Успенська церква в Низкиничах: п'ять бань Адама Киселя
У ніші південно-західного пілона церкви в Низкиничах стоїть лицар у плитовому обладунку — алебастрова напівфігура. Це фундатор храму, Адам Кисіль, і стоїть він у тому самому просторі, який замовив, — під п’ятьма банями, у церкві, що започаткувала цілий тип мурованих храмів в Україні.
Коротко
| Адреса | с. Низкиничі, Волинська область (на схід від Нововолинська) |
| Збудовано | почато 1636 (за іншими даними, 1638); освячено 1653; оздоблення завершено 1659 |
| Фундатор | Адам Кисіль |
| Тип | хрещатий п’ятидільний п’ятибанний мурований храм пізньоренесансної стилістики |
| Ансамбль | мур XVII ст., вали, бастіони, дерев’яна надбрамна дзвіниця другої половини XVII ст. |
| Статус | пам’ятка архітектури національного значення |
Історія простими словами
Коротка розповідь на 4 хвилини. Повна хронологія з усіма датами, суперечками і джерелами — нижче, у розділі «Хронологія».
Замок і задум храму (XVI століття — 1643)
Село Низкиничі вперше згадали 1545 року. Наприкінці XVI століття рід Киселів, що ним володів, збудував тут замок. Земляні укріплення від нього збереглися досі.
Найвідомішим у роду став Адам Кисіль. Він народився 1600 року. 1632 року залишив унію і повернувся до православної церкви.
Ще до заснування монастиря Кисіль почав будувати в маєтку новий мурований храм. Старий дерев’яний стояв поза валами й уже тоді звався «старим».
Монастир і п’ять бань (1643–1659)
16 вересня 1643 року Кисіль заснував тут чоловічий Покровський монастир. Він дав замок із землею, три селянські родини і гроші. У монастирі мали жити 12 ченців. Про дату в джерелах не всі згодні: одні називають 1643-й, інші — час між 1621 і 1627 роками. Пояснення цій різниці немає, а вона сягає майже двох десятиліть.
Муровану церкву почали будувати 1636 року (за іншими даними, 1638-го). Близько десяти років Кисіль давав гроші на завершення головного храму. 3 травня 1653 року він помер у Бересті. За заповітом його привезли до Низкиничів і поховали в одній олов’яній труні з братом Миколою.
Того ж 1653 року церкву освятили. 1659 року завершили оздоблення. Храм хрещатий, увінчаний п’ятьма банями. У другій половині XVII століття в мурі монастиря звели дерев’яну надбрамну дзвіницю.
Унія й перехід до православних (1698–1837)
Наприкінці століття монастир перейшов до унії. Джерела називають 1698 рік. Тоді ним почали опікуватися василіани.
Спокійно було не завжди. 1690 року орендарі маєтку напали на ченців, які виїжджали з обителі, і пограбували їхні вози. Почався суд. 1744 року Папа Бенедикт XIV визнав надання монастирю.
Після третього поділу Польщі, 1795 року, село опинилося в Російській імперії. 1796 року церква знову стала православною. 1803 року її переосвятили: з Покровської вона стала Успенською. 1837 року монастир закрили, келії розібрали, і в середині XIX століття храм занепав.
Увага дослідників (1880-ті — 1939)
У 1880-х роках храм оглядали краєзнавець Омелян Дверницький, професори Володимир Антонович і Адріан Прахов та графиня Уварова. Селяни за сприяння архієреїв частково привели його до ладу. 1886 року експедиція Прахова сфотографувала храм, саркофаг і надгробок.
Під час Першої світової війни, 1915 року, угорські солдати частково пошкодили надгробок Киселя і пограбували труну. У міжвоєнні роки, коли село було в складі Польщі, храм грабували. Після відкриття саркофага зникли клейноди й булава Киселя. 1935 року почалася державна реставрація.
Війна, закриття і воскресіння (1944–2003)
1944 року лінія фронту залишила знищену верхівку центрального купола й діри в даху. 1946 року храм, дзвіницю й надгробок визнали пам’ятками архітектури. 1961 року церкву закрили, як і більшість волинських. 1962 року безбожники увірвалися до храму, зруйнували усипальницю й розкололи погруддя фундатора.
