Успенський собор Святогірської лаври: храм під крейдяною горою

Над собором стоїть біла крейдяна гора, під ним тече Сіверський Донець. Між водою і скелею лишилося рівно стільки місця, скільки потрібно храму.

Коротко

Адреса	м. Святогірськ, Краматорський район, Донецька область, територія Святогірської лаври
Збудовано	1859–1868 рр. (за іншими даними, 1859–1860); попередній собор — 1698–1708 рр.
Архітектор	Олексій Горностаєв
Тип	соборний храм у змішаному російсько-візантійському стилі
Статус	у складі ансамблю лаври — пам’ятка архітектури національного значення
Церква	УПЦ (МП); статус лаври — з 2004 р.

Історія

Монастир у Святих Горах виріс із печер у крейдяній скелі: з XV століття ченці жили й молилися там, над Дінцем. Саму місцевість «Святі Гори» вперше описано в письмовому джерелі 1526 року, а перша письмова згадка про обитель, за Енциклопедією України, датується 1624 роком. Монастир був водночас прикордонною твердинею: 1679 року його сплюндрували татари.

Попередній Успенський собор будували з 1698 до 1708 року коштом ізюмського полковника Федора Шидловського; його розібрали 1867 року, коли поряд зводили новий. 1787 року указом Катерини II обитель закрили (Енциклопедія України називає 1783 рік, коли секуляризували її майно), а 1790-го маєток отримав князь Григорій Потьомкін. Відродження почалося 1844 року: монастир відновили коштом Олександра й Тетяни Потьомкіних.

Новий кам’яний собор спроєктував Олексій Горностаєв — архітектор, який працював і на Валаамі. Проєкт датують 1858 роком. Будували собор у 1859–1868 роках; Енциклопедія України і «Замки та храми України» подають коротший відрізок — 1859–1860. Сам Горностаєв помер 1862 року.

1922 року монастир закрили й перетворили на будинок відпочинку (санаторій). Успенський собор став кінотеатром. У Другу світову війну комплекс зазнав важких руйнувань; у 1969–1980 роках його частково відновили як історичний заповідник. 1992 року монастир відродився, а собор, пограбований і сплюндрований, повернули ченцям. 2004 року обитель отримала статус лаври.

Війна

У березні–травні 2022 року лавра кілька разів потрапляла під удари. За повідомленням УПЦ, у приміщеннях лаври вибито майже всі вікна; тоді в лаврі переховувалися близько 520 біженців, з них близько 200 дітей. 30 травня 2022 року, за даними Донецької єпархії УПЦ, загинули троє ченців; за словами митрополита Климента, четверо. 4 червня 2022 року згоріла дерев’яна церква Всіхсвятського скиту — окрема споруда в с. Тетянівка (джерела розходяться щодо часу її побудови).

11 жовтня 2023 року, за повідомленням УПЦ, о сьомій ранку снаряд пошкодив Успенський собор: південно-західну баню та металеве покриття.

Хронологія

Цифри в квадратних дужках — номери джерел у списку внизу сторінки. Позначка «за даними …» означає, що факт підтверджено лише одним джерелом. Розділ «Переказують» — перекази й легенди: їх записано в джерелах, але документально не підтверджено.

Початки обителі

1. XV ст.

   За Енциклопедією України, ченці оселилися в крейдяних печерах над Сіверським Дінцем. Час заснування джерела визначають по-різному; письмових чи археологічних даних, що надійно підтверджують котрусь із версій, не знайдено. ^{[2, 20]}

2. 1526

   Австрійський посол Сигізмунд фон Герберштейн згадує місцевість «Святі гори» — найраніша відома письмова згадка про місце. ^{[1, 6]}

3. 1624

   Енциклопедія України датує першу письмову згадку про сам монастир 1624 роком; Радіо Свобода називає 1654 р. (царська грамота). ^{[2, 5]}

4. 1679

   Татари сплюндрували монастир; його відбудували. За українською Вікіпедією, кримські війська нападали також у 1664, 1680, 1691 і 1737 рр. ^{[1, 2]}

