Іллінська церква в Тернівці: степовий храм під блакитною банею

У Тернівку в’їжджаєш і спершу бачиш блакитну баню. Вона стоїть над степом так, ніби головне в цьому краї — не висота пагорба, а висота хреста.

Коротко

Чому саме цей храм

Запорізька земля пам’ятає Січ, але козацьких храмів у ній не лишилося: вони були дерев’яні, а з XX століття багато мурованих церков краю зникли або дійшли до нас як реконструкції. Покровський собор у Запоріжжі, наприклад, відтворено на місці зруйнованого більшовиками за архівними ескізами: будували його близько п’ятнадцяти років і освятили 2007 року. А частина вцілілих старих храмів краю нині на окупованій території.

Іллінська церква в Тернівці — справжня будівля 1904 року, яка стоїть на підконтрольній Україні землі. Вона типова для степового села кінця імперської доби: невеликий мурований храм коштом землевласника, з дзвіницею при вході. І водночас має те, чого бракує більшості сусідів, — розписи, що пережили радянський клуб.

Історія

Церкву звели 1904 року на кошти місцевого землевласника; за одними даними — Василя Протопопова, на чиїй землі вона стоїть, за іншими — П. Головачова. Храм мав один престол, в ім’я пророка Іллі, і був однією з перших кам’яних будівель у селі.

1931 року церкву закрили й перетворили на сільський клуб; за іншими даними, в ній був кінотеатр. Інтер’єр зруйнували, а розписи частково затинькували, частково закрили дерев’яними панелями. Саме це, імовірно, їх і вберегло. У 1942 році богослужіння ненадовго відновили, але вже наступного року знову припинили — приблизно на п’ятдесят років.

На початку XXI століття за підтримки спонсора відремонтували дах. За даними ZPRZ.CITY (2025), будівля добре збережена, однак баня й дзвіниця відновлені не в первісному вигляді. Те саме видання повідомляє, що Запорізька окружна прокуратура звернулася до суду, аби зобов’язати користувача пам’ятки — релігійну організацію — укласти охоронний договір.

Архітектура

План храму — хрест. До нього прибудована дзвіниця, над центром — баня незвичної форми: широка, опукла, на світлому барабані з вікнами, вона нагадує тюрбан. Баня блакитна, і саме її першою видно на в’їзді в село.

Нижче — два елементи храму: на фото й у кресленні. Креслення показують форму, а не точні розміри.

Баня незвичної форми

Нинішня баня, за даними ZPRZ.CITY, — точна копія первісної і важить вісім тонн. З її встановленням пов’язаний переказ, який наводить видання: у день урочистого встановлення бані зірвався сильний вітер; настоятель прочитав молитву, вітер стих, робітники закінчили роботу — і лише тоді знову піднявся ураган.

Дзвіниця над входом

Дзвіниця прибудована до храму, а не стоїть окремо. Така композиція збирає церкву в один компактний об’єм, який добре читається здалеку, — у степу, де орієнтирів мало, це не дрібниця. Як і баня, нинішня дзвіниця відновлена не в первісному вигляді.

Розписи

Усередині збереглися сюжети Таємної вечері, Вигнання з раю, Жертвоприношення Авраама і Страшного суду. Страшний суд розміщено на стелі так, щоб парафіяни бачили його, коли виходять із храму. Дослідниця Людмила Травень наголошує: це не фрески, а олійний живопис, бо фреску пишуть водяними фарбами по сирому тиньку.

Хто автор, досі обговорюють. Переказ називає Віктора Васнецова, і композиція Страшного суду справді нагадує його роботу 1896–1904 років для храму в Гусь-Хрустальному. Але, за Травень, Васнецов у Тернівку не приїздив; розписи виконав Володимир Сонін, який у 1906–1910 роках очолював іконописну школу Києво-Печерської лаври, а роботи Васнецова могли слугувати йому зразками. Розписи не переписували, але вони потребують фахової реставрації.

Камінь і матеріал

Храм мурований: стіни з цегли стоять на кам’яному цоколі. Для Тернівки початку XX століття сам цей факт був подією — за даними ZPRZ.CITY, церква була однією з перших кам’яних будівель у селі. Добре збереглася й кахельна підлога: видання пише, що її вдалося зберегти в ідеальному стані.

Підлога в храмі взагалі працює найчесніше. Розписи можна затинькувати, баню — перебудувати, а підлога сто років приймає кроки, воду після освячення, віск зі свічок і мовчки показує, чи правильно її колись поклали. Про те, як думати про підлогу й сходи храму від самого початку, ми пишемо окремо. Інший храм степової України в нашому Довіднику — Троїцький собор у Самарі.