8 червня 1969 року храм знову відкрили для богослужінь. Львівські реставратори відновили частину втраченого. 28 жовтня 1997 року на Низкиницькій горі відновили чернече життя. До 2003 року звели братський корпус із церквою святого Георгія Побідоносця. Це нові будівлі, що стоять поруч, але не є частиною пам’ятки.
Сьогодні (2011 — наш час)
2011 року відкрили Музей старожитностей і народного побуту. У 2017–2018 роках польсько-український колектив за ініціативи Фонду культурної спадщини відреставрував надгробок Киселя. У лютому 2019 року громада монастиря ухвалила рішення про перехід до ПЦУ, але на альтернативних зборах прихожани й клір висловилися проти. Яка юрисдикція нині, у перевірених джерелах не з’ясовано.
Словничок
| Слово | Що означає |
|---|---|
| Воєвода | високий посадовець, що керував воєводством і війська в ньому |
| Унія | союз частини православної церкви з Римом: обряд лишався східним, а владу Папи визнавали |
| Василіани | греко-католицький чернечий орден |
| Фундуш | майно й гроші, які фундатор віддає на утримання монастиря чи храму |
| Хрещатий храм | храм, у плані якого видно хрест |
| Надбрамна дзвіниця | дзвіниця над входом на територію монастиря |
| Престол | святий стіл у вівтарі; від нього бере назву й храмове свято |
| Консисторія | церковна установа, що керувала єпархією |
| Саркофаг | кам’яна чи металева труна, найчастіше з написами |
| Клейноди | коштовні знаки влади: булава, печатка, прапор |
Хронологія
Цифри в квадратних дужках — номери джерел у списку внизу сторінки. Позначка «за даними …» означає, що факт підтверджено лише одним джерелом. Розділ «Переказують» — перекази й легенди: їх записано в джерелах, але документально не підтверджено.
Рід Киселів і задум храму
- 1545
Село Низкиничі вперше згадується в ревізії Володимирського замку. За даними Енциклопедії сучасної України. [1]
- Кінець XVI ст.
Рід Киселів, що володів селом, збудував у Низкиничах замок; земляні укріплення збереглися досі. [1, 4]
- 1600
Народився Адам Кисіль. Давніша історіографія називала 1580 р., але вік 53 роки на надгробному написі дав підставу прийняти 1600-й. [2, 12, 13, 14]
- 1632
Кисіль залишив унію й повернувся до православної церкви. [2, 5]
Фундація й будівництво
- До 1643
Ще задовго до заснування монастиря Кисіль почав будувати в маєтку новий мурований храм: попередня дерев'яна церква, розташована поза оборонними валами, вже тоді називалася «старою». За ВУЕ (у цитаті поточної статті сайту), муровану церкву почали будувати 1636 р. (за іншими даними, 1638 р.); ЕСУ пише, що цегляну церкву збудовано до 1643 р. [1, 4, 15]

1643: будівництво мурованого храму (умовна реконструкція). Ілюстрація IKONASTONE - 16 вересня 1643
Адам Кисіль заснував Покровський чоловічий монастир. Рік 1643 називають Polonika, Вікіпедія та путівники; ЕСУ датує заснування 1621–1627 рр. Точний день — за даними української Вікіпедії. [1, 2, 4, 8, 10]

1643 рік: початок будівництва. Ілюстрація IKONASTONE - 1643
Фундуш: замок із землею, три родини селян, три тисячі талерів і дві тисячі злотих із сімома відсотками річного прибутку та десятим снопом; у монастирі мали жити 12 ченців. За даними української Вікіпедії. [4]
- 1643–1653
Близько десяти років Кисіль давав пожертви на завершення головного храму. [4, 8]
- 18 серпня 1646
Фундуш підтверджено вдруге і додано 5000 золотих; запис внесли до Володимирських гродських книг. За даними української Вікіпедії. [4]
- 11 березня 1651
Під Вінницею загинув брат Адама Миколи Кисіль. Його поховали в олов'яному саркофазі під криптою родинної церкви. За даними вісника НМІУ. [6]
- 3 травня 1653
