Бріджпорт, Коннектикут: каплиця, яку оздобили за два місяці

Каплиця була біла. Уся, крім вікон і дерева: ті були дуже темні. Так буває з приміщеннями, які ніхто не проєктував до кінця. Вони чесно стоять, і в них нема за що зачепитися оком.

З храму в Бріджпорті, штат Коннектикут, зателефонували до майстерні Canning Liturgical Arts і попросили уявити, якою може стати їхня невелика каплиця євхаристійної адорації отця Піо. Строк назвали одразу: до Різдва. На проєкт і оздоблення всього простору лишалося близько двох місяців.

Почали, за словами майстерні, з олівця й акварелі. До роботи взялися після того, як замовник погодив ескіз.

Замовник, за словами майстерні, хотів місце тихої молитви — «протиотруту від занедбаного міста довкола». Рішення вийшло простим за будовою. Від входу до вівтаря стіни мають ту саму теплу охру, але що ближче до святилища, то витонченішим стає оздоблення. Зорі на стелі густішають так само. У святилищі простір огортає синій колір із листовим сріблом. Візерунок там власний: три перехрещені цвяхи, знак Розп’яття і стигматів отця Піо.

Тепер про камінь. Вівтар у цій каплиці гіпсовий, розписаний під каррарський мармур, і майстерня пише про це прямо.

Ми читаємо це без усмішки. Розпис під мармур — окреме ремесло, і добрий майстер робить його так, що рука тягнеться перевірити. Показове тут інше: мармуру у вівтарі немає, а його все одно зобразили. Вівтар без каменю людина уявляє погано.

Справжня плита відрізняється одним. Вона важить стільки, скільки важить. Тому про камінь для престолу варто думати ще на кресленні, разом з основою і підлогою, яка цю вагу понесе.