Король і лицарі з аттика: оригінали в музей, копії на місце

Скульптура на даху живе одним із найтяжчих життів серед кам’яних речей: вона стоїть високо, видна здалеку, і її ніхто не береже від погоди.

У Львові на площі Ринок, у кам’яниці Корнякта, яку також називають Королівським палацом, відреставрували сім кам’яних постатей: короля і лицарів, що прикрашали аттик фасаду. Про це 14 жовтня написав my.ua; матеріал спирається на інформацію Львівського історичного музею. Будівництво кам’яниці завершили 1580 року, і, як припускає музей, скульптури були частиною її первісного декору. Тепер оригінали зберігаються в приміщенні музею, куди їх перенесли за рекомендацією фахівців як у безпечніше місце. На будинку їх замінять точні копії, які встановлять в Італійському дворі. Виготовлення копій фінансує Інститут «Полоніка».

Композиція така: у центрі стоїть коронований король зі скіпетром, обабіч нього лицарі в обладунках із довгими списами, далі лицарі з картушами-щитами, а крайні постаті спираються на булави. На щитах — особистий герб Костянтина Корнякта, схожий на літери «K o K», імовірно, його ініціали. Музей наголошує, що підстав бачити в постатях конкретного короля чи лицарів немає: це радше вираз вірності замовника королівській владі й знак його престижу.

Збереглися й сліди попередніх втручань. На початку XX століття двоє лицарів втратили списи чи іншу держакову зброю, а під час реставрації перед Першою світовою війною їх замінили на сучасні, а на місці втраченого вістря скіпетра поставили геральдичну лілею.

Що тут бачить майстерня. Точна копія — це не «схоже», а «знято з оригіналу». Точна копія кам’яної скульптури зазвичай починається з вимірювань: обмір, фотофіксація, а нині нерідко й сканування. За ними роблять модель, а вже потім переносять форму в камінь. Підбирають матеріал, близький до оригіналу за зерном і поведінкою. Завершальні дрібниці — слід інструмента, глибина складок, розбіжність між «ідеальним» і «живим» профілем — відтворюють уважним оком, бо від них залежить, чи копія здаватиметься мертвою.

Чому оригінал знімають. Камінь на відкритому фасаді постійно працює з водою і морозом, а скульптура на аттику ще й стоїть на вітрі. Коли в нього є шанс дожити далі, його забирають під дах, де можна оглянути, закріпити, вивчити. Місце на будинку залишається не порожнім: копія повертає силует, ритм і пропорції фасаду, які важко прочитати без верхньої лінії.

Для храмів це знайоме питання. Різьблені капітелі, пінаклі чи постаті на портику з часом втрачають форму, і громада стоїть перед вибором: консервувати на місці, перенести в інтер’єр чи замінити. Правильної відповіді одразу для всіх випадків немає; її дає обстеження конкретного елемента.

Подібні елементи, від капітелей до скульптурних акцентів, ми проєктуємо під конкретний простір. Про колони, пілястри та капітелі докладніше на сторінці колон, пілястр і капітелей.