Адам Кисіль помер у Бересті. За заповітом його перевезли до Низкиничів і поховали в одній олов'яній труні з братом Миколою. [6, 12, 13, 14]
- 1653
За ВУЕ (у цитаті поточної статті), церкву освячено. Рік 1653 як дату храму подають також Львівська національна галерея й UkraineTrek. [9, 11, 15]

1653 рік: освячення храму. Ілюстрація IKONASTONE - Після 1653
Надгробок Киселя виготовлено, ймовірно, невдовзі після смерті воєводи; точної дати немає. [2]

Після 1653 року: надгробок Адама Киселя. Ілюстрація IKONASTONE - Близько 1659
Через шість років після чоловіка померла Анастасія Кисілева, також похована в Низкиничах. За даними української Вікіпедії. За ВУЕ (у цитаті), 1659 р. завершено оздоблення храму. [4, 15]
Монастир під унією
- 1690
Орендарі маєтку Довгял-Цирини, що прийняли католицтво, напали на монахів, які виїжджали з обителі, й пограбували їхні вози. Почався судовий процес у Люблінському трибуналі. За даними української Вікіпедії (за працею 1867 р.). [4]
- 1698
Монастир перейшов до унії (ЕСУ; Вікіпедія пов'язує це з луцьким єпископом Левом Заленським). [1, 4]

Кінець XVII — XVIII ст.: монастирський двір. Ілюстрація IKONASTONE - 9 лютого 1744
Папа Бенедикт XIV буллою визнав фундуші Низкиницького монастиря. За даними української Вікіпедії. [4]
Під владою Російської імперії
- 1795
Після третього поділу Польщі село опинилося в Російській імперії. [1]
- 1796
За українською Вікіпедією, Покровська церква перейшла до православних і після 98-літньої перерви в ній знову правили православну літургію; василіани ще певний час діяли в сусідній каплиці. [4]
- 1803
Престол переосвятили, і церква з Покровської стала Успенською. [4, 15]
- 22 червня 1837
Консисторія дозволила закрити монастир; келії розібрали того ж року. ЕСУ датує закриття «1830-ми». [1, 4]
- 1880-ті
Церкву оглядали краєзнавець Омелян Дверницький, київські професори Володимир Антонович і Адріан Прахов та графиня Уварова; селяни за сприяння архієреїв частково привели храм до ладу. За даними української Вікіпедії. [4]
- 1886
Експедиція Адріана Прахова (за ініціативою київського генерал-губернатора О. Дрентельна) сфотографувала храм, саркофаг, надгробок та церковне начиння. За альбомом Прахова збереглися відомості про два написи на саркофазі. [6]

1886 рік: експедиція Адріана Прахова. Ілюстрація IKONASTONE - 1909
Церкву відвідав майбутній новомученик владика Фаддей (Успенський). За даними української Вікіпедії. [4]
Війни, Польща й СРСР
- 1915
Під час Першої світової війни надгробок Киселя частково пошкодили угорські солдати, які також пограбували труну. За даними Polonika. [2]
- 1921–1939
Село у складі Польщі; у міжвоєнні роки храм грабували, а після відкриття саркофага зникли клейноди й булава Киселя. Дату «1930-ті» подає й castles.com.ua. [1, 4, 7]

Церква й дзвіниця в Низкиничах, фото міжвоєнного часу. Wikimedia Commons, суспільне надбання - 1935
За українською Вікіпедією, розпочалася державна реставрація храму. [4]
- 1939
Село приєднано до УРСР; 1941–1944 рр. — німецька окупація. [1]
- 1944
Лінія фронту, за українською Вікіпедією, залишила знищену верхівку центрального купола й діри в даху. [4]
- 8 серпня 1946
Храм, дзвіницю й надгробний пам'ятник визнано пам'ятками архітектури республіканського значення. За даними української Вікіпедії. [4]
- 1960
М. З. Петренко привіз до історичного музею (Київ) церковні речі з Низкиницького монастиря. Риза й єпитрахиль, подаровані Адамом Киселем, нині в Національному музеї історії України (інв. Т-6484, 6485). [6]
- 1961
Церкву закрито, як і більшість волинських. [4, 7]

1960-ті: закритий храм. Ілюстрація IKONASTONE - 14 березня 1962
