють вівтарем.

Матеріал. У східній традиції престол буває і дерев’яним, і кам’яним. У римо-католицькій записано суворіше: стільниця нерухомого вівтаря має бути з каменю, і саме природного (Institutio Generalis Missalis Romani, п. 301). Єпископська конференція може дозволити й інший гідний матеріал, але правило звучить саме так.

Тепер те, що стосується каменяра напряму.

Перше — мощі. За чином, новий престол стоїть на чотирьох стовпцях, а п’ятий, посередині зі східного боку, має скриньку для святих мощей. У камені таке місце краще закласти в креслення до різання, ніж додавати потім.

Друге — одяг. Престол одягають у два одіяння: спіднє біле, з полотна, і верхнє, індитію, з дорожчої тканини. Якщо покрови сягають підлоги, як описує одна з американських парафій, різьблення на опорах під ними не видно. Буває й інакше: камінь лишають відкритим, як на фото до цієї статті. Як заведено у вашому храмі, варто спитати настоятеля ще до ескізу декору.

Третє — хто вирішує. Велике освячення храму з престолом — священнодія архієрея; коли він не може бути сам, храм освячують через освячений ним антимінс. За Статутом ПЦУ, єпархіальний архієрей благословляє будівництво й ремонт храмів і дбає про їхній зовнішній та внутрішній вигляд відповідно до церковної традиції. Тому перш ніж замовляти кам’яний престол, настоятелеві варто порадитися з єпархією. А вже потім ми беремо фото вівтаря, розміри й сідаємо за креслення.

Що надіслати майстерні до першого ескізу

Креслення престолу починається не з орнаменту, а з кількох простих вимірів. Ось що ми просимо в настоятеля чи старости:

Фото вівтаря з трьох точок: від царських врат, з північного й південного боку. На них видно, скільки місця лишається, щоб обійти престол.
Ширина й глибина вівтаря та відстань від східної стіни до іконостаса. Престол стоїть посередині, тож саме ці цифри задають його довжину й ширину.
Що вже стоїть у вівтарі: горнє місце, жертовник, сходинки, батареї.
Шлях від дверей храму до вівтаря. Кубометр граніту важить близько 2,7 тонни, і навіть престол з окремих плит треба пронести через двері та дияконські двері. Ширина найвужчого проходу іноді вирішує, з яких частин збиратимуть престол.
Підлога. З чого вона і чи витримає точкове навантаження опор. Іноді під престол потрібна окрема основа.

Ці питання не про красу. Але саме вони визначають, чи стане камінь на своє місце з першого разу.

Що почитати перед розмовою з майстром

Якщо хочеться розібратися глибше, ніж дозволяє новина, у Довіднику є три статті на цю тему: «Престол і жертовник» — що де стоїть у вівтарі; «З чого роблять престол» — дерево, мармур, граніт, пісковик; «Горнє місце» — про те, що стоїть за престолом.

Камінь у цій історії найтерплячіший. Він зачекає, поки всі домовляться.