5. 1698–1708

   За sobory.ru, на кошти ізюмського полковника Федора Шидловського збудовано попередній Успенський собор; освячено в травні 1708 р. Про матеріал стін джерела не говорять однозначно. ^{[3, 4]}

6. 1783–1787

   Монастир скасовано за Катерини II: Енциклопедія України називає 1783 р. (секуляризація майна), Радіо Свобода — 1786 р., Азбука — 1787 р. ^{[2, 5, 6]}

7. 1790

   Маєтки Святогір'я отримав князь Григорій Потьомкін. ^[6]

Відродження й будівництво собору

1. 1844

   За указом Миколи I монастир відновлено. Настоятеля обрали за клопотанням родини Потьомкіних; графиня Тетяна Потьомкіна запросила ігумена Софронієвої пустині о. Арсенія. ^{[6, 19]}

2. 1851

   Навпроти майбутнього собору постала Покровська церква з дзвіницею на вісім дзвонів; найбільший важив 6354 кг (за даними української Вікіпедії). ^[1]

3. 1858

   Петербурзький архітектор Олексій Горностаєв склав проєкт Успенського собору (за даними англомовної Вікіпедії). Проєкт собору підтверджує й sobory.ru. ^{[3, 23]}

4. 1859

   Собор закладено приблизно у вересні (джерела не дають точного дня). 12 жовтня 1859 р., за місяць після закладки, помер архімандрит Арсеній; будівництво продовжив архімандрит Герман. Російський біографічний словник подає рік закладки як 1850 — імовірно, помилково. ^{[3, 18]}

5. 1859–1868

   Будівництво собору. Енциклопедія України називає 1859–1860 рр., решта джерел — 1859–1868. Через крутий схил довелося підрізати гору й засипати яр. ^{[1, 2, 3]}

6. 1867

   Старий собор XVII ст., що заслоняв новий, розібрано; 1869 р. на його місці постала каплиця (за sobory.ru). ^[3]

7. 4 вересня 1868

   Собор освячено; sobory.ru називає архієпископа Макарія. Висота храму близько 53 м, довжина 42 м; три престоли: Успіння (головний), свв. Варвари й Тетяни (південний), свв. Димитрія Ростовського, Митрофана Воронезького й Тихона Задонського (північний). Рік освячення підтверджує й Російський біографічний словник. ^{[1, 3, 18]}

8. 1877–1900

   Монастир розбудовано: богадільня (1877), келії (1887), будинок наглядача (1900). 1908 р. тут жили 280 ченців і послушників та 340 пристарілих. ^[2]

9. 1884

   Монастир зазнав пожежі й був відновлений (за Російським біографічним словником). 13 квітня 1890 р. помер архімандрит Герман. ^[18]

Радянські роки

1. 1917–1919

   Розпочалися утиски обителі. За науковою публікацією, у списку загиблих 1917–1919 рр. дев'ять імен ченців, тоді як протоколи Київського архіву називають близько п'ятдесяти постраждалих. ^[19]

2. 1922

   Монастир ліквідовано, на його місці створено будинок відпочинку (санаторій імені Артема). Успенський собор став клубом-кінотеатром. ^{[1, 2, 3, 6]}

3. 1920–1930-ті

   За sobory.ru, іконостас розібрано й знищено, вівтар став сценою, з бань зняли вінчання. За українською Вікіпедією, Святі Гори перейменовано на Червоні, Святогірськ — на Слов'яногірськ. ^{[1, 3]}

4. 1941–1945

   Комплекс зазнав важких руйнувань під час Другої світової війни; подробиць щодо самого собору джерела не наводять. ^[2]

5. Після війни

   Собор перебудовано під палац культури з кінозалом (за sobory.ru): інтер'єр цілком змінили. ^[3]

6. 1969–1980

   Ансамбль частково відновлено й оголошено історичним заповідником. За sobory.ru, реставраційні роботи в соборі тривали 1979–1986 рр., розписи відновлювала бригада А. Марампольського 1986–1987 рр. ^{[2, 3]}