За українською Вікіпедією, молодики-безбожники увірвалися до храму, зруйнували усипальницю й розкололи погруддя фундатора. Castles.com.ua також називає 1960-ті роки найбільшим руйнуванням. [4, 7]
- 8 червня 1969
Храм знову відкрито для богослужінь; львівські реставратори відновили частину втраченого. За даними української Вікіпедії. [4]
- 1971
Фотограф Володимир Ольхомяк зафіксував храм; знімок зберігається у Львівській національній галереї (шифр Olkhomiak-108). [11]
Відродження
- 28 жовтня 1997
Рішенням синоду УПЦ (МП) на Низкиницькій горі відновлено чернече життя. [1, 4]
- 26 березня 2000
Намісником монастиря став архімандрит Вікентій (Мазур). За даними української Вікіпедії. [4]
- 21 жовтня 2001
З Києво-Печерської лаври до монастиря перенесли список ікони Успіння і ковчег з мощами печерських преподобних. За даними української Вікіпедії. [4]
- До 2003
Збудовано братський корпус із церквою святого Георгія Побідоносця. За даними української Вікіпедії. [4]
- 2011
Відкрито Музей старожитностей і народного побуту. [4, 10]
- 2017–2018
Польсько-український колектив за ініціативи Фонду культурної спадщини провів консервацію надгробка Киселя; гроші дала програма Міністерства культури й національної спадщини Польщі «Miejsca Pamięci Narodowej za Granicą». За Polonika, роботами керував Анджей Казберук. [2, 3]

2017–2018: реставрація надгробка. Ілюстрація IKONASTONE 
2017: консервація надгробка (умовна реконструкція). Ілюстрація IKONASTONE - Лютий 2019
За українською Вікіпедією, громада монастиря ухвалила рішення про перехід до ПЦУ, але на альтернативних зборах прихожани й клір висловилися проти. Яка юрисдикція нині — у перевірених джерелах не з'ясовано. [4]
Втрачене й відтворене
| Що | Було | Сталося | Де зараз |
|---|---|---|---|
| Олов’яний саркофаг братів Киселів | Крипта під церквою; спільна труна Адама й Миколи | Пошкоджений: на ньому вцілів лише напис про Миколу; напис про Адама відомий із фотографій 1886 р. Castles.com.ua описує вм’ятину на віку | У церкві (за вістником НМІУ); castles.com.ua пише про відреставрований саркофаг, привезений з Києва, без дати [6, 7] |
| Булава й клейноди Киселя | У саркофазі | Зникли у міжвоєнні роки після відкриття саркофага | Втрачені [4, 7] |
| Булава в лівій руці скульптури | Надгробок | Втрачена | Втрачена [3, 4] |
| Надгробок Адама Киселя | Ніша південно-західного пілона | Пошкоджений 1915 р.; погруддя розкололося 1962 р.; до 2017 р. стан «дуже поганий» | Відреставрований 2017–2018 рр. [2, 3, 4] |
| Напис на саркофазі про Адама | Саркофаг | Не зберігся | Відомий з альбому Прахова 1886 р. (НБУВ) [6] |
| Риза й єпитрахиль Киселя | Монастир | 1960 р. вивезено до історичного музею | Національний музей історії України, Т-6484, 6485 [6] |
| Дзвін із гербами й написом фундатора | Дзвіниця | Зник після Першої світової | Втрачений [4] |
| Бароковий двоярусний іконостас | Храм | Замінено на новий наприкінці XX – на початку XXI ст. | Новий багатоярусний іконостас у храмі [4] |
| Верхівка центрального купола | Храм | Знищена під час бою 1944 р. | Відновлена після війни [4] |
| Мур і дерев’яна надбрамна дзвіниця XVII ст. | Огорожа з дзвіницею-входом | Збереглися | На місці; пам’ятки національного значення [4, 8] |
| Замкові вали, ров і чотири бастіони | Укріплення Киселів | Частково збереглися | На місці [1, 4] |
| Фрески XVII ст. і ліпні герби на вітрилах | Інтер’єр | Збереглися частково | У храмі [4] |
Архітектура
Велика українська енциклопедія називає цей храм рідкісним для Волині зразком хрещатого п’ятидільного п’ятибанного храму пізньоренесансної стилістики. І додає головне: саме він започаткував розвиток такого типу мурованих церков в Україні в другій половині XVII–XVIII століть.
Нижче — два елементи храму докладніше.
