Кугаїв: церкві XVII століття відновили ґонтовий дах, іконостас у музеї

Іконостас цієї церкви зараз не в церкві. Він у львівському музеї, а в селі тим часом закінчили зовнішні роботи: стіни й дах.

Як повідомляє «Твоє місто» (18.09.2026), у Кугаєві Львівського району завершили зовнішню реставрацію дерев’яної церкви Богоявлення Господнього. За даними видання, відновлено фасад і ґонтовий дах. Храм належить до Львівської архієпархії УГКЦ, а напис на одвірку вказує, що збудовано його не пізніше 1693 року.

Роботи, за тим самим джерелом, почалися в травні 2024 року в межах обласної програми «Охорона, збереження і популяризація історико-культурної спадщини у Львівській області на 2021–2026 роки». Суспільне Львів ще 31.05.2024 писало, що над будівлею поставили тимчасове накриття від замокання, а зруб був у тяжкому стані. Керівник організації «Львів-реставрація» Володимир Пащак тоді сказав, що «всі замки там струхліли, особливо кути».

Іконостас 1702–1806 років поєднує маньєризм і рококо. Його демонтували ще до початку реставрації й тимчасово перенесли до Музею народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького у Львові. Далі, за даними «Твого міста», — реставрація іконостаса й інтер’єру; про це на засіданні профільної комісії обласної ради розповіла директорка департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської ОВА Олена Василько.

Що тут бачить майстерня. Порядок робіт у цій історії давній, як ремесло: спершу вода, потім оздоблення. Дах і зовнішня оболонка потрібні передусім для того, щоб вода не потрапляла всередину. Поки вона потрапляє, всередині нічого не зберегти, а нове оздоблення так само не матиме шансів.

Розписане й різьблене дерево іконостаса не любить ні вологи, ні різких перепадів температури. Додайте пил і вібрацію від будівельних робіт. Тому забрати його з аварійної будівлі ще до того, як узялися за зруб і дах, — рішення, яке зрозуміє кожен реставратор.

Для каменю в храмі правило те саме. Він міцніший за дерево, але вода шкодить і йому: заходить у пори та шви, а в мокрій неопалюваній будівлі взимку замерзає й розпирає їх зсередини. Тому плиту престолу, колону чи кіот ставлять тоді, коли будівля вже під дахом, просохла, а основа й підлога готові витримати вагу.

Усе це здається очевидним, поки не доходить до графіка. Хочеться швидше показати результат, а результат починається з того, чого ніхто не бачить: з покрівлі, водовідведення й сухих стін.

Тому в проєкті храму ми радимо спершу говорити про порядок робіт: що вже під дахом, що ще вологе, коли й чим заносити важке. Про це — у розділі проєктування і монтаж.