Повернення Церкві

1. 27 вересня 1991

   У колишньому соборі, тоді клубі санаторію, відбулася перша після перерви служба. За Радіо Свобода (27 вересня), її правили українською; Ігор Ісіченко згадував приміщення як «звичайний клуб, без бані, зі стільцями». У власному тексті Ісіченко датує службу 28 вересня і пише про харківську громаду УАПЦ. ^{[5, 25]}

2. 1991–1992

   Виконком Донецької облради передав собор і три господарські корпуси Донецькій єпархії УПЦ (МП); 1992 р. обитель знову відкрито. ^{[5, 6]}

3. 1995

   Монастир почав розбирати радянські надбудови: близько 2600 т залізобетонних перекриттів (за sobory.ru). 24 серпня 1995 р. прославлено преподобного Іоанна, святогірського затворника. ^{[3, 6]}

4. 8 вересня 2000

   За sobory.ru, відновлений собор освятив митрополит Володимир; п'ятиярусний різьблений іконостас виготовляли 2000–2003 рр. ^[3]

5. 2004

   9 березня Синод УПЦ (МП) надав обителі статус лаври; весною того ж року укладено угоди про безстрокове безоплатне користування комплексом. ^{[5, 6]}

6. 2008

   12 липня прославлено Собор святогірських отців. ^[6]

Війна та новітній час

1. 12 березня 2022

   Поблизу лаври вибухнула російська авіабомба. За повідомленням інформаційного відділу УПЦ, у лаврі перебували 520 людей, серед них 200 дітей; майже всі вікна в приміщеннях розбито, є поранені, загиблих не було. ^{[7, 24]}

2. Травень 2022

   За матеріалом «Української правди», 7 травня зруйновано Георгіївський скит у с. Долина, 9 травня пошкоджено скит Іоанна Шанхайського в с. Адамівка, 12 травня — собор святих мучениць у Святогірську. ^[16]

3. 30 травня 2022

   Під час обстрілу келійних корпусів загинули троє: архімандрит Галактіон, монах Арістоклій і монахиня Варвара; поранено ще трьох (за даними Донецької єпархії УПЦ). 4 червня митрополит Климент повідомив про четвертого, який помер у лікарні. ^{[8, 9, 24]}

4. 4 червня 2022

   Згоріла дерев'яна церква Всіхсвятського скиту в с. Тетянівка. Українська сторона пов'язує пожежу з обстрілом; російське Міноборони обстріл заперечує. ^{[1, 22]}

5. Червень–вересень 2022

   Святогірськ був окупований; у липні близько 100 ченців лишалися в лаврі, яку обстрілювала артилерія. У вересні місто звільнено. ^{[17, 24]}

6. 23 грудня 2022

   Лавру, пошкоджену обстрілами, почали реставрувати. ^[10]

7. 11 жовтня 2023

   За повідомленням пресслужби лаври, снаряд пошкодив південно-західну баню та металеве покриття Успенського собору; ще один снаряд вибухнув на схилі над господарським двором. Незалежного підтвердження в доступних джерелах не знайдено. ^[21]

8. 24 квітня 2024

   СБУ повідомила про підозру настоятелю лаври митрополиту Арсенію (Ігор Яковенко) за ч. 2 ст. 114-2 КК: за версією слідства, у вересні 2023 р. він називав вірянам розташування блокпостів і підрозділів ЗСУ. Йому обрано тримання під вартою; 28 червня 2024 р. справу скеровано до суду. ^{[10, 12]}

9. 2025–2026

   28 жовтня 2025 р. Арсенія випущено під заставу й того ж дня затримано за новою підозрою (ст. 436-2 КК); провадження об'єднали. Наприкінці лютого 2026 р. суд замінив варту цілодобовим домашнім арештом, який 21 квітня 2026 р. продовжено на два місяці. Справа розглядається в суді; вироку немає. ^{[10, 11]}

10. 9 квітня 2026

    Уряд вніс до Державного реєстру нерухомих пам'яток України комплекс пам'яток Святогірського Успенського монастиря серед 13 об'єктів Донецької області; категорія — національного значення. ^{[10, 14]}