Хрещатий план

План хрещатий і п’ятидільний: центральний простір і чотири рамена. Західне рамено квадратне, інші три — напівкруглі. Ця асиметрія має свою логіку: напівкруглі рамена працюють як апсиди і замикають простір, а квадратне західне відкриває його до входу. Тому храм, центричний за схемою, все одно має вісь — від порталу до вівтаря.
П’ять бань і нервюри

Храм вінчають п’ять сферичних куполів з ліхтариками — невеликими засклененими надбудовами на вершині купола, що дають світло зверху і завершують силует. Центральний стоїть на високому циліндричному світловому підбаннику — він і дає основне верхнє світло. Енциклопедія сучасної України називає храм «п’ятиверхим».
Зсередини поверхні куполів розчленовано вісьмома орнаментованими нервюрами. Нервюра тут — не лише прикраса: вона ділить сферу на сегменти і підкреслює її геометрію знизу. Пандативи — сферичні трикутники, що переводять квадрат підкупольного простору в коло бані, — декоровано барельєфними геральдичними композиціями. Геральдику піднято туди, де архітектура робить найскладніший перехід.
Фасади розчленовано пілястрами. Частково зберігся монументальний живопис другої половини XVII століття.
Найкраще зрозуміти цей храм допомагає порівняння з базилікою. У базиліці простір тягнеться від входу до вівтаря, і головна подія відбувається в кінці осі. У хрещатому храмі головна подія — в центрі, під найвищою банею, а рамена збираються довкола неї. Саме тому центральний купол піднято на високий світловий підбанник: світло падає туди, де стоїть людина.
Камінь і матеріал
Церква мурована з цегли і потинькована. Камінь з’являється там, де він найпомітніший і найдовговічніший.
Портали. На фасадах три різьблені ренесансні білокам’яні портали (ЕСУ згадує вхідний портал із білокам’яним різьбленням у стилі ренесансу). Портал — найтактильніша частина храму: до нього торкаються, повз нього проходять, і камінь тут доречніший за тинк.
Надгробок фундатора. У ніші південно-західного центрального пілона стоїть поколінна скульптура Адама Киселя в лицарському обладунку. Поколінна — тобто показана від стегон угору: руки покійного спочивають на стегнах, у лівій він тримав булаву (нині втрачену). Нішу обрамлено барельєфом, під нею — дві плити з епітафіями. Так надгробок складається з трьох шарів: фігура, рамка і текст. Кожен має свою роботу: фігура показує людину, рамка відділяє її від стіни, текст пояснює, хто це і чому він тут. Скульптура в пілоні — рішення, що поєднує конструкцію і пам’ять: пілон несе баню, а заразом тримає образ людини, яка цю баню замовила.
Крипта. Під храмом, у крипті, Адама Киселя поховано в одній олов’яній труні з братом Миколою. Саркофаг пошкоджений: на ньому вцілів лише напис про Миколу, а напис про Адама відомий із фотографій 1886 року. Тут поховано й дружину Анастасію. Пізніше, за ЕСУ, у крипті ховали й родичів.
Чому це важливо
Хрещатий п’ятидільний план — це центр і чотири рамена навколо нього. Кожне рамено отримує власний простір, а центр — найвищу баню і найбільше світла. У Низкиничах ця схема, за ВУЕ, з’явилася на Волині як рідкісний зразок і стала початком цілого ряду мурованих церков другої половини XVII–XVIII століть в Україні. Для історика архітектури це точка відліку: від неї можна рахувати, як тип поширювався і як змінювався.
2000 року, до 400-річчя Адама Киселя, біля церкви встановили пам’ятник Адамові Киселю з написом «Від діл твоїх – тепло донині».
Мур і дзвіниця
Храм оточує прямокутний мур XVII століття; частково збереглися замкові вали з ровами і наріжні бастіони. Тобто церква стоїть посеред укріпленого двору, і її п’ять бань на пагорбі мали бути видні з-за муру здалеку — як знак того, хто тут господар і що він шанує. Дерев’яна надбрамна дзвіниця прямокутна в плані, двоярусна, типу «четверик на четверику», з високим чотирисхилим дахом. За ВУЕ, вона також є пам’яткою архітектури національного значення.
Що варто побачити
- Силует з п’яти бань з ліхтариками на пагорбі.
- Три білокам’яні ренесансні портали.