11. 22 червня 2026

    За словами першого заступника голови Донецької ОВА Юрія Винокурова, у лаврі лишається велика кількість ченців, а також миряни, які живуть там з 2022 р. Єдиний шлях доставки води й пального «постійно прострілюється ворогом». ^[13]

12. 23 серпня 2026

    На території лаври невідомі напали з ножем: за повідомленням адміністрації лаври, загинув монах Варсонофій (Турянський), двоє людей поранені; відкрито кримінальне провадження, нападників не встановлено. ^{[10, 15]}

Втрачене й відтворене

Архітектура

Собор стоїть у центрі монастирського подвір’я, на вузькій терасі між річкою і скелею. Стиль джерела називають змішаним російсько-візантійським; над об’ємом підносяться бані з золоченими хрестами, і саме їх першими видно з протилежного берега Дінця.

Нижче — два елементи храму: на фото й у кресленні. Креслення показують форму, а не точні розміри.

Бані з хрестами

Баня в такому ландшафті — це не лише завершення даху. Під крейдяною скелею, яка вища за будь-яку дзвіницю, храм не може змагатися висотою. Він вибирає інше: силует і світло на золоті, яке видно здалеку.

Бічний приділ

Приділ — це окремий вівтар зі своїм престолом у межах одного храму. Південно-західний приділ собору має власну баню, і саме її в жовтні 2023 року пробив снаряд.

Камінь і матеріал

Попередній собор будували 1698–1708 років; нинішній — мурований, кам’яний. Але головний камінь Святих Гір — не в стінах, а навколо: крейда. М’яка, біла, податлива — у ній ченці вирізали келії й печерні церкви, і вона ж дала монастирю ім’я та образ.

Крейда вчить смирення будівничих. Вона легко піддається різцю — і так само легко віддає себе воді й часу. Тому мурований собор стоїть на терасі внизу, а печери — у скелі нагорі: кожен матеріал на своєму місці.

Бокові приділи з окремими престолами — тема, близька до наших каплиць. Інший лаврський собор, який ми розбирали, — Успенський собор Почаївської лаври.

Чи знали ви

Переказують

Постаті

• Сигізмунд фон Герберштейн — австрійський дипломат; у записках 1526 р. згадав місцевість «Святі гори». ^[6]
• Федір Шидловський — ізюмський полковник; коштом збудовано попередній Успенський собор (1698–1708). ^{[3, 4]}
• Катерина II — за її правління монастир скасовано (1787). ^[6]
• Григорій Потьомкін — з 1790 р. власник Святогір’я. ^[6]
• Тетяна Потьомкіна — запросила о. Арсенія очолити відновлену пустинь (1844). ^[19]
• Архімандрит Арсеній — перший настоятель відновленої пустині, ініціатор будівництва собору; помер 12 жовтня 1859 р. ^{[3, 19]}
• Олексій Горностаєв (1808–1862) — петербурзький архітектор, автор проєкту собору (1858); працював також на Валаамі. ^[23]
• Архімандрит Герман (†1890) — настоятель після Арсенія, керував будівництвом собору. ^{[3, 18]}
• Макарій — архієпископ, освятив собор 4 вересня 1868 р. (за sobory.ru). ^[3]
• Е. Квірінг — голова Донецького губкому РКП(б); за українською Вікіпедією, постановив перетворити монастир на будинок відпочинку (жовтень 1922 р.). ^[1]
• Ігор Ісіченко, Олександр Возняк — ініціатори першої української служби в колишньому соборі (1991). ^[5]
• Преподобний Іоанн, затворник — святогірський подвижник, прославлений 24 серпня 1995 р. ^[6]
• Митрополит Арсеній (Ігор Яковенко) — настоятель лаври з 1995 р.; у справі за підозрою СБУ триває судовий розгляд, вироку немає. ^{[5, 10, 11, 12]}
• Архімандрит Галактіон, монах Арістоклій, монахиня Варвара — загинули 30 травня 2022 р. ^[8]
• Монах Варсонофій (Турянський) — загинув 23 серпня 2026 р. ^[15]

Як цитувати