- Надгробок Адама Киселя в ніші південно-західного пілона.
- Пандативи з гербами і нервюри куполів.
- Дерев’яну надбрамну дзвіницю у монастирському мурі.
- Вали з ровами і наріжні бастіони колишнього замку Киселя.
Ще один волинський храм з п’ятьма банями — Успенська церква в Зимному, але там бані — пізній шар. У Низкиничах вони закладені в самій ідеї плану. А скульптура в ніші пілона — привід подумати, як працюють колони й пілястри, коли на них, крім ваги, лягає ще й пам’ять.
Чи знали ви
Адама Киселя поховано в одній олов'яній труні з братом Миколою, що загинув під Вінницею 1651 р. [6]
Польські написи були з обох боків саркофага: «Адам із Брусилова Кисіль, Воєвода, Генерал Київський» і «Микола з Брусилова, Черкаський, Синицький староста, полковник». Вцілів лише другий. [6]
Фігура Киселя в нічі пілона — напівфігура від стегон угору, з руками на стегнах і булавою в лівій руці; вона не клякла, як часто пишуть. [2, 3]
Постать з сіро-зеленого алебастру, плита за нею з чорного мармуру; весь пам'ятник заввишки 4,27 м, фігура — 1,1 м. [2]
На верхній плиті — польський вірш-плач вдови Анастазії Кисілевої, на нижній — латинський напис, що називає воєводу «ozdobą i podporą Rzeczypospolitej». [2]
На вітрилах під банею замість євангелістів — великі ліпні герби Киселів в обрамленні рослинного орнаменту. [4]
Внутрішню поверхню всіх бань ділять вісім тонких орнаментованих ребер. [4]
Південно-західний бастіон монастирського замку овальний і високий, наче невеличкий курган; припускають, що на ньому стояла дерев'яна дозорна башта. [4]
Площа монастирського подвір'я лише близько 0,3 га, а куртини замку мали по 60 м. [4]
1624–1641 рр. Кисіль був послом на одинадцяти сеймах, а ще — останнім воєводою Речі Посполитої, що мешкав у Києві. [2]
Кисіль відмовився від права патронату над монастирем і підпорядкував його Києво-Печерському архімандриту. За даними української Вікіпедії. [4]
У монастирському храмі, за українською Вікіпедією, висіли портрети батьків воєводи — Григорія та Єфросинії Киселів. [4]
За часів унії храм розписали, спорудили хори й орган. За даними української Вікіпедії. [4]
Переказують
Президент і храм
За місцевим переказом, польський президент (у castles.com.ua — «десь у двадцятих», в українській Вікіпедії — у 1930-х) відвідав усипальницю, і, коли місцеві поляки сподівалися передати храм католикам, відповів: «Єстем був православний, нех і бендзє таким!». Записано зі слів отця Володимира з Тишковичів. [4, 7]
Шведи Карла XII
За переказом (без дати), до руйнувань, «вірогідно, доклали рук» і шведи Карла XII, яких потім розбили під Полтавою. Історичного підтвердження в перевірених джерелах немає. [7]
Храм «вгруз»
Автор castles.com.ua пише, що за 350 років церква вгруз у землю більш ніж на метр. [7]
Князь Мал і Добриня
Джерела, що передають думку Яна Длугоша, пов'язують назву Низкиничів із древлянським князем Малом (Ніскінем), а також із билинним прізвищем Добрині Никитича (Низкинича). Науково це лишається припущенням. [5]
Три монастирі
За castles.com.ua, Кисіль збудував три монастирі, а низкиницький — на згадку про родичів. Інші джерела цього не підтверджують. [7]
Постаті
- Адам Кисіль (1600–1653) — фундатор; київський воєвода, посол на одинадцяти сеймах; 1632 р. повернувся до православної церкви; похований у крипті. [2, 13]
- Микола Кисіль (†11 березня 1651) — брат Адама, загинув під Вінницею; похований в одному саркофазі. [6]
- Анастазія Кисілева — вдова воєводи; польський вірш-плач на надгробку; похована в Низкиничах. [2, 4]
- Адріан Прахов — 1886 р. очолив експедицію, що сфотографувала храм, саркофаг і надгробок. [6]
- Олександр Дрентельн — київський генерал-губернатор, ініціатор експедиції 1886 р. [6]
- Омелян Дверницький — надворний радник із Будятичів, очолював вивчення старовини в 1880-х. [4]
- М. З. Петренко — 1960 р. привіз до історичного музею церковні речі з Низкиничів. [6]
- Володимир Ольхомяк (1929–2018) — львівський фотограф, автор знімка 1971 р. [11]
- Анджей Казберук — керівник польсько-українського колективу реставраторів надгробка 2017–2018 рр. (за Polonika). [2]
- Архімандрит Вікентій (Мазур) — намісник монастиря з 26 березня 2000 р. [4]
Як цитувати
IKONASTONE. Успенська церква в Низкиничах // Довідник храмів України. URL: https://ikonastone.com/dovidnyk/uspenska-tserkva-nyzkynychi/ (дата звернення: ДД.ММ.РРРР).
Що можна зробити з каменю для цього храму
Меморіальні дошкиПро Адама Киселя як фундатора Успенської церкви могла б розповідати табличка з вапняку з QR на сторінку Довідника.
ПрестолиПізньоренесансній стилістиці п'ятибанного храму пасував би квадратний у плані мармуровий престол зі стриманими профілями.
КіотиБілокам'яним порталам Успенської церкви міг би відповідати кіот із білого вапняку для ікони Успіння.
ХрестиДля погодженої ділянки ансамблю з мурами, валами й бастіонами доречний поклінний хрест із граніту на самостійній основі.
Не знаєте, як називається виріб? Пройдіть храмом від вівтаря до подвір'я →
Хочете подарувати щось храму? Що подарувати храму →
Хочете вшанувати рідних чи воїна-парафіянина? Пам'ять при храмі →
Часті питання
Де розташована Успенська церква в Низкиничах?
На пагорбі над озером на півдні села Низкиничі, на схід від Нововолинська. Храм оточує прямокутний мур XVII століття; частково збереглися вали з ровами і наріжні бастіони колишнього замку.
Хто і коли збудував храм?
Фундатор — Адам Кисіль. За Великою українською енциклопедією, він почав будувати муровану церкву 1636 року (за іншими даними, 1638-го), а 1653 року її освятили. Енциклопедія сучасної України пише, що цегляну церкву збудовано до 1643 року.
Чому вона спершу була Покровською?
Храм збудували як Покровський, при Покровському монастирі. Переосвятили на Успенський 1803 року.
Який статус пам'ятки?
Пам'ятка архітектури національного значення; такий самий статус, за Великою українською енциклопедією, має дерев'яна надбрамна дзвіниця.
Джерела 15
- Енциклопедія сучасної України. Низкиничі
- Polonika (НІПДК). М. Міхальський. Nagrobek wojewody Adama Kisiela w cerkwi w Niskieniczach
- Fundacja Dziedzictwa Kulturowego. Conservation of the grave marker of Adam Kisiel in Nyzkynychi
- Українська Вікіпедія. Успенський чоловічий монастир (Низкиничі)
- Українська Вікіпедія. Низкиничі
- О. Терещук. Вісник Національного музею історії України (статті про речі з Низкиничів та саркофаг Киселів)
- Castles.com.ua. Низкиничі. Нововолинськ
- Travelsinua. Holy Assumption Nyzkynychi Monastery
- UkraineTrek. Nizkinitsky Assumption Monastery
- Карпатський Chrome Pilgrim. Nyzkynychi Assumption Men's Monastery
- Львівська національна галерея ім. Б. Возницького. В. Ольхомяк. Успенська церква (1653), 1971
- Telegraf. Зрадник чи патріот «спільної Вітчизни»: Адам Кисіль (26.07.2025)
- Encyclopedia of Ukraine. Kysil, Adam
- Wikipedia (en). Adam Kisiel
- Велика українська енциклопедія. Успенська церква в Низкиничах (за цитатою в поточній статті сайту; сторінку не вдалося відкрити)

- Місто
- с. Низкиничі, Волинська обл.
- Збудовано
- почато 1636 (за іншими даними, 1638), освячено 1653; за ЕСУ, збудовано до 1643
- Тип
- хрещатий п'ятидільний п'ятибанний мурований храм
- Матеріал
- цегла, тинькування; портали — білий камінь
- Рівень дослідження
